Розробці плану виробництва та реалізації продукції мають передувати маркетингові дослідження щодо визначення бізнес-портфеля підприємства.

Основні підрозділи плану виробництва та реалізації продукції:

• план виробництва, робіт, послуг;
• план продажу (продажу продукції, робіт, послуг);
• план розвитку виробничих потужностей

Вихідними даними для розрахунків є:

• - Обсяги продажів в номенклатурі та асортименті, підготовлені службою маркетингу;
• – виробничі потужності підприємства з технологічних переділів;
• - Ціни, що діють у плановому періоді;
• – залишки незавершеного виробництва початку періоду;
• – залишки готової продукціїна складах початку періоду.

Основними показниками плану виробництва та реалізації продукції є:

• - об'єм продажу;
• – номенклатура та асортимент випуску продукції;
• - Обсяг випуску товарної продукції у вартісному вираженні;
• - Обсяг валової продукції з урахуванням зміни обсягів незавершеного виробництва.

Форма плану виробництва та реалізації продукції представлена ​​у табл. 5.1.

У пояснювальній записці до плану виробництва та реалізації продукції доцільно дати короткий аналізструктури та динаміки товарної продукції та обсягу продажів – всього та поелементно. Особливо виділяється продукція, стратегічно важлива підприємствам.

Визначення обсягів виробництва та реалізації продукції підкріплюється розрахунками виробничих потужностей на встановлену програму випуску у натуральних показниках.

Під час створення плану виробництва застосовуються різні вимірники: натуральні, умовно-натуральні, трудові, вартісні.

Натуральні вимірники (штуки, тонни, метри) використовуються розробки показників виробничої програми, для характеристики виробничої спеціалізації, і навіть визначення частки підприємства над ринком. В окремих галузях промисловості іноді застосовуються подвійні натуральні вимірники: у металургії сталеві трубивимірюються в метрах і тоннах, у текстильній промисловості тканини – у погонних та квадратних метрахі т.д. Без натуральних вимірників неможливо розрахувати виробничі потужності і рівень їх використання, потреба у матеріальних і трудових ресурсах, оскільки норми витрати сировини, матеріалів тощо. встановлюються для одиницю продукції тощо. Натуральні вимірники найповніше і правильно характеризують зростання продуктивність праці, але застосовні лише однорідної продукції.

Умовно-натуральні вимірники дозволяють привести всі види продукції до одного виду, прийнятому за базу. При цьому найчастіше користуються переказними коефіцієнтами, розрахованими виходячи із співвідношення трудомісткості базових і наведених до базових видів продукції.

Таблиця 5.1

План виробництва та реалізації продукції підприємства ____________ (найменування) на ____(рік, квартал)

Найменування продукції, робіт, послуг	Оптова ціна за од.	В натуральному значенні					У оптових цінах, тис.руб.
			У тому числі по кварталах					У тому числі по кварталах
1. Обсяг продажів - всього
1.1. За основною номенклатурою
1.2. Запасні частини
1.3. Кооперовані поставки
1.4. За іншою продукцією – всього
в тому числі
2. Товарна продукція
3. Валова продукція
Довідково:
4. Зміна залишків готової продукції на складах підприємства
5. Зміна залишків незавершеного виробництва
6. Сертифікована продукція – всього
в тому числі

Трудові вимірники (Годинник і хвилини, нормо-години і нормо-хвилини робочого часу) застосовуються в основному у внутрішньозаводському плануванні. Найпоширеніший такий показник, як трудомісткість чи нормовані витрати робочого дня виготовлення одиниці продукції (послуг), розрахована в нормо-часах. Але оскільки всі роботи (з різних причин) підлягають нормуванню, то показник трудомісткості може визначатися в человеко-часах. Трудомісткість виробничої програми, виміряна в нормо-годинах, є обсягом виробництва, який має виконати колектив цеху, ділянки.

вартісні вимірники плани виробництва застосовуються з метою оцінки обсягу виробництва, у грошах. Одиниця виміру – національна валюта. Для характеристики експорту використається валюта інших країн.

У грошах можуть розраховуватися такі планові показники обсягу виробництва: товарна продукція, валова продукція, незавершене виробництво, внутрішньозаводський оборот, відвантажена продукція, запаси готової продукції складах.

Товарна продукція включає вартість запланованих до випуску готових виробів (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих та зданих на склад готової продукції підприємства); напівфабрикатів, комплектуючих деталей та складальних одиниць, призначених для реалізації на бік за кооперованими постачаннями; капітального ремонту, виконаного власними силами, а також виробів та запасних частин, виготовлених для капітального ремонту, капітального будівництва та власних непромислових господарств підприємства; інструментів та пристосувань для власного виробництва.

Товарна продукція виявляється у оптових цінах підприємства міста і в порівнянних цінах. Перші використовуються для ув'язування плану виробництва із фінансовим планом; другі – визначення темпів, динаміки і зміни структури виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції (Пг) розраховується за такою формулою:

де Апi – план випуску i-го виду продукції натуральному вираженні; Цi – оптова ціна i-го виду продукції, що діє; п - Кількість видів товарної продукції (I = 1, 2, 3, ..., n ); Y j – обсяг послуг та робіт i-го виду промислового характеру; т – кількість видів робіт промислового характеру (j = 1, 2, 3,..., т).

Товарна продукція характеризує обсяг виробленої готової продукції та використовується для розрахунку витрат на виробництво, фінансових результатів, рентабельності та інших показників ефективності виробництва.

Валова продукція включає вартість усієї виробленої продукції та виконаних робіт, у тому числі і за незавершене виробництво. Вона зазвичай оцінюється у порівнянних цінах.

Обсяг валової продукції (П) розраховується за формулою

де Нк, Нн - залишки незавершеного виробництва у вартісному вираженні на кінець та початок планового періоду відповідно; Ік, Ін – залишки інструментів та пристосувань власного виробництва на кінець та початок планового періоду.

Зміна залишків незавершеного виробництва у складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва у планованому періоді порівняно зі звітним, зняття з виробництва окремих видівпродукції, створенні зачепила під час переходу на випуск нових виробів із значною тривалістю виробничого циклу.

На підприємствах, у яких відсутній внутрішньогосподарський оборот та незавершене виробництво, за своїм складом валова продукція збігається з товарною.

Показники товарної та валової продукції хоч і набули широкого поширення в плануванні господарської діяльності підприємств, мають один загальний недолік. Вони дають спотворене уявлення про власний внесок підприємства у кінцевий результат діяльності. Це тим, що у складі включається вартість матеріальних витрат, яка сягає деяких підприємствах 80–90% від величини витрат. Більш об'єктивну картину масштабах виробництва дають показники чистої і умовно-чистої продукції.

Чиста продукція характеризує новостворену для підприємства вартість. До неї не входять витрати підприємства на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії тощо, а також амортизаційні відрахування, що включаються до собівартості продукції.

До складу чистої продукції включаються витрати на оплату праці з нарахуваннями на заробітну плату та прибуток підприємства.

Плановий обсяг чистої продукції (ПЧ) розраховується за формулами:

де Пр - плановий обсяг реалізованої продукції; М3 - матеріальні витрати, що включаються до собівартості продукції; Оа - амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів; ЗП - заробітна плата з нарахуваннями на неї; Пб – прибуток від продукції.

Умовно-чиста продукція (П#), на відміну від чистої, містить амортизацію та розраховується за формулами:

Показники чистої та умовно-чистої продукції служать для аналізу структури виробничої програми, планування фонду оплати праці.

Основна діяльність промислового підприємства- Виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг. Від ефективності цього процесу залежать найважливіші показники функціонування суб'єкта господарювання, зокрема прибуток і рентабельність. Планування виробництва в ринкових умовах - це провідне завдання комплексного планування соціально-економічного розвитку підприємства.

Річний план виробництва визначає генеральний напрямок перспективного зростання всіх підрозділів фірм та організацій, основний профіль планової, організаційної та управлінської діяльності підприємства, а також головні цілі та завдання поточного планування, організації та управління виробництвом тощо. Тому розробка річного плану виробництва у сучасних умовахграє велику роль.

Розробка річного плану

При плануванні річний виробничої діяльностізадля забезпечення вільного вибору продукції підприємства повинні мати широкий перспективний портфель замовлень, тобто початком складання плану виробництва є визначення попиту продукції чи формування замовлень її виробництво. При визначенні попиту можна застосовувати різні способи. Найчастіше використовуються методи прогнозування, наприклад, побудова тренду, або експертні методи.

Після визначення попиту продукцію складається докладна річна виробнича програма.

Виробнича програмапідприємства є розгорнутий чи комплексний річний план виробництва та продажу продукції, що характеризує річний обсяг, номенклатуру, якість і терміни випуску необхідних ринком товарів та послуг. У ній намічаються рівні виробництва, які мають бути досягнуті у певні періоди часу. Для створення такої програми слід докладно розглянути різні виробничі стадії заходів та графік їх здійснення.

При розробці виробничих програм на підприємствах мають бути обґрунтовані обсяги та терміни випуску за стадіями та циклами виробництва. З цією метою виробничі плани окремих підрозділів складаються так званим ланцюговим методом у порядку, зворотному ходу технологічних процесів, за схемою: план реалізації → цех остаточного складання → механозбірні цехи → цехи, що обробляють, → заготівельні цехи → матеріальні склади.

Такий порядок визначено суворою обов'язковістю виконання плану підприємства з випуску готової продукції.

Розробка виробничої програмиздійснюється на більшості промислових підприємств три етапи:

1) складання річного виробничого плану для підприємства;

2) визначення чи уточнення на основі виробничої програми пріоритетних цілей на плановий період;

3) розподіл річного плану провадження за окремими структурним підрозділампідприємства чи виконавцям.

Річна виробнича програма складається, як правило, на основі довгострокового (або стратегічного) плану. У взаємодії річного та довгострокового планування найбільш складними плановими проблемами вважаються труднощі прогнозування майбутнього стану ринку та внутрішнього середовища самого підприємства. Це пояснюється тим, що довгострокові припущення про можливе зростання потреб покупців та відповідні плани розвитку виробничого потенціалу підприємства часто виявляються недостатньо обґрунтованими на майбутній період.

В умовах ринкової невизначеності на вітчизняних підприємствах можуть застосовуватись різні методи складання виробничої програми:

рівневе прогнозування;

Послідовне ухвалення планових рішень;

створення ситуаційних планів;

Лінійне програмування;

Диверсифікація товарів та ринків;

Підвищення конкурентоспроможності продукції та ін.

Запланована виробнича програма кожному підприємстві має відповідати наявним виробничим можливостям чи виробничої потужності, тобто наступним етапом розробки річного плану виробництва є планування виробничої потужності відповідний період.

Під виробничою потужністюрозуміється максимально можливий річний обсяг випуску продукції, робіт та послуг у запланованій номенклатурі при повному використанні всіх наявних економічних ресурсів на основі застосування прогресивної технології, передових форм та методів організації праці та виробництва.

Виробнича потужність визначає рівень виробництва, товарів та послуг, ступінь стримування обсягу випуску чи верхню межу продажу продукції. Зрештою, виробнича потужність означає здатність підприємства виробляти свою продукцію протягом заданого періоду робочого часу. Виробнича потужність може бути виражена в одиницях продукції, маси товарів, лінійних величинах, рублях, людино-годинниках та інших показниках

Виробнича потужність встановлюється початку планового періоду (вхідна) і кінець цього терміну (вихідна). Вхідна потужністьвизначається з урахуванням наявних початку року виробничих фондів, робочої сили та інших ресурсів, вихідна- на кінець року з подальшим коригуванням при відповідній зміні техніки та технології.

У планових розрахунках застосовується показник середньорічної потужності, що визначається за такою формулою:

М ср = М нг + М вв × n 1/12 - М виб × n 2/12 + ∆М × n 3 / 12,

де М СР - середньорічна потужність, шт. / Рік;

М нг - потужність об'єктів (обладнання), наявних початку року;

М вв - потужність об'єктів, що вводяться;

n 1 - кількість повних місяців експлуатації з моменту введення обладнання до кінця запланованого року;

М виб - потужність об'єктів, що вибувають;

n 2 – кількість повних місяців, що залишилися після вибуття обладнання до кінця року;

∆М - приріст потужності з організаційно-технічних заходів;

n 3 – кількість повних місяців роботи.

За цією формулою можна визначити баланс потужності, якщо зняти характеристики, пов'язані зі строками введення чи вибуття об'єктів. Зокрема, середньорічна потужність на кінець року може бути визначена за такою формулою:

М ср = М нг + М ст - М виб + ∆М.

В загальному виглядірічна величина виробничої потужності (М г) підприємства або його підрозділу визначається ставленням відповідного фонду часу роботи обладнання до трудомісткості одиниці продукції:

М г = П × Ф × В,

де Ф – максимально можливий річний корисний фонд часу роботи обладнання, год;

Т - середньозважена прогресивна норма трудомісткості виробу, год;

П – парк обладнання, шт.;

В - годинне вироблення, шт.

Після вибору потужності та виробничої програми визначається потреба у матеріальних ресурсах та робочій силі. Такі розрахунки здійснюються з урахуванням ефективності використання матеріальних ресурсів, джерел фінансування та можливих джерел їх придбання, тобто визначаються потреби матеріальних та фінансових коштівна:

Основні матеріали;

Допоміжні матеріали;

Основні допоміжні засоби;

Робочу силу.

Після врахування зовнішніх факторів виробництва на основі встановленої потужності підприємства необхідно визначити відповідні технологічні процеси, види та кількість необхідного обладнання та машин, витрати на технологію та обладнання, тобто скласти техніко-економічне обґрунтування.

Основні показники річного плану виробництва

Планування виробництва продукції передбачає систему взаємодії комплексу економічних ресурсів і внутрішньофірмових факторів, що спрямовуються на досягнення виробленої стратегії та поставлених завдань на основі повного використання технічних, організаційних та інших наявних на підприємстві резервів.

Виробнича діяльність характеризується системою показників. Найважливішими з них в умовах вільних ринкових відносин є:

Попит на продукцію та обсяг виробництва;

Величина пропозиції та виробнича потужність підприємства;

витрати та ціни на продукцію;

Потреба у ресурсах та інвестиціях;

Обсяг продажів та загальний дохід та ін.

Попитпоказує кількість товарів, які споживачі готові та можуть придбати за діючими ринковими цінами протягом певного періоду часу. Для підприємства попит визначає обсяг продукції, який може продати над ринком у час і, отже, має виробити у планованому періоді. Щоб величини попиту мали суттєве економічне значення в ході планування, вони повинні належати до певного відрізку часу - дня, тижня, місяця, кварталу, року тощо. Тому слід розрізняти річні, квартальні, місячні та інші показники попиту, необхідні для планування відповідних обсягів виробництва.

Основна властивість попиту, як вчить ринкова економіка, у тому, що вище ціна товару, тим менше запропонованих цієї ціни виробів можуть придбати покупці. Залежність між ціною товару та попитом на нього описується кривою попиту, яка показує обернено пропорційну залежність між ціною товару та попитом на нього. Якщо за зростання цін крива попиту падає, то крива пропозиції, навпаки, зростає. Це тим, що підвищення ціни зацікавлює виробників у збільшенні обсягів продажів.

Реченняможна визначити як шкалу, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і здатний виробити та запропонувати до продажу на ринку за кожною конкретною ціною протягом певного періоду часу. Пропозиція показує, які обсяги чи кількості товарів буде пред'явлено до продажу над ринком за різними цінами, коли інші чинники залишаються незмінними. З підвищенням цін зростає і обсяг пропозиції, а скорочення цін призводить до відповідного зменшення пропозиції.

Ціна, за якої попит і пропозиція рівні, називається рівноважною ціною. Це саме та ціна, за якою товар буде продано. Насправді співвідношення попиту та пропозиції постійно змінюється у результаті на них різних чинників. Для кількісного виміру коливань попиту та пропозиції під впливом різних факторів використовується поняття еластичності. Еластичність дає уявлення про те, наскільки зміна ціни впливає на рівень попиту. Ступінь еластичності вимірюється на основі коефіцієнта еластичності (Ке):

де З 1 , З 2 - величина попиту при старих та нових цінах;

Ц 1 , Ц 2 – відповідно стара і нова ціна.

Попит на різні товари може бути як еластичним, і неэластичным. При еластичний попит(Незначна зміна ціни і значна зміна попиту) значення коефіцієнта еластичності більше 1. До товарів нееластичного попиту відносяться, наприклад, товари повсякденного попиту, відносно недорогі товари. Крім еластичного та нееластичного попиту існує окремий випадок, коли відсоткове коливання ціни призводить до точно такої ж зміни продажів і загальна виручка залишається незмінною (К е = 1).

Обсяг виробництва характеризує кількість і номенклатуру продукції, що випускається на підприємстві в планованому періоді часу. Тому слід розрізняти річний, квартальний та місячний обсяг виробництва.

При визначенні обсягів випуску конкретної продукції та включенні її до річного плану виробництва необхідно враховувати величину існуючого попиту, темпи його зростання, рівень ринкових цін, розміри одержуваного прибутку, ступінь ризику, вплив конкуренції, витрати виробництва, можливість зниження собівартості одиниці товарної продукції та інші фактори та умови виробництва та збуту виробів.

Запланована номенклатура продукції, що випускається, повинна в цілому забезпечувати рівновагу попиту та пропозиції, а також збалансованість річного обсягу випуску з виробничою потужністю відповідного підрозділу або всього підприємства. Тому в процесі складання виробничого плану необхідно правильно вибрати вимірювачі обсягу випуску продукції, що використовуються в розрахунках - натуральні, трудові, вартісні або їх різновиди.

Натуральні вимірникивиражають фізичний обсяг конкретних видів своєї продукції таких одиницях, як штуки, тонни, метри (погонні, квадратні, кубічні), і є основою встановлення трудових і вартісних вимірників. Проте практично діапазон їх застосування обмежений розрахунками обсягів випуску лише однорідної продукції.

Трудові вимірникиє універсальними та найбільш поширені на виробництві. Вони характеризують обсяг випущеної продукції нормо-годинах (людино-годинах, станко-часах), нормо-рублях та інших нормованих показниках витрат праці чи робочого дня. Ці вимірники є базою техніко-економічного, соціально-трудового, оперативно-виробничого та багатьох інших видів внутрішньофірмового планування.

Сучасні ринкові умови характеризуються високим рівнемінфляції, нестабільністю діючих цін на матеріальні ресурси та тарифів на трудові ресурси, тому доцільно ширше використовувати систему натуральних та трудових вимірників, що забезпечують більш високу достовірність та стабільність планових розрахунків. На основі цих вимірювачів можна створити надалі, у міру стабілізації ринкових цін, систему вартісних нормативів, придатну для подальшого застосування у ринковій економіці. Такі нормативи можуть бути основою управління витратами виробництва на підприємствах.

вартісні нормативихарактеризують обсяги виробництва продукції у грошовому вимірі. Вони дозволяють на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати та підсумовувати обсяг випуску різнорідної продукції. Однак при цьому треба враховувати існуючий рівень зміни ринкових цін при плануванні та вимірі обсягів випущеної у різний час продукції. Тому в ході планування виробництва продукції підприємству краще застосовувати натуральні та трудові нормативи, від яких легко перейти до вартісного виміру обсягу продукції, запланованої або випущеної у відповідному періоді часу.

У процесі розробки річного плану виробництва всі об'ємні розрахунки ведуться з кожної номенклатурної позиції, під якої розуміється перелік чи склад своєї продукції за видами, типах, сортах, розмірам та інших ознаками.

Вся продукція, що виробляється на підприємствах, за видами або призначенням класифікується на основні вироби, комплектуючі та запасні частини, напівфабрикати, роботи, послуги тощо.

По стадіях виробництва та обігу продукцію ділять на незавершену, готову, або товарну, реалізовану, або продану, валову та ін.

За економічним змістом розрізняють чисту, умовно-чисту та нормативно-чисту продукцію.

Обсяг продукції у вартісному вираженнівизначається такими показниками:

Товарна продукція – це вартість продукції, призначеної для реалізації (готової продукції, напівфабрикатів, робіт та послуг виробничого характеру);

Валова продукція – це сума вартості всіх видів продукції, виробленої організацією. Крім елементів, що входять до складу товарної продукції, включає зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини та матеріалів замовника та деякі інші елементи;

Чиста продукція характеризує новостворену вартість внаслідок промислово-виробничої діяльності організації за певний період. Вона визначається відніманням з обсягу валової продукції матеріальних витрат та суми амортизаційних відрахувань;

Реалізована продукція – це вартість відпущеної на бік продукції, сплаченої покупцем.

Валова продукція(ВП) характеризує весь обсяг роботи, виконаної організацією за певний період часу (місяць, квартал, рік), та визначається за формулою:

ВП = ТП + НЗП кп - НЗП нп,

де ТП – товарна продукція;

НЗП кп, НЗП нп - незавершене виробництво початку і поклала край періоду відповідно.

Обсяг реалізованої продукції (РП) за планом можна визначити так:

РП = ТП + НП нп - НП кп,

де НП нп, НП кп – залишки нереалізованої продукції на початок та кінець планового періоду відповідно.

Чиста продукція- це новостворена вартість організації. До неї входять оплата праці, виплачена у вигляді заробітної платиі не виплачена, але увійшла вартість товару у вигляді податків і різних нарахувань, а також прибуток. До чистої продукції не входить перенесена вартість, створена в інших організаціях (оплата сировини, матеріалів, енергії, палива та амортизаційні відрахування).

Обсяг чистої продукції (ПП) може бути визначений за формулою:

ПП = ТП - МОЗ - А,

де МОЗ – матеріальні витрати;

А – амортизація.

У результаті внутрішньофірмового планування прийнято визначати валовий (загальний) і внутрішньогосподарський оборот продукції. Валовий оборот є сумарним обсягом виробництва, виконання робіт і надання ринкових послуг, планованих цехам і службам підприємства у вартісному вимірі. Внутрішньофірмовий оборот характеризує частину сумарного обсягу виробництва підприємства, що обертається між його цехами та підрозділами. Валова продукція (ВП) визначається як різниця між валовим (ВО) та внутрішньофірмовим оборотом (ВНО):

ВП = ВО - ВНВ.

Розробка річного плану виробництва на прикладі ВАТ « ХХХ»

Обсяг реалізації основних видів промислової продукції ВАТ ХХХ» За останні 7 років представлений у табл. 1.

Таблиця 1. Обсяг реалізації ВАТ « ХХХ»
Вид продукції	Одиниця виміру	В натуральному значенні
		2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Виріб А
Виріб Б
Виріб В
Виріб Г

Для прогнозування скористаємося MicrosoftExcel(Див. малюнок).

Динаміка обсягів виробництва виробу А у 2005–2011 рр., прим.

Як очевидно з малюнка, обсяг виробництва виробу А змінюється так: у = 1,25х +13,143.

Так як R 2 = 0,8955, але це близько до одиниці, то це рівняння адекватно визначає зміна попиту виріб А.

Отже, запланований обсяг виробництва виробу А у 2012 р. може становити 24 шт. Отже, прогнозується збільшення обсягів виробництва виробу А.

Аналогічним чином проводиться розрахунок і з інших виробів. Результати розрахунку представимо у вигляді табл. 2.

Таким чином, річний план виробництва на 2012 р. може виглядати так (табл. 3).

Після цього можна переходити до розрахунку необхідних виробництва продукції ресурсів.

Отже, для продукції необхідні різні ресурси. При плануванні виробництва продукції спочатку необхідно оцінити та спланувати обсяги матеріальних ресурсів. Докладний розрахунок проведемо з прикладу вироби Р. Витрати основні матеріали визначимо з норм витрати і ціни одиниці матеріалу з відрахуванням відходів (табл. 4).

Таблиця 4. Розрахунок витрат на основні матеріали для виготовлення виробу
Основні матеріали	Витрати матеріалів однією виріб, руб.	Усього витрати на весь випуск, руб.
Чорні метали
Кольорові метали
Кабелі, дроти, шнури
Пластмаси та пресматеріали
Гумові та шкіряні матеріали
Паперові та текстильні матеріали
Лаки, фарби, хімікати тощо.
Усього витрат на весь випуск
Витрати матеріалів на один виріб

Аналогічним чином можна зробити розрахунки з інших виробів (табл. 5).

Таким чином, на 2012 р. необхідно закупити матеріальних ресурсів на суму 10861958,32 руб.

У нашому випадку виготовлення одного виробу Р потрібен один напівфабрикат (клапан) за ціною 51,89 руб. Транспортно-заготівельні витрати становлять 6%, або 3,11 руб. (51,89×0,06).

Усі витрати на напівфабрикати на один виріб становитимуть 55 руб. (51,89+3,11); на весь випуск – 30 580 руб. (55×556).

Аналогічно були зроблені розрахунки з інших виробів (табл. 6).

Таблиця 6. Розрахунок витрат за купівлю напівфабрикатів
Продукція	Витрати для придбання комплектуючих однією виріб, руб.	Об'єм виробництва	Бюджет закупівель весь випуск, крб.
Виріб А
Виріб Б
Виріб В
Виріб Г
Разом			1 346 555

Таким чином, на весь випуск продукції в 2012 р. потрібно 1346555 руб. на закупівлю комплектуючих та напівфабрикатів.

Крім матеріальних ресурсів на ВАТ ХХХ»для виробництва також необхідні трудові ресурси. Тому визначимо витрати на основну заробітну плату основних виробничих робітників. Ці витрати визначаються виходячи з розцінок та годинних тарифних ставок та норм часу за всіма операціями технологічного процесу виготовлення виробу (на прикладі виробу Г).

Наприклад, витрати на штампування становитимуть 25,02 руб. (3×1,3×27,9/60×13,8), на шліфування – 26,4 руб. (3×1,3×32,2/60×12,6).

Розрахунки витрат за основну зарплатню основних виробничих робочих представлені у табл. 7.

Таблиця 7. Розрахунок витрат на основну заробітну плату основних виробничих робітників для виробу
Операція	Розряд роботи	Кількість робітників	Штучний час, хв.	Годинна тарифна ставка, руб.	Витрати основну зарплатню, крб.
Штампівка
Шліфування
Пробивання, вирубування
Контроль
Відрізна
Спеціальна токарна
Токарна з ЧПУ
Токарно-револьверна
Комплектування
Усього витрат на один виріб
Усього витрат на весь випуск	(210 × 556)

Таким чином, при виробництві виробу Р необхідно 21 людина. Їхня заробітна плата на один виріб становить 210 руб.

Аналогічним чином розраховані всі витрати на заробітну плату основних робітників з інших виробів (табл. 8).

Таблиця 8. Витрати на виробництво виробів із заробітної плати основних робітників
Продукція	Витрати заробітну плату основних робочих однією виріб, руб.	Обсяг виробництва, штук	Заробітна плата виробничих робітників, руб.
Виріб А
Виріб Б
Виріб В
Виріб Г
Разом			5 631 506

Отже, виконання річного плану виробництва необхідні основні робітники, заробітна плата яких весь випуск становить 5 631 506 крб.

Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників визначається у відсотках до основної заробітної плати. Відсоток приймається за даними поточного року або обчислюється як відношення річного розміру додаткової заробітної плати до річного розміру основної заробітної плати запланованого року. У нашому випадку це 12,13%. Таким чином, додаткова заробітна плата основних виробничих робітників становитиме:

Для виробу А:

На один виріб – 22 910 руб. (189339 × 0,1213);

На весь випуск за місяць – 549 840 руб. (22 910 × 24);

Для виробу Б:

На один виріб – 91 руб. (750×0,1213);

На весь випуск за місяць – 59 605 руб. (91×655);

Для виробу:

На один виріб – 104 руб. (856×0,1213);

На весь випуск за місяць – 89 024 руб. (104×560);

Для виробу Г:

На один виріб – 25,41 руб. (210×0,1213);

На весь випуск за місяць – 14 163 руб. (25,41×556).

Відповідно, на весь випуск додаткова заробітна плата складе 712632 руб., В цілому витрати на заробітну плату - 6344138 руб.

Таблиця 9. Собівартість продукції
Стаття витрат	Планова собівартість, руб.
	Виріб А	Виріб Б	Виріб В	Виріб Г
Матеріали
Покупні комплектуючі
Заробітна плата виробничих робітників
Додаткова заробітна плата
Страхові внески
Накладні витрати
Разом виробнича собівартість	1 561 131

В результаті розрахунків визначено виробничу собівартість по виробах:

Виріб А - 1561131 руб., Отже, на випуск 24 комплектів витрати складуть 37467146 руб.;

Виріб Б - 6200 руб., Отже, на 655 шт. - 4061175 руб.;

Виріб В – 6015 руб., отже, на 560 шт. - 3368278 руб.;

Виріб Г – 1552 руб., На 556 шт. - 862686,8 руб.

Таким чином, в цілому на весь випуск собівартість продукції складе 45759286 руб.

Також визначимо ціну продукції. Застосовуватимемо метод розрахунку ціни за витратами і в результаті отриманих даних складемо річний план виробництва ВАТ « ХХХ» на 2012 р. (табл. 10).

Таблиця 10Фрагмент плану виробництва ВАТ ХХХ» на 2012 р.
Продукція	Виробнича собівартість на одиницю продукції, руб.	Прибуток (ставка 25%), руб.	Планова вартість одиницю продукції, крб.	Об'єм виробництва, шт.	Обсяг виробництва, у вартісному вираженні, крб.
		2 = гр. 1 × 0,25	3 = гр. 1+гр. 2		5 = гр. 3×гр. 4
Виріб А
Виріб Б
Виріб В
Виріб Г
Разом					57 199 320

Відповідно до табл. 10 обсяг виробництва у вартісному вираженні на весь випуск продукції складе 57199320 руб.; планується отримати прибуток (валову) у розмірі 11440034 руб.

На закінчення слід зазначити, що важливою властивістю усієї системи планування на ВАТ « ХХХ» повинна бути можливість створення кількох уявлень того самого плану для зручності роботи з ним різних фахівців-менеджерів з урахуванням необхідної глибини деталізації. Формування планів слід виконувати у довільній структурі часових періодів, у тому числі нестандартної, тобто не збігається з календарним розбивкою року.

М. В. Алтухова,
економіст ВАТ «Рудоавтоматика»

Вступ

Основна діяльність промислового підприємства – виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг. Від ефективності цього процесу залежать найважливіші показники функціонування суб'єкта господарювання, зокрема прибуток і рентабельність. Планування виробництва в ринкових умовах - це провідне завдання комплексного планування соціально-економічного розвитку підприємства. (1, с.54)

Основний принцип ринкової економіки - максимальна можлива ефективність використовуваних ресурсів, тобто. отримання максимально можливого прибутку. Цього можна досягти, якщо обсяг виробництва буде близьким до оптимального.

Планування обсягу виробництва є найважливішим елементом у системі внутрішньофірмового планування комерційної діяльності підприємства.

Розрахувавши обсяг виробництва, можна визначити потреба підприємства у матеріальних ресурсах, собівартість продукції, кінцевий прибуток. Правильно запланувати обсяги виробництва - одне з найважливіших завдань економічної служби підприємства, оскільки обсяги виробництва, ціни на продукцію та виробничі витрати взаємозалежні, а отримання максимального фінансового результату можливе лише за певного поєднання зазначених величин. (8, с.281)

План виробництва продукції підприємства

Виробнича програма підприємства

План виробництва продукції (виробнича програма) є основним провідним розділом перспективного та поточного плану підприємства та визначається на основі обсягу продажів, номенклатури та асортименту продукції, її якості, маси прибутку, рівня рентабельності, розміру ринкової частки підприємства тощо. Розробка виробничої програми складає основі вивчення ринку спеціальним підрозділом підприємства - службою маркетингу. До комплексу маркетингових заходів фірми з розробки виробничої програми зазвичай входять:

вивчення споживачів товарів (послуг) фірми та їхньої поведінки на ринку;

аналіз ринкових можливостей фірми;

оцінка товарів та пропонованих послуг, перспектив їх розвитку;

аналіз використовуваних форм та каналів збуту;

оцінка використовуваних фірмою методів ціноутворення;

дослідження заходів щодо просування товарів (послуг) ринку;

вивчення конкурентів;

вибір ринкової "ніші" (найсприятливішого сегмента ринку).

Після проведення маркетингових досліджень розробляється виробнича програма усередині фірми. Виробнича програма планується на 3-5 років, на один рік з розбивкою по кварталах та місяцях, розраховується у натуральних, умовно-натуральних, трудових та вартісних показниках. (8, с.280)

Натуральні (умовно-натуральні) вимірювачі (штуки, тонни, метри, погонні метри і т.д.) характеризують обсяги виробництва фізичних одиницях. У розрахунку одиницю продукції встановлюються технологічні норми витрати сировини, енергії, робочого дня, розраховується собівартість. На їх основі визначається потреба у виробничих потужностях та їх використання. Натуральні вимірники найповніше характеризують зростання продуктивність праці.

Трудові вимірники (нормо-годинник, людино-годинник, станко-годинник) застосовуються для оцінки трудомісткості одиниці продукції (роботи, послуги) та виробничої програми. Найбільш поширеним показником є ​​трудомісткість – нормовані витрати робочого часу на виготовлення продукції, виконання послуги, що розраховуються у нормо-годинах. Якщо робота не підлягає нормуванню, то показник трудомісткості визначається у людино-годиннику. Для вимірювання роботи обладнання використовується показник "станко-годинник".

Вартісні вимірники виробничої програми використовуються одночасно з натуральними та трудовими. Вони відбивають обсяг продукції (послуг) у грошових одиницях.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва в натуральному (умовно-натуральному) вираженні та плану виробництва у вартісному вираженні.

План виробництва в натуральному вираженнімістить показники випуску продукції певної номенклатури, асортименту та якості у натуральних (умовно-натуральних) вимірювачах.

Для оцінки видів продукції однакових за призначенням, але мають різні споживчі властивості, Застосовуються умовно-натуральні одиниці виміру. Так, планування видобутку різних за калорійністю видів палива проводиться у тоннах умовного палива, коли за одну тонну приймається маса, еквівалентна 7000 кілокалорій. На підприємствах, що виготовляють один вид продукції, що відрізняється потужністю, габаритами або трудомісткістю, також використовуються натуральні та умовно-натуральні вимірники. Так, на турбінобудівних заводах продукція вимірюється в штуках та кіловатах потужності турбін; виробництво парових котлів - у штуках, тисячах тонн пари на годину та квадратних метрах поверхні нагріву.

Планування виробництва та продажів продукції в натуральному вираженні дозволяє узгодити випуск конкретних видів продукції з потребами ринку, виробничими потужностями підприємства, потребою у ресурсах, необхідні її виробництва.

План виробництва в вартісному вираженнімістить такі показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція; чиста (умовно чиста) продукція.

Основним вартісним показником цього розділу плану є реалізована продукція (валовий дохід). Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцем чи збутовою організацією.

Товарна (виготовлена) продукція -продукція, що пройшла повний технологічний цикл обробки, прийнята відділом технічного контролю, підготовлена ​​до споживання та здана складу готової продукції.

Товарна продукція включає вартість: готових виробів (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих та зданих на склад готової продукції підприємства); напівфабрикатів, комплектуючих деталей та складальних одиниць, призначених для реалізації на бік за кооперованими постачаннями; капітального ремонту, виконаного власними силами, а також виробів та запасних частин, виготовлених для капітального ремонту, капітального будівництва та власних непромислових господарств підприємства; інструментів та пристосувань для власного виробництва. Виражається товарна продукція в оптових цінах підприємства та порівнянних цінах. Перші використовуються для ув'язування плану виробництва із фінансовим планом; другі - визначення темпів, динаміки і зміни структури виробництва.

Товарна продукція характеризує обсяг виробленої готової продукції та використовується для розрахунку витрат на виробництво, фінансових результатів, рентабельності та інших показників ефективності виробництва.

Валова продукціявключає вартість всієї виробленої продукції та виконаних робіт, у тому числі незавершене виробництво. Вона оцінюється зазвичай, у порівнянних цінах.

Зміна залишків незавершеного виробництва у складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва у планованому періоді порівняно зі звітним, знятті з виробництва окремих видів продукції, створенні доробку при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу.

На підприємствах, у яких відсутній внутрішньогосподарський оборот та незавершене виробництво, наприклад, харчової промисловості, За складом валова продукція збігається з товарною.

Валову продукцію слід відрізняти від валового обороту , під яким розуміється сумарна вартість продукції всіх підрозділів.

Чиста продукція характеризує новостворену для підприємства вартість. До неї не входять витрати підприємства на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії тощо, а також амортизаційні відрахування, що включаються до собівартості продукції.

До складу чистої продукції включаються витрати на оплату праці з нарахуваннями на заробітну плату та прибуток підприємства.

Умовно чиста продукція, на відміну від чистої, містить амортизацію.

Показники чистої та умовно чистої продукції служать для аналізу динаміки та структури виробничої програми, планування фонду оплати праці. (6, с.58-60)

4.1. Виробнича програма у натуральному вираженні

Виробнича програма – це завдання, або план за обсягом, асортиментом та номенклатурою відповідної якості, яке має виконати підприємство за планований рік, з урахуванням виробничих можливостей.

У планах випуску продукції передбачають завдання зі зняття з виробництва застарілих видів продукції, зазначаються конкретні терміни заміни на нові види, що їх замінюють.

Виробнича програма розраховується на рік із розбивкою на квартальні та місячні завдання. Вона є основою для подальших економічних розрахунків за чисельністю працюючих, фондів заробітної плати, собівартості та потреби у сировині, матеріалах. Розрахунок виробничої програми в натуральному, грошах і в нормо-годинах за трудомісткістю.

Виробнича програма вимірюється в натуральному, грошовому (вартісному) висловлюваннях, а як і нормо-годинах по трудомісткості всієї програми.

Виробнича програма в натуральному вираженні (ППн) розраховується за такою формулою:

ППн = М * Др * С, од.

де М - потужність за зміну, од.

Др - кількість робочих днів на рік, дні.

С – кількість змін.

Таблиця 4.1. Виробнича програма у натуральному вираженні.

найменування послуг

Кількість змін

Кількість послуг за зміну, од.

Кількість робочих днів на рік, Др

Кількість послуг за рік (ППн), од.

Виїзд до клієнта додому

Погодинна оплата

Встановлення комплектуючих та налаштування ПК

Стаціонарний ремонт

Ксерокопія

Заправка картриджу

4.2. Виробнича програма у грошах.

Важливе значеннямає розрахунок виробничої програми у грошах.

Виробнича програма в грошах характеризується такими показниками:

Товарна продукція ТП

Розрахункові показники

Валова продукція ВП

Показник звітний

Реалізована продукція Ор

Товарна продукція включає вироби, що мають товарний вигляд і призначені для реалізації.

ТП = Оу = ППн * Су, руб.

де Су – вартість послуги, що визначається за прейскурантом або за формулою:

Су = Ст 1 н-год * Н вр, руб.

де Ст 1 н-год - вартість однієї нормо-години роботи, руб.

Н вр – норма часу виготовлення одного виробу, час.

Валова продукція включає весь обсяг виробництва з урахуванням вартості сировини чи матеріалу, ательє та замовника.

замовника

матеріал

Реалізованою послугою чи продукцією є та послуга чи продукція, яка вироблена підприємством, здана замовнику та оплачена ним

Ор = Він + ТП - Ок, руб, де

Ор - обсяг реалізації послуг, продукції, руб.

Він – залишок продукції початку року (3 – 5 днів) випуск, крб.

Ок - залишок продукції на коней року (2 - 3 дні), руб.

Таблиця 4.2. Обсяг реалізації послуг.

найменування послуги

Вартість послуги

Об'єм послуг, руб.

Виїзд до клієнта додому

Погодинна оплата

Погодинна оплата з урахуванням терміновості

Встановлення та налаштування комплектуючих

Стаціонарний ремонт

Ксерокопія

Заправка картриджу

5. Виробничий план

Усі працюючі на підприємстві діляться на:

· виробничий персонал;

· невиробничий персонал або персонал, зайнятий у не основній діяльності.

Невиробничий персонал зайнятий у організаціях культурно-побутового характеру, що у складі підприємства.

Весь промислово-виробничий персонал характером виконуваних у виробництві функцій ділиться такі групи:

· Робочі;

· Керівники;

· Фахівці;

· Службовці;

· Молодший обслуговуючий персонал (МОП);

· Пожежно-вартова (ПСО);

· Учні.

Робітники – особи, які безпосередньо беруть участь у створенні продукту або наданні послуг, а також особи, які забезпечують нормальний перебіг виробництва.

Усі робітники діляться на основних та допоміжних.

Основні робітники безпосередньо беруть участь у процесі переробки предметів праці готову продукцію (до них відносяться кравці та замовники).

Допоміжні робітники – робітники, які обслуговують виробничий процес, зайняті транспортуванням, складанням, зберіганням, що здійснюють технічний контроль за якістю продукції (на підприємствах сфери послуг до допоміжних робітників відносяться механіки, електрики, приймачі, контролери та прибиральники цехів).

Керівники – особи, які займаються адміністративно-управлінською діяльністю (директор, завідувач, змінний майстер, диспетчер).

Фахівці – особи, які здійснюють технічне, виробниче та економічне керівництво господарською діяльністю підприємства (технолог, художник-модельєр).

Службовці – особа, яка займається обліковими та канцелярськими операціями (касир, секретар).

МОП – це особа, яка забезпечує прибирання загальногосподарських приміщень, обслуговує ліфти, що забезпечує доставку технічної документації(Прибиральники, ліфтер, кур'єр).

ПСО – працівники, які забезпечують охорону підприємства (вахтер, сторож).

Учні – особи, які навчаються на підприємство індивідуально.

На потребу кадрів впливає внутрішніх та зовнішніх факторів.

До зовнішніх факторів відносяться:

Усі фактори зовнішнього середовища можна розділити на основні групи:

· Прямого;

· Непрямого впливу.

Середовище прямого впливу.

Споживачі визначають, яку продукцію виробляти і за якою ціною її можна продати.

Конкуренти – поряд із споживачами це найважливіший фактор, що визначає стратегію, цілі та завдання підприємства.

Закони та державні органиформують нормативну базудля функціонування підприємств.

Профспілки – профспілкові організації мають радикальний вплив на діяльність підприємства, галузі.

Середовище непрямого впливу.

Дане середовище надає побічний вплив на підприємство, однак у ряді випадків наслідки такого впливу набагато істотніші, ніж вплив середовища прямого впливу. Вплив середовища непрямого впливу складніший.

Стан економіки – рівень цін та тарифів, інфляцію, платоспроможний попит, банківську політику, курс валют.

Науково-технічний прогрес – рівень науково-технічного прогресу змушує виробничі фірми розробляти та впроваджувