Як позначається лампа на схемі. Селективне підключення засобів захисту. Позначення виробів та конструкторських документів

Жодна людина, якою б талановитою та кмітливою вона не була, не зможе навчитися розуміти електричні креслення без попереднього знайомства з умовними позначеннями, які використовуються в електромонтажі практично на кожному кроці. Досвідчені фахівці стверджують, що шанс стати справжнім професіоналом своєї справи може бути лише у того електрика, який досконально вивчив та засвоїв усі загальноприйняті позначення, що використовуються у проектній документації.

Вітаю всіх друзів на сайті «Електрик у домі». Сьогодні я хотів би приділити увагу одному з первісних питань, з яким стикаються всі електрики перед монтажем – це проектна документація об'єкта.

Хтось складає її сам, комусь надає замовник. Серед безлічі цієї документації можна зустріти екземпляри, в яких зустрічаються різницю між умовними позначеннямитих чи інших елементів. Наприклад у різних проектах один і той же комутаційний апаратграфічно може відображатися по-різному. Чи зустрічалося таке?

Зрозуміло, що обговорити позначення всіх елементів у межах однієї статті неможливо, тому тема даного уроку буде звужена і сьогодні обговоримо і розглянемо, як виконується .

Кожен майстер-початківець зобов'язаний уважно ознайомитися з загальноприйнятими ГОСТами та правилами маркування електричних елементівта обладнання на план-схемах та кресленнях. Багато користувачів можуть зі мною не погодиться, аргументуючи це тим, що навіщо мені знати ГОСТ, я лише займаюся установкою розеток і вимикачів у квартирах. Схеми повинні знати інженера-проектувальники та професори в університетах.

Запевняю вас, це не так. Будь-який поважаючий себе фахівець зобов'язаний не тільки розуміти та вміти читати електричні схеми, Але й повинен знати, як графічно відображаються на схемах різні комунікаційні апарати, захисні пристрої, прилади обліку, розетки та вимикачі. Загалом активно застосовувати проектну документацію у своїй повсякденній роботі.

Позначення узо на однолінійній схемі

Основні групи позначень ПЗВ (графічні та літерні) використовуються електромонтерами дуже часто. Робота зі складання робочих схем, графіків і планів вимагає дуже великої уважності й акуратності, оскільки одно-єдине неточне вказівку чи позначка можу призвести до серйозної помилки у роботі і стати причиною виходу з ладу дорогого устаткування.

Крім того, неправильні дані можуть ввести в оману сторонніх фахівців, залучених для електромонтажу та стати причиною виникнення складнощів при монтажі електричних комунікацій.

В даний час будь-яке позначення узо на схемі може бути представлене двома способами: графічним та літерним.

На які нормативні документислід посилатися?

З основних документів для електричних схем, які посилаються на графічне та літерне позначеннякомутаційних пристроїв можна виділити такі:

1. - ГОСТ 2.755-87 ЕСКД "Позначення умовні графічні в електричних схемах устрою комутаційні та контактні з'єднання";
2. - ГОСТ 2.710-81 ЕСКД "Позначення буквено-цифрові в електричних схемах".

Графічне позначення ПЗВ на схемі

Отже, вище я представив основні документи, якими регулюється позначення в електричних схемах. Що нам дають зазначені ГОСТи з вивчення нашого питання? Мені сором зізнатися, але абсолютно нічого. Справа в тому, що на сьогоднішній день у даних документах відсутня інформація про те, як має виконуватися позначення узо на однолінійній схемі.

Чинний на сьогодні ДЕРЖСТАНДАРТ жодних особливих вимог до правил складання та використання графічних позначень ПЗВне висуває. Саме тому деякі електромонтери воліють використовувати для маркування певних вузлів та пристроїв свої власні набори значень та міток, кожна з яких може дещо відрізнятися від звичних для нашого погляду значень.

Наприклад давайте розглянемо, які позначення наносяться на корпусі самих пристроїв. Пристрій захисного відключенняфірми hager:

Або, наприклад, ПЗВ від Schneider Electric:

Щоб уникнути плутанини, пропоную Вам спільно розробити універсальний варіант позначень ПЗВ, яким можна керуватися практично у будь-якій робочій ситуації.

За своїм функціональним призначенням пристрій захисного відключення можна описати так – це вимикач, який при нормальній роботі здатний вмикати/вимикати контакти і автоматично розмикати контакти при появі струму витоку. Струм витоку це диференціальний струм, що виникає при ненормальній роботі електроустановки. Який орган реагує на диференціальний струм? Спеціальний датчик – трансформатор струму нульової послідовності.

Якщо уявити все вищеописане у графічній формі, то виходить що умовне позначення ПЗВ на схеміможна у вигляді двох другорядних позначень - вимикача і датчика реагує на диференціальний струм (трансформатора струму нульової послідовності) який впливає механізм відключення контактів.

В цьому випадку графічне позначення узо на однолінійній схемівиглядатиме так.

Як позначається дифавтомат на схемі?

З приводу позначень дифавтоматів у ГОСТзараз теж немає даних. Але, виходячи з вищевикладеної схеми, дифавтомат графічно також можна представити у вигляді двох елементів - ПЗВ та автоматичного вимикача. У цьому випадку графічне позначення дифавтомата на схемі виглядатиме так.

Літерне позначення узо на електричних схемах

Будь-якому елементу на електричних схемах присвоюється як графічне позначення, а й буквене із зазначенням позиційного номера. Такий стандарт регулюється ГОСТ 2.710-81 "Позначення буквено-цифрові в електричних схемах" і є обов'язковим для застосування до всіх елементів в електричних схемах.

Так, наприклад, згідно з ГОСТ 2.710-81 автоматичні вимикачі прийнято позначати шляхом спеціального буквено-цифровогопозиційного позначення в такий спосіб: QF1, QF2, QF3 і т.д. Рубильники (роз'єднувачі) позначаються як QS1, QS2, QS3 тощо. Запобіжники на схемах позначаються як FU з порядковим номером.

Аналогічно, як і з графічними позначеннями, у ГОСТ 2.710-81 немає конкретних даних, як виконувати буквено-цифрове позначення ПЗВ та диференціальних автоматів на схемах.

Як бути у такому разі? У цьому випадку багато майстрів використовують два варіанти позначень.

Перший варіант скористатися найзручнішим літерно-цифровим позначенням Q1 (для ПЗВ) та QF1 (для АВДТ), які позначають функції вимикачів і вказують на порядковий номер апарату, що знаходиться у схемі.

Тобто кодування літери Q означає - "вимикач або рубильник у силових ланцюгах", що цілком може бути застосовне до позначення ПЗВ.

Кодова комбінація QF розшифровується як Q - "вимикач або рубильник у силових ланцюгах", F - "захисний", що цілком може бути застосовна не тільки до звичайних автоматів, але і до диф.автоматів.

Другий варіант це використовувати літерно-цифрову комбінацію Q1D – для ПЗВ та комбінацію QF1D – для диференціального автомата. За додатком 2 таблиці 1 ДЕРЖСТАНДАРТ 2.710 функціональне значення літери D означає – « диференційний».

Я дуже часто зустрічав на реальних схемах таке позначення QD1 для пристроїв захисного відключення, QFD1 для диференціальних автоматів.

Які можна зробити висновки із вищеописаного?

Як позначається узо на однолінійній схемі – приклад реального проекту

Як говориться у відомому прислів'ю «краще один раз побачити, ніж сто разів почути», тому розглянемо на реальному прикладі.

Припустимо, що маємо однолінійна схема електропостачання квартири. З усіх цих графічних позначення можна виділити таке:

Вхідний пристрій захисного відключення розташований відразу після лічильника. До речі, як ви могли помітити буквене позначення ПЗВ – QD. Ще один приклад як позначається узо:

Зауважте, що на схемі крім УДО елементів також наноситься їхнє маркування, тобто: тип пристрою за родом струму (А, АС), номінальний струм, диференціальний струм витоку, кількість полюсів. Далі переходимо до УГО та маркування диференціальних автоматів:

Розеткові лінії на схемі підключаються через диф. Літерне позначення дифавтоматана схемі QFD1, QFD2, QFD3 і т.д.

Ще один приклад як позначаються диф.автомати на однолінійній схемімагазину.

Ось і усі дорогі друзі. На цьому наш сьогоднішній урок добіг кінця. Сподіваюся, ця стаття була для вас корисною і Ви знайшли тут відповідь на своє запитання. Якщо залишилися питання, задавайте їх у коментарях, із задоволенням відповім. Давайте ділитися досвідом, хто як означає ПЗВ та АВДТ на схемах. Буду вдячний на репост у соц.мережах))).

2.9. П'єзоелектричні пристрої, вимірювальні прилади, джерела живлення (ГОСТ 2.736-68, ГОСТ 2.729-68, ГОСТ 2.742-68, ГОСТ 2.727-68)

Питання для самоперевірки

2.1. Символи загального застосування (ГОСТ 2.721-74)

Для побудови УГО з уточненням особливостей елементів схем використовують базові символи та різні знаки. Велике поширення у схемах радіопристроїв, електротехнічних виробів мають знаки регулювання - різні стрілки, що перетинають вихідний символ або входять до нього, що перетинають вихідний символ під кутом 45°, що вказують на змінний параметр елемента схеми (рис. 2.1, а).

Стрілка може бути доповнена символом символу. Так, на рис. 2.1, б, в, гпоказаний характер регулювання: лінійний, ступінчастий, 8-ступінчастий. На рис. 2.1, дстрілку доповнено умовою регулювання. Стрілка зі зламом на рис. 2.1, е, ж, іта напис вказують, що параметр регулювання змінюється за певним законом. Стрілки на мал. 2.1, до, л, мвказують на підстроювальне регулювання. У верхній частині стрілки можлива присутність символу, що вказує на розташування регулюючого елемента в даному виробі: на лицьовій панелі, задній або всередині. Символи загального застосування становлять знаки, що вказують напрямок руху: механічних переміщень, магнітних, світлових потоків тощо.

Рис. 2.1. Знаки регулювання

На рис. 2.2 показано позначення обертального (рис. 2.2, а), коливального (рис. 2.2, б), складного (рис. 2.2, в) рухів, напрямок сприйняття магнітного сигналу (рис. 2.2, г) та світлового потоку(Рис. 2.2, д).

а Б В Г Д

Рис. 2.2. Знаки, що вказують напрямок руху

Складовою частиною символів деяких елементів є знак, що вказує на спосіб керування рухомими елементами схеми. На рис. 2.3 наведено позначення ручного натискання (рис. 2.3, а) або витягування (рис. 2.3, б), повороту (рис. 2.3, в), ножного приводу (рис. 2.3, г) та фіксації руху (рис. 2.3, д).

а Б В Г Д

Рис. 2.3. Знаки, що вказують на спосіб керування

УГО елементів електричних схем виділено групи і зведені в таблиці для кращого сприйняття. У таблицях наведено рекомендовані розміри УДО для виконання схем радіопристроїв та електротехнічних виробів. При виконанні креслень – плакатів – у курсовому та дипломному проектуванні слід звернутися до літератури, в якій дано побудови УДО за основними фігурами А та В, що показують пропорційні відносини елементів.

2.2. Резистори (ГОСТ 2.728-74)

Основне призначення резисторів – надавати активний опірв електричному ланцюзі. Параметром резистора є активний опір, який вимірюється в омах, кіломах (1000 Ом) та мегаомах (1000000 Ом).

Резистори поділяються на постійні, змінні, підстроювальні та нелінійні (табл. 2.1). За способом виконання розрізняють резистори дротяні та недротяні (металоплівкові).

Літерно-цифрове позиційне позначення резисторів складається з латинської літери R та порядкового номера за схемою.

Таблиця 2.1

УГО резисторів

2.3. Конденсатори (ГОСТ 2.728-74)

Конденсатори – це радіоелементи із зосередженою електричною ємністю, що утворюється двома та більше електродами, розділеними діелектриком. Розрізняють конденсатори постійної ємності, змінної (регульовані) та саморегульовані. Конденсатори постійної великої ємності найчастіше оксидні та, як правило, мають полярність підключення до електричного ланцюга. Місткість їх вимірюється у фарадах, наприклад, 1 пФ (пікофарада) = 10 -12 Ф, 1нФ (нанофарада) = 10 -9 Ф, 1мкФ (мікрофарад) = 10 -6 Ф (табл. 2.2). Літерно-цифрове позиційне позначення конденсаторів складається з латинської літери С та порядкового номера за схемою.

Таблиця 2.2

УГО конденсаторів

2.4. Котушки індуктивності, дроселі та трансформатори (ГОСТ 2.723-69)

Літерно-цифрове позиційне позначення котушок індуктивності та дроселів складається з латинської літери L та порядкового номера за схемою. При необхідності вказують і головний параметр цих виробів – індуктивність, що вимірюється в генрі (Гн), мілігенрі (1 мГн = 10 -3 Гн) та мікрогенрі (1 мкГн = 10 -6 Гн). Якщо котушка або дросель має магнітопровід, УГО доповнюють його символом – штриховою або суцільною лінією. Трансформатори, що працюють у широкій смузі частот, позначають буквою Т, а їх обмотки – римськими цифрами (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

УГО котушок індуктивності та трансформаторів

2.5. Пристрої комутації (ГОСТ 2.755-74, ГОСТ 2.756-76)

УГО пристроїв комутації – вимикачі, перемикачі, електромагнітні реле – побудовані на основі символів контактів: замикаючих, розмикаючих та перемикаючих (табл. 2.4). Стандартом передбачається в УДО таких пристроїв відображення конструктивних особливостей: неодночасність спрацьовування контактів групи; відсутність (наявність) фіксації в одному із положень; спосіб керування комутаційним пристроєм; функціональне призначення.

Таблиця 2.4

УГО пристроїв комутації

Закінчення табл. 2.4

2.6. Напівпровідникові прилади (ГОСТ 2.7З0-73)

2.6.1. Діоди, тиристори, оптрони

Діод – найпростіший напівпровідниковий прилад, що має односторонню провідність завдяки електронно-дірковому переходу
(р-n-перехід, див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5

УГО напівпровідникових приладів

В УДО діодів – тунельного, оберненого та діода Шотки – введено додаткові штрихи до катодів. Властивість назад зміщеного р-n-переходу поводитися як електрична ємність використано в спеціальних діодах-варикапах. Більш складний напівпровідниковий пристрій тиристор , що має, як правило, три р-n-переходи. Зазвичай тиристори використовуються як перемикаючі діоди. Тиристори з висновками від крайніх шарів структури називають диністорами . Тиристори з додатковим третім висновком (від внутрішнього шару структури) називають триністорами . УГО симетричного (двонаправленого) триністора одержують із символу симетричного диністора додаванням третього виведення.

Велику групу складають напівпровідникові прилади. фотодіоди , світлодіоди і світлодіодні індикатори . Особливо необхідно зупинитися на оптронах – вироби, засновані на спільної роботисвітловипромінюючих та світлоприймаючих напівпровідникових приладів. Група оптронів постійно поповнюється.

Велике поповнення відбувається і в групі польових транзисторів, умовні графічні позначення яких поки що ніяк не зазначені у вітчизняних стандартах.

2.6.2. Транзистори

Транзистори – напівпровідникові прилади, призначені для посилення, генерування та перетворення електричних коливань.

Велику групу цих приладів складають біполярні транзистори, що мають два р-n-переходи: один з них з'єднує базу з емітером (емітерний перехід), інший – з колектором (колекторний перехід).

Транзистор, база якого має провідність типу n, позначають формулою р-n-р, а транзистор з базою типу р має структуру n-р-n (табл. 2.6). Декілька емітерних областей мають транзистори, що входять до інтегральних складання. Дозволяється зображати транзистори за ГОСТ 2.730-73 без символу корпусу для безкорпусних транзисторів та транзисторних матриць.

Таблиця 2.6

УГО транзисторів

Закінчення табл. 2.6

2.7. Електровакуумні прилади (ГОСТ 2.731-81)

Електровакуумними називають прилади, дія яких ґрунтується на використанні електричних явищ у вакуумі. Система УГО цих приладів побудована поелементним способом. Як базові елементи прийняті позначення балона, нитки накалу (підігрівача), сітки, анода та ін.Баллон герметичний і може бути скляним, металевим, керамічним, металокерамічним. Наявність газу в балоні у газорозрядних приладах показують точкою всередині символу (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

УГО електровакуумних приладів

2.8. Електроакустичні прилади (ГОСТ 2.741-68*)

Електроакустичними називають прилади, що перетворюють енергію звукових або механічних коливань на електричні, і навпаки. Основний літерний код (крім приладів сигналізації) - латинська літера Ст.

Таблиця 2.8

УГО електроакустичних приладів

2.9. П'єзоелектричні пристрої, вимірювальні прилади,
джерела живлення (ГОСТ 2.736-68, ГОСТ 2.729-68,
ГОСТ 2.742-68, ГОСТ 2.727-68)

У радіоелектронній апаратурі (РЕА) широко використовуються прилади, дія яких ґрунтується на так званому п'єзоелектричному ефекті (piezo – тиск). Існує прямий п'єзоефект, коли виникають електричні заряди на поверхні тіла, підданого деформації, та зворотний. Застосування резонаторів у РЕА ґрунтується на використанні прямого п'єзоефекту. Літерний код п'єзоелементів та резонаторів – латинські літери ВQ. На основі п'єзоелектричних резонаторів виготовляють різні смугові фільтри (літерний код Z та ZQ) . П'єзоелементи знаходять широке застосування у п'єзоелектричних перетворювачах (підрозд. 2.8). П'єзоелектричні перетворювачі використовують також у ультразвукових лініях затримки. Стандартно не встановлено літерний код цих пристроїв, рекомендується позначати латинською літерою Е.

Для контролю електричних і неелектричних величин у техніці використовують усілякі прилади, їх літерний код – латинська буква Р, а загальне УДО приладів – гурток із двома різноспрямованими лініями – висновками.

Для автономного харчуванняРЕА використовуються електрохімічні джерела струму – гальванічні елементи та акумулятори (код – літера G).

Для захисту від перевантажень по струму та коротких замикань у навантаженні
у приладах із живленням від мережі використовують плавкі запобіжники (табл. 2.9). Код таких виробів – латинська літера F.

Таблиця 2.9

УГО пристроїв, приладів, джерел живлення

Закінчення табл. 2.9

2.10. Електричні машини (ГОСТ 2.722-68*)

У пристроях автоматики та телемеханіки, у конструкціях промислових верстатів та будівельно-дорожніх машин для приводу різних механізмів використовують електричні машини. Базове позначення статора та ротора електродвигуна має форму кола (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Базові елементи УГО електричних машин

ГОСТ 2.722-68* передбачає УДО, що пояснюють конструкцію електричних машин (табл. 2.11), УДО електричних машин у двох формах (табл. 2.12). Усередині кола допускається вказувати такі написи латинськими літерами: G – генератор; М – двигун; В – збудник; ВR – тахогенератор. Дозволяється також вказувати рід струму, кількість фаз, вид з'єднання обмоток.

Таблиця 2.11

УГО, що пояснюють конструкцію електричних машин (ГОСТ 2.722-68*)

Таблиця 2.12

УГО електричних машин (форма 1 та 2)

Питання для самоперевірки

1. Перерахуйте типи символів загального застосування на схемах.

2. Назвіть літерний код позначення резисторів.

3. Назвіть літерний код позначення конденсаторів.

4. Назвіть літерний код позначення котушок індуктивності.

5. Назвіть літерний код позначення трансформаторів промислової частоти.

6. Назвіть літерний код реле.

7. Назвіть літерний код позначення тиристорів.

8. Назвіть літерний код позначення діодів.

9. Назвіть літерний код позначення транзисторів?

10. Назвіть літерний код позначення дзвінків, зумерів та гідрофонів.

11. Назвіть літерний код позначення аналогових вимірювальних приладів.

12. Перерахуйте літерні коди електричних машин.

13. Перетворіть значення 100 нФ на мікрофаради (мкФ).

Людина, яка не знає графічного позначення елементів радіосхеми, ніколи не зможе її "прочитати". Цей матеріал призначений для того, щоб радіоаматору-початківцю було з чого почати. У різних технічних виданнях такий матеріал трапляється дуже рідко. Саме цим він цінний. У різних виданнях зустрічаються "відхилення" від державного стандарту (ГОСТу) у графічному позначенні елементів. Ця різниця важлива тільки для органів державної приймання, а для радіоаматора практичного значення не має, аби був зрозумілий тип, призначення та основні характеристики елементів. Крім того, в різних країнахта позначення може бути різним. Тому в цій статті наводяться різні варіанти графічного позначення елементів. Цілком можливо, що тут ви побачите не всі варіанти позначення.

Будь-який елемент на схемі має графічне зображення та його буквено-цифрове позначення. Форма та розміри графічного позначення визначені ГОСТом, але, як я писав раніше, не мають практичного значення для радіоаматора. Адже якщо на схемі зображення резистора буде за розміром менше, ніж за ГОСТами, радіоаматор не переплутає його з іншим елементом. Будь-який елемент позначається на схемі однією, або двома літерами (перша обов'язково - велика), і порядковим номером на конкретній схемі. Наприклад, R25 позначає, що це резистор (R), і на зображеній схемі – 25-й за рахунком. Порядкові номери зазвичай присвоюються зверху вниз і зліва направо. Буває, коли елементів не більше двох десятків їх просто не нумерують. Зустрічається, що з доробках схем, деякі елементи з " великим " порядковим номером можуть стояти над тому місці схеми, по ГОСТу – це порушення. Очевидно, заводське приймання підкупили хабарем у вигляді банальної шоколадки, або пляшкою незвичайної форми дешевого коньяку. Якщо схема велика, то знайти елемент, що стоїть не по порядку, буває важко. При модульному (блочному) побудові апаратури елементи кожного блоку мають свої порядкові номери.

Графічне позначення (варіанти)	Найменування елемента	Короткий опис елементу
	Елемент живлення	Одиночне джерело електричного струму, зокрема: годинні батарейки; пальчикові сольові батареї; сухі акумуляторні батареї; батареї мобільних телефонів
	Батарея елементів живлення	Набір одиночних елементів, призначений для живлення апаратури загальним напруженням(відмінним від напруги одиночного елемента), зокрема: батареї сухих гальванічних елементів живлення; акумуляторні батареїсухих, кислотних та лужних елементів
	Вузол	З'єднання провідників. Відсутність точки (кружечка) свідчить, що провідники на схемі перетинаються, але з з'єднуються друг з одним – це різні провідники. Не має буквено-цифрового позначення
	Контакт	Виведення радіосхеми, призначене для «жорсткого» (як правило - гвинтового) приєднання до нього провідників. Найчастіше використовується у великих системах управління та контролю електроживленням складних багатоблочних електросхем
	Гніздо	Сполучний легкороз'ємний контакт типу «роз'єм» (на радіоаматорському сленгу – "мама"). Застосовується переважно для короткочасного, легко роз'єднується підключення зовнішніх приладів, перемичок та інших елементів ланцюга, наприклад як контрольний гніздо
	Розетка	Панель, що складається з декількох (не менше 2-х) контактів "гніздо". Призначений для багатоконтактного з'єднання радіоапаратури. Типовий приклад – побутова електророзетка "220В"
	Штекер	Контактний легкороз'ємний штирьовий контакт (на сленгу радіоаматорів - "тато"), призначений для короткочасного підключення до ділянки електрорадіоцепу
	Виделка	Багатоштеккерний роз'єм, з числом контактів не менше двох, призначений для багатоконтактного з'єднання радіоапаратури. Типовий приклад - мережева вилка побутового приладу"220В"
	Вимикач	Двоконтактний прилад призначений для замикання (розмикання) електричного ланцюга. Типовий приклад – вимикач світла "220В" у приміщенні
	Перемикач	Триконтактний прилад призначений для перемикання електричних кіл. Один контакт має два можливі положення
	Тумблер	Два "спарені" перемикачі - перемикаються одночасно однією загальною рукояткою. Окремі групи контактів можуть зображатися в різних частинахсхеми, тоді вони можуть бути позначені як група S1.1 і група S1.2. Крім того, за великої відстані на схемі вони можуть з'єднуватися однією пунктирною лінією
	Галетний перемикач	Перемикач, в якому один контакт "повзункового" типу, може перемикатися в декілька різних положень. Бувають спарені галетні перемикачі, у яких є кілька груп контактів
	Кнопка	Двоконтактний прилад, призначений для короткочасного замикання (розмикання) електричного кола шляхом натискання на нього. Типовий приклад – кнопка дверного дзвінка квартири
	Загальний провід	Контакт радіосхеми, що має умовний "нульовий" потенціал щодо інших ділянок та з'єднань схеми. Зазвичай, це висновок схеми, потенціал якого або найнегативніший щодо інших ділянок схеми (мінус живлення схеми), або найпозитивніший (плюс живлення схеми). Немає буквено-цифрового позначення
	Заземлення	Виведення схеми, що підлягає підключенню до Землі. Дозволяє виключити можливу появу шкідливої ​​статичної електрики, а також запобігає ураженню електричного струму у разі можливого попадання небезпечної напруги на поверхні радіоприладів і блоків, яких стосується людина, що стоїть на мокрому грунті. Немає буквено-цифрового позначення
	Лампа розжарювання	Електричний прилад для освітлення. Під впливом електричного струму відбувається світіння вольфрамової нитки розжарення (її горіння). Не згорає нитка, тому що всередині колби лампи немає хімічного окислювача – кисню.
	Сигнальна лампа	Лампа, призначена для контролю (сигналізування) стану різних ланцюгівзастарілої апаратури. В даний час замість сигнальних ламп використовують світлодіоди, що споживають слабкіший струм і більш надійні.
	Неонова лампа	Газорозрядна лампа, наповнена інертним газом Колір світіння залежить від виду газу-наповнювача: неон – червоно-жовтогарячий, гелій – синій, аргон – бузковий, криптон – синьо-білий. Застосовують інші способи надати певний колір лампі наповненій неоном - використання люмінесцентних покриттів (зеленого і червоного світіння)
	Лампа денного світла(ЛДС)	Газорозрядна лампа, в тому числі колба мініатюрна енергозберігаючої лампи, що використовує люмінесцентне покриття – хімічний склад із післясвітленням. Застосовується для освітлення. При однаковій споживаній потужності, має більш яскраве світло, ніж лампа розжарювання
	Електромагнітне реле	Електричний прилад, призначений для перемикання електричних ланцюгів шляхом подачі напруги на електричну обмотку (соленоїд) реле. У реле може бути кілька груп контактів, тоді ці групи нумеруються (наприклад, Р1.1, Р1.2)
	Амперметр, міліамперметр, мікроамперметр	Електричний прилад призначений для вимірювання сили електричного струму. У своєму складі має нерухомий постійний магніт та рухливу магнітну рамку (котушку), на якій кріпиться стрілка. Чим більше струм, що протікає через обмотку рамки, тим більший кут стрілка відхиляється. Амперметри поділяються за номінальним струмом повного відхилення стрілки, за класом точності та по області застосування.
	Вольтметр, мілівольтметр, мікровольтметр	Електричний прилад призначений для вимірювання напруги електричного струму. Фактично нічим не відрізняється від амперметра, так як робиться з амперметра, шляхом послідовного включення електричний ланцюгчерез додатковий резистор. Вольтметри поділяються на номінальній напрузіповного відхилення стрілки, за класом точності та по області застосування
		Радіоприлад, призначений для зменшення струму, що протікає електричним ланцюгом. На схемі вказується значення опору резистора. Потужність резистора, що розсіюється, зображується спеціальними смужками, або римськими символами на графічному зображенні корпусу в залежності від потужності (0,125Вт - дві косі лінії "//", 0,25 - одна коса лінія "/", 0,5 - одна лінія вздовж резистора " -", 1Вт - одна поперечна лінія "I", 2Вт - дві поперечні лінії "II", 5Вт - галочка "V", 7Вт - галочка і дві поперечні лінії "VII", 10Вт - перехрестя "Х", і т.д .). У Американців позначення резистора - зигзагоподібне, як показано на малюнку
		Резистор, опір якого його центральному виведенні регулюється з допомогою " ручки-регулятора " . Номінальний опір, вказаний на схемі – це повний опір резистора між його крайніми висновками, який не регулюється. Змінні резистори бувають спарені (2 на одному регуляторі)
		Резистор, опір якого з його центральному виведенні регулюється з допомогою "шлица-регулятора" - отвори під викрутку. Як і у змінного резистора, номінальний опір, вказаний на схемі – це повний опір резистора між його крайніми висновками, який не регулюється
		Напівпровідниковий резистор, опір якого змінюється залежно від температури навколишнього середовища. При збільшенні температури опір терморезистора зменшується, а при зменшенні температури навпаки, збільшується. Застосовується для вимірювання температури як термодатчик, в ланцюгах термостабілізації різних каскадів апаратури і т.д.
		Резистор, опір якого змінюється залежно від освітленості. При збільшенні освітленості опір терморезистора зменшується, а при зменшенні освітленості навпаки – збільшується. Застосовується вимірювання освітленості, реєстрації коливань світла тощо. Типовий приклад - "світловий бар'єр" турнікету. Останнім часом замість фоторезисторів частіше використовуються фотодіоди та фототранзистори
	Варістор	Напівпровідниковий резистор, що різко зменшує свій опір при досягненні прикладеної до нього напруги певного порога. Варистор призначений для захисту електричних ланцюгів та радіоприладів від випадкових "стрибків" напруги
		Елемент радіосхеми, що має електричну ємність, здатний накопичувати електричний заряд на своїх обкладках. Застосування в залежності від величини ємності різноманітне, найпоширеніший радіоелемент після резистора
		Конденсатор, при виготовленні якого застосовується електроліт, за рахунок цього при порівняно малих розмірах має набагато більшу ємність, ніж звичайний "неполярний" конденсатор. При його застосуванні необхідно дотримуватися полярності, інакше електролітичний конденсатор втрачає свої накопичувальні властивості. Використовується у фільтрах живлення, як прохідні та накопичувальні конденсатори низькочастотної та імпульсної апаратури. Звичайний електролітичний конденсатор саморозряджається за час не більше хвилини, має властивість "втрачати" ємність внаслідок висихання електроліту, для виключення ефектів саморозряду та втрати ємності використовують дорожчі конденсатори – танталові.
		Конденсатор, у якого ємність регулюється за допомогою "шліца-регулятора" – отвори під викрутку. Використовується у високочастотних контурах радіоапаратури.
		Конденсатор, ємність якого регулюється за допомогою виведеного назовні радіоприймального пристрою рукоятки (штурвала). Використовується у високочастотних контурах радіоапаратури як елемент селективного контуру, що змінює частоту налаштування радіопередавача, або радіоприймача
	П'єзоелектричний резонатор	Високочастотний прилад, що володіє резонансними властивостями подібно до коливального контуру, але на певній фіксованій частоті. Може застосовуватися на "гармониках" - частотах, кратних резонансної частоти, що вказана на корпусі приладу. Часто, як резонуючий елемент використовується кварцове скло, тому резонатор називають "кварцовий резонатор", або просто "кварц". Застосовується в генераторах гармонійних (синусоїдальних) сигналів, тактових генераторах, вузькосмугових частотних фільтрах та ін.
		Обмотка (котушка) з мідного дроту. Може бути безкаркасною, на каркасі, а може виконуватися з використанням магнітопроводу (сердечника з магнітного матеріалу). Має властивість накопичення енергії за рахунок магнітного поля. Застосовується як елемент високочастотних контурів, частотних фільтрів і навіть антени приймального пристрою
		Котушка з регульованою індуктивністю, яка має рухомий сердечник з магнітного (феромагнітного) матеріалу. Як правило, мотається на циліндричному каркасі. За допомогою немагнітної викрутки регулюється глибина занурення сердечника в центр котушки, тим самим змінюється її індуктивність
		Котушка індуктивності, що містить велику кількість витків, яка виконується з використанням магнітопроводу (сердечника). Як і високочастотна котушка індуктивності, дросель має властивість накопичення енергії. Застосовується як елементи низькочастотних фільтрів звукової частоти, схем фільтрів живлення та імпульсного накопичення
		Індуктивний елемент, що складається із двох і більше обмоток. Змінний (змінний) електричний струм, Прикладається до первинної обмотки, викликає виникнення магнітного поля в сердечнику трансформатора, а воно в свою чергу наводить магнітну індукцію у вторинній обмотці. В результаті на виході вторинної обмоткиутворюється електричний струм. Крапки на графічному позначенні у країв обмоток трансформатора позначають початку цих обмоток, римські цифри – номери обмоток (первинна, вторинна)
	Діод	Напівпровідниковий прилад, здатний пропускати струм в один бік, а в інший ні. Напрямок струму можна визначити за схематичним зображенням - лінії, що сходяться, подібно стрілці вказують напрям струму. Висновки анода та катода буквами на схемі не позначаються
	Стабілітрон (стабістор)	Спеціальний напівпровідниковий діод, призначений для стабілізації прикладеного до його висновків напруги зворотної полярності (у стабістора – прямої полярності)
	Варікап	Спеціальний напівпровідниковий діод, що має внутрішній ємністю і змінює її значення залежно від амплітуди прикладеного до його висновків напруги зворотної полярності. Застосовується для формування частотно-модульованого радіосигналу, у схемах електронного регулювання частотними характеристиками радіоприймачів
	Світлодіод	Спеціальний напівпровідниковий діод, кристал якого світиться під дією прикладеного прямого струму. Використовується як сигнальний елемент наявності електричного струму певної ланцюга. Буває різних кольорів світіння
	Фотодіод	Спеціальний напівпровідниковий діод, при освітленні якого на висновках з'являється слабкий струм. Застосовується для вимірювання освітленості, реєстрації коливань світла і т.д., подібно до фоторезистора
	Тиристор (триністор)	Напівпровідниковий прилад призначений для комутації електричного ланцюга. При подачі невеликої позитивної напруги на електрод, що управляє, відносно катода, тиристор відкривається і проводить струм в одному напрямку (як діод). Закривається тиристор тільки після пропадання струму, що протікає від анода до катода, або зміни полярності цього струму. Висновки анода, катода та керуючого електрода буквами на схемі не позначаються
	Симистор	Складовий тиристор, здатний комутувати струми як позитивної полярності (від анода до катода), і негативної (від катода до анода). Як і тиристор, симистор закривається тільки після пропадання струму, що протікає від анода до катода, або зміни полярності цього струму
	Діністор	Вид тиристора, який відкривається (починає пропускати струм) тільки при досягненні певної напруги між його анодом і катодом, і замикається (припиняє пропускати струм) тільки при зменшенні струму до нуля або зміни полярності струму. Використовується у схемах імпульсного керування
		Біполярний транзистор, який управляється позитивним потенціалом на базі щодо емітера (стрілка у емітера показує умовний напрямок струму). При цьому при підвищенні вхідної напруги база-емітер від нуля до 0,5 вольта транзистор знаходиться в закритому стані. Після подальшого підвищення напруги від 05 до 08 вольта транзистор працює як підсилювальний прилад. На кінцевій ділянці "лінійної характеристики" (близько 0,8 вольта) транзистор насичується (повністю відкривається). Подальше підвищення напруги з урахуванням транзистора небезпечне, транзистор може вийти з ладу (відбувається різке зростання струму бази). Відповідно до "підручників", біполярний транзистор управляється струмом база-емітер. Напрямок комутованого струму в n-p-n транзисторі- Від колектора до емітера. Висновки бази, емітера та колектора літерами на схемі не позначаються
		Біполярний транзистор, який управляється негативним потенціалом на основі щодо емітера (стрілка у емітера показує умовний напрямок струму). Відповідно до "підручників", біполярний транзистор управляється струмом база-емітер. Напрямок комутованого струму в p-n-р транзисторі- Від емітера до колектора. Висновки бази, емітера та колектора літерами на схемі не позначаються
	Фототранзистор	Транзистор (як правило - n-p-n), опір переходу "колектор-емітер" якого зменшується при його висвітленні. Чим вища освітленість, тим менший опір переходу. Застосовується для вимірювання освітленості, реєстрації коливань світла (світлових імпульсів) тощо, подібно до фоторезистора
	Транзистор польовий	Транзистор, опір переходу "стік-виток" якого зменшується при подачі напруги на його затвор щодо початку. Має великий вхідний опір, що підвищує чутливість транзистора до малих вхідних струмів. Має електроди: Затвор, Виток, Стік та Підкладку (буває не завжди). За принципом роботи можна порівняти з водопровідним краном. Чим більше напругана затворі (на більший кут повернута рукоятка вентиля), тим більший струм(Більше води) тече між витоком і стоком. Порівняно з біполярним транзистороммає більший діапазон регулюючої напруги – від нуля до десятків вольт. Висновки затвора, витоку, стоку та підкладки літерами на схемі не позначаються
	Транзистор польовий із вбудованим n-каналом	Польовий транзистор, Керований позитивним потенціалом на затворі, щодо витоку Має ізольований затвор. Має великий вхідний опір, і дуже малий вихідний опір, що дозволяє малими вхідними струмами керувати великими вихідними струмами. Найчастіше, технологічно підкладка з'єднана з витоком
	Транзистор польовий з вбудованим каналом	Польовий транзистор, керований негативним потенціалом на затворі, щодо витоку (для запам'ятовування р-канал – позитив). Має ізольований затвор. Має великий вхідний опір, і дуже малий вихідний опір, що дозволяє малими вхідними струмами керувати великими вихідними струмами. Найчастіше, технологічно підкладка з'єднана з витоком
	Транзистор польовий з індукованим n-каналом	Польовий транзистор, що має ті ж властивості, що і "з вбудованим n-каналом" з тією різницею, що має ще більший вхідний опір. Найчастіше технологічно підкладка з'єднана з витоком. За технологією ізольованого затвора виконуються MOSFET транзистори, керовані вхідною напругою від 3 до 12 вольт (залежно від типу), що мають опір відкритого переходу від 0,1 до 0,001 Ом (залежно від типу).
	Транзистор польовий з індукованим р-каналом	Польовий транзистор, що має ті ж властивості, що і "з вбудованим p-каналом" з тією різницею, що має ще більший вхідний опір. Найчастіше, технологічно підкладка з'єднана з витоком

Якщо ви займаєтеся електромонтажними роботами, то обов'язково потрібно знати умовні позначенняу електричних схемах. Уміння читати електричні схеми – це важлива якість монтерів, слюсарів КВП, конструкторів ланцюгів. І якщо ви не маєте спеціальної підготовки, одразу розібратися у всіх тонкощах навряд чи вдасться. Але слід пам'ятати, що умовні позначення на схемах, що розробляються для російських споживачів, відрізняються від загальноприйнятих стандартів за кордоном – у Європі, США, Японії.

Історія позначень на схемах

Ще за радянських років, коли електротехніка розвивалася стрімко, виникла потреба у класифікації приладів та його позначенні. Саме тоді й з'явилася єдина системаконструкторської документації (ЄСКД) та державні стандарти (ГОСТ). Все стандартизувалося, щоб будь-який інженер зміг прочитати умовні позначення на кресленнях своїх колег.

Але щоб усі тонкощі розібрати, потрібно прослухати багато лекцій та вивчити масу спеціальної літератури. ДЕРЖСТАНДАРТ - це величезний документ, і повністю вивчити всі графічні позначення та їх стандартні розміри, примітки практично неможливо. Тому необхідно завжди мати під рукою невелику «шпаргалку», яка допоможе зорієнтуватися у всьому різноманітті електричних компонентів.

Електропроводка на кресленнях

Електропроводка - це узагальнене поняття, воно має на увазі під собою провідники, які мають дуже низький опір. З їхньою допомогою напруга передається від джерела електроенергії до споживачів. Це загальне поняттяОскільки існує багато різновидів електропроводки.

Люди, які не розуміються на схемах та особливостях електромонтажу, можуть вирішити, що провідник - це ізольований кабель, що підключається до вимикачів та розеток. Але насправді є багато видів провідників і на схемах вони позначаються по-різному.

Провідники на схемах

Навіть мідні доріжки на монтажних текстолітових платах – це провідник, можна навіть сказати, що це варіант електричного проведення. Позначається на електричних схемах у вигляді прямої сполучної лінії, що проходить від одного елемента до іншого. Таким же чином позначаються на схемі та електричні дротивисоковольтної лінії, що прокладена в полях між стовпами. І в квартирах з'єднувальні дроти між лампами, вимикачами та розетками позначаються також прямими сполучними лініями.

Але можна розділити на три підгрупи позначення струмопровідних елементів:

1. Провід.
2. Кабель.
3. Електричні зв'язки.

План електропроводки - це некоректне визначення, тому що під електропроводкою маються на увазі як монтажні дроти, так і кабелі. Але якщо істотно розширити список елементів, як це необхідно на докладній схемі, то виявиться, що необхідно включати трансформатори, автоматичні вимикачі, пристрої захисного відключення, заземлення, ізолятори.

Розетки на схемах

Розетки - це штепсельні з'єднання, призначені для нежорсткого з'єднання (є можливість вручну розірвати підключення) електричних ланцюгів. Умовні позначення на кресленнях суворо регламентовані ГОСТом. З його допомогою встановлені правила для позначення на кресленнях апаратів та пристроїв освітлення та інших електричних споживачів. Розетки штепсельного типу можна розділити на три категорії:

1. Призначений для відкритого монтажу.
2. Призначені для прихованої установки.
3. Блок, що включає розетку і вимикач.

1. Однополюсні розетки.
2. Двополюсні.
3. Двополюсні та захисний контакт.
4. Триполюсні.
5. Триполюсний та захисний контакт.

На цьому достатньо, особливостей розеток немає, існує безліч варіантів виконання. У всіх приладів є ступінь захисту, вибір потрібно робити виходячи з того, в яких умовах належить використовувати рівень вологості, температура, наявність механічних впливів.

Вимикачі на монтажних схемах

Вимикачі - це пристрої, з яких розривається електричний ланцюг. Це може здійснюватися в автоматичному або ручному режимі. Регламентується умовне графічне позначення ДСТУ, як і в розеток. Позначення залежить від цього, у яких працює елемент, яке конструктивне виконання в нього, ступінь захисту. Існує кілька видів конструкцій вимикачів:

1. Однополюсні (у тому числі здвоєні та стрункі).
2. Двополюсні.
3. Триполюсні.

На схемах обов'язково зазначаються параметри роз'єднувального пристрою. І за графічним позначенням видно, який тип використовується: простий вимикач, кнопка з фіксацією і без, акустичний прилад (реагує на бавовну) або оптичний. Якщо є умова, щоб освітлення включалося при темряві і відключалося вранці, можна використовувати оптичний датчик і невелику схему управління.

Запобіжники (плавкі вставки)

Існує багато видів пристроїв захисту - запобіжники (одноразові та самовідновлювані), автоматичні вимикачі, ПЗВ. Багато видів конструктивного виконання, сфер застосування, різна швидкість спрацьовування, надійність, використання в певних умовах характеризує ці прилади. Умовне позначення запобіжника – це прямокутник, паралельно довгій стороні через центр проходить провідник. Це найпростіший і найдешевший елемент, здатний захистити електричний ланцюг від короткого замикання. Слід зазначити, що такі компоненти досить рідко застосовують у схемах електричних важливих. Умовні позначення іншого типу можна зустріти - це запобіжники, що самовідновлюються, які після розмикання ланцюга приходять у вихідний стан.

Широка назва запобіжників – плавка вставка. Використовується у багатьох приладах, у розподільних електрощитах. В одноразових пробках їх можна зустріти. Але є ще прилади, які використовуються у високовольтних розподільних щитах. Вони конструктивно виконані з металевих наконечників та основної керамічної частини. Усередині знаходиться відрізок провідника (його перетин вибирається в залежності від того, який максимальний струм повинен проходити ланцюгом). Заповнюється керамічний корпус піском, щоб унеможливити займання.

Автоматичні вимикачі

Умовні позначення приладів такого типу залежить від конструктивного виконання, ступеня захисту. Пристрій багаторазового використання може застосовуватися як простий вимикач. Насправді він виконує функції плавкою вставки, але є можливість перевести в початковий стан - замкнути ланцюг. Конструкція складається з наступних елементів:

1. Пластиковий корпус.
2. Важіль для увімкнення та вимикання.
3. Біметалічна пластина – при нагріванні вона деформується.
4. Контактна група - вона входить у електричний ланцюг.
5. Дугогасна камера - дозволяє позбавитися утворення іскор і дуги під час розриву з'єднання.

Це елементи, у тому числі складається будь-який автоматичний вимикач. Але треба пам'ятати, що після спрацьовування він не зможе повернутися відразу ж у вихідне положення, має пройти час, щоб охолонути. Термін служби автоматів вимірюється у кількості спрацьовувань і коливається в інтервалі 30000-60000.

Заземлення на схемах

Заземлення – це з'єднання провідників струму електромашини або приладу із землею. При цьому як земля, так і частина ланцюга приладу має негативний потенціал. Завдяки заземленню при пробої корпусу не буде ніяких руйнувань приладу або ураження електричним струмом, весь заряд піде в землю. Заземлення буває наступних видів за ГОСТом:

1. Загальне поняття заземлення.
2. Чисте заземлення (безшумове).
3. Захисний тип заземлення.
4. З'єднання з масою (корпусом) устрою.

Залежно від цього, яке у ланцюга використовується заземлення, умовне позначення буде іншим. Важливу роль при складанні схем грає промальовування елемента, залежить як від конкретної ділянки ланцюга, так і від виду приладу.

Якщо йдеться про автомобільну техніку, то там буде маса - спільний провідник, з'єднаний з кузовом. У випадку електропроводки будинку - вбиті в землю провідники, з'єднані з розетками. У логічних схемах не можна плутати «цифрове» заземлення та звичайне – це різні речі та працюють вони по-різному.

Електричні двигуни

На схемах електрообладнання автомобілів, цехів, пристроїв часто можна зустріти електричні двигуни. Причому в промисловості більше 95% всіх моторів, що використовуються, - це асинхронні з короткозамкненим ротором. Позначаються вони як кола, якого підходить три дроти (фази). Такі електромашини використовуються спільно з магнітними пускачамита кнопками ("Пуск", "Стоп", "Реверс" за необхідності).

Двигуни постійного струмувикористовуються в автомобільній техніці, системах керування. У них є дві обмотки - робоча та збудження. Замість останньої деяких типах моторів використовуються постійні магніти. За допомогою обмотки збудження створюється магнітне поле. Воно штовхає ротор двигуна, у якого протиспрямоване поле – воно створюється обмоткою.

Колірне маркування проводів

У разі однофазного живлення провідник з фазою має чорний, сірий, фіолетовий, рожевий, червоний, помаранчевий, бірюзовий, білий колір. Найчастіше можна зустріти коричневий. Це маркування загальноприйняте і використовується при складанні схем, монтажі. Нульовий провідник має маркування:

1. Блакитним кольором – нульовий робітник (N).
2. Жовтий із зеленою смугою - провід заземлення, захисту (PE).
3. Жовтий із зеленим і мітки блакитного кольору на краях - захисний і нульовий провідникисуміщені.

Слід зазначити, що блакитні мітки потрібно наносити під час монтажу. Умовне позначення в електричних схемах також має посилання на те, що є наявність міток. Провідник має бути позначений індексом PEN.

За функціональним призначенням всі провідники поділяються так:

1. Провід чорного кольору – для комутації силових ланцюгів.
2. Провід червоного кольору – для з'єднань елементів керування, вимірювання, сигналізації.
3. Провідники синього кольору - управління, вимірювання та сигналізація під час роботи на постійному струмі.
4. Блакитним кольором маркування проводиться нульових робочих провідників.
5. Жовтий та зелений - це дроти для заземлення та захисту.

Літерно-цифрові позначення на схемах

Затискачі мають умовне позначення в електричних схемах:

• U, V, W – фази проведення;
• N – нейтральний провідник;
• E – заземлення;
• PE – провід захисного ланцюга;
• ТЕ – провідник для безшумового з'єднання;
• ММ – провідник, з'єднаний з корпусом (масою);
• СС – еквіпотенційний провідник.

Позначення на схемах дротів:

• L - літерне позначення (загальне) будь-якої фази;
• L1, L2, L3 - 1-а, 2-а та 3-я фази відповідно;
• N – провід нейтралі.

У схемах постійного струму:

• L+ та L- - позитивний та негативний полюси;
• М – середній провідник.

Це позначення, що найчастіше застосовуються в схемах і кресленнях. Їх можна зустріти в описах простих пристроїв. Якщо ж потрібно прочитати схему складного пристрою, знадобляться великі знання. Адже ще є активні елементи, пасивні, пристрої логіки, напівпровідникові компоненти та багато інших. І кожен має своє позначення на схемах.

УГО обмотувальних елементів

Існує чимало пристроїв, що перетворюють електричний струм. Це котушки індуктивності, трансформатори, дроселі. Умовне позначення трансформатора на схемах - це дві котушки (зображені у вигляді трьох півколів) та сердечник (у вигляді прямої лінії зазвичай). Прямою лінією позначається сердечник із трансформаторної сталі. Але можуть бути конструкції трансформаторів, які не мають осердя, у цьому випадку на схемі між котушками немає нічого. Таке умовне позначення елементів можна зустріти і схемах радіоприймаючої апаратури, наприклад.

В останні рокиу техніці дедалі рідше використовується трансформаторна сталь для виготовлення трансформаторів. Вона дуже важка, складно набирати пластини в сердечник, з'являється гул при розбовтуванні. Набагато ефективніше виявляється використання феромагнітних сердечників. Вони цілісні, мають одну і ту ж проникність у всіх ділянках. Але існує у них один мінус – складність ремонту, тому що розібрати та зібрати виявляється проблематично. Умовне позначення трансформатора з таким осердям практично нічим не відрізняється від того, в якому використовується сталь.

Висновок

Це далеко не всі умовні позначення електричних схем, розміри компонентів також регламентовані ГОСТом. Навіть прості стрілки, точки з'єднання мають вимоги, промальовування їх виконується за правилами. Потрібно звернути увагу на одну особливість - відмінності у схемах, зроблених за вітчизняними та імпортними стандартами. Перетин провідників на зарубіжних схемах позначається півколом. А ще існує таке поняття, як ескіз - це зображення чогось без дотримання вимог ГОСТу до елементів. Окремі вимоги висуваються до самого ескізу. Такі зображення можна виконувати для візуального представлення майбутньої конструкції, електропроводки. Згодом у ньому складається креслення, у якому навіть позначення умовні кабелів і з'єднань відповідають стандартам.

Поряд з вимикачами та перемикачами в радіоелектронній техніці для дистанційного керуваннята різних розв'язок широко застосовують електромагнітні реле(від французького слова relais). Електромагнітне реле складається з електромагніту та однієї або кількох контактних груп. Символи цих обов'язкових елементів конструкції реле та утворюють його умовне графічне позначення.

Електромагніт (точніше, його обмотку) зображують на схемах у вигляді прямокутника з приєднаними до нього лініями електричного зв'язку, що символізують висновки. Умовне графічне позначення контактів мають навпроти однієї з вузьких сторін символу обмотки і з'єднують з ним лінією механічного зв'язку (пунктирною лінією). Літерний код реле - буква K (K1 на рис.6.1)

Висновки обмотки для зручності можна зображувати з одного боку (див. Рис. 6.1, К2), а символи контактів - у різних частинах схеми (поряд з УДО комутованих елементів). У цьому випадку приналежність контактів тому чи іншому реле вказують зазвичай у позиційному позначенні умовним номером контактної групи (К2.1, К2.2, K2.3).

Усередині умовного графічного позначення обмотки стандарт допускає вказувати її параметри (див. Рис. 6.1, КЗ) або конструктивні особливості. Наприклад, дві похилі лінії символі обмотки реле К4 означають, що вона складається з двох обмоток.

Поляризовані реле (вони зазвичай керуються зміною напряму струму в одній або двох обмотках) виділяють на схемах латинської літерою Р, що вписується в додаткове графічне поле УГО та двома жирними точками (див. Рис. 6.1, К5). Ці точки біля одного з висновків обмотки та одного з контактів такого реле означають наступне: контакт, позначений точкою, замикається при подачі напруги, позитивний полюс якого прикладений до виділеного таким же чином обмотки. Якщо необхідно показати, що контакти поляризованого реле залишаються замкнутими і після зняття керуючої напруги, надходять так само, як і у випадку з кнопковими перемикачами (див. ): на символі контакту, що замикає (або розмикає), зображують невеликий гурток. Існують також реле, в яких магнітне поле, створюване керуючим струмом обмотки, впливає безпосередньо на чутливі до нього (магнітокеровані) контакти, укладені в герметичний корпус (звідси і назва геркон - герметизований контакт). Щоб відрізнити контакти геркона з інших комутаційних виробів у його УГО іноді вводять знак герметичного корпусу — окружність. Приналежність до конкретного реле вказують на позиційному позначенні (див. Рис. 6.1, К6.1). Якщо геркон не є частиною реле, а керується постійним магнітом, його позначають кодом автоматичного вимикача — літерами SF (рис. 6.1, SF1).

Велику групу комутаційних виробів утворюють всілякі з'єднувачі. Найбільш широко використовують роз'ємні з'єднувачі (штепсельні роз'єми, див. Рис. 6.2). Код роз'ємного з'єднувача - латинська буква X. При зображенні штирів і гнізд у різних частинах схеми в позиційне позначення перших вводять літеру Р (див. Рис. 6.2, ХР1), другий - S (XS1).

Високочастотні (коаксіальні) з'єднувачі та його частини позначають літерами XW (див. Рис. 6.2, сполучник XW1, гнізда XW2, ХW3). Відмінна ознакависокочастотного з'єднувача - коло з відрізком дотичної лінії, паралельної лінії електричного зв'язку та спрямованої у бік з'єднання (XW1). Якщо ж з іншими елементами пристрою штир або гніздо" з'єднані коаксіальним кабелем, дотичну подовжують і в іншу сторону (XW2, XW3). електричний зв'язок зі знаком корпусу на кінці (XW3).

Розбірні з'єднання (за допомогою гвинта або шпильки з гайкою тощо) позначають на схемах літерами XT, а зображують - невеликим кружком (див. рис. 6.2; ХТ1, ХТ2, діаметр кола - 2 мм). Це умовне графічне позначення використовують і в тому випадку, якщо необхідно показати контрольну точку.

Передача сигналів на рухомі вузли механізмів часто здійснюється за допомогою з'єднання, що складається з рухомого контакту (його зображають у вигляді стрілки) та струмопровідної поверхні, якою він ковзає. Якщо ця поверхня лінійна, її показують відрізком прямої лінії з виведенням у вигляді відгалуження одного з кінців (див. Рис. 6.2, X1), а якщо кільцева або циліндрична - коло (X2).

Приналежність штирів або гнізд до одного багатоконтактного з'єднувача показують на схемах лінією механічного зв'язку та нумерацією відповідно до нумерації на самих з'єднувачах ( Рис. 6.3, XS1, ХР1). При зображенні рознесеним способом умовне літерно-цифрове позиційне позначення контакту складають із позначення, присвоєного відповідній частині з'єднувача та його номера (XS1.1 – перше гніздо розетки XS1; ХР5,4 – четвертий штир вилки ХР6 тощо).

Для спрощення графічних робіт стандарт допускає замінювати умовне графічне позначення контактів розеток та виделок багатоконтактних з'єднувачів невеликими пронумерованими прямокутниками з відповідними символами (гнізда або штиря) над ними (див. Рис. 6.3, XS2, ХР2). Розташування контактів у символах роз'ємних з'єднувачів може бути будь-яким - тут все визначається зображенням схеми; контакти, що не використовуються, на схемах зазвичай не показують.
Аналогічно будуються умовні графічні позначення багатоконтактних роз'ємних з'єднувачів, що зображуються у стикованій формі ( Рис. 6.4). На схемах роз'ємні з'єднувачі у вигляді незалежно від кількості контактів позначають однією літерою X (виняток — високочастотні з'єднувачі). З метою ще більшого спрощення графіки стандарт допускає позначати багатоконтактний з'єднувач одним прямокутником з відповідним числом ліній електричного зв'язку та нумерацією (див. Рис. 6.4, X4).

Для комутації ланцюгів, що рідко перемикаються (дільників напруги з підбірними елементами, первинних обмоток трансформаторів мережевого живлення тощо) в електронних пристроях застосовують перемички та вставки. Перемичку, призначену для замикання або розмикання ланцюга, позначають відрізком лінії електричного зв'язку з символами з'єднання на кінцях ( Рис. 6.5, X1), для перемикання - П-подібною скобою (X3). Наявність на перемичці контрольного гнізда (або штиря) є відповідним символом (X2).

При позначенні вставок-перемикачів, що забезпечують складнішу комутацію, використовують спосіб зображення перемикачів. Наприклад, вставка на Рис. 6.5, Що складається з розетки XS1 і вилки XP1, працює наступним чином: в положенні 1 замикачі вилки з'єднують гнізда 1 і 2, 3 і 4, в положенні 2 - гнізда 2 і 3, 1 і 4, в положенні 3 гнізда 2 і 4. 1 та 3.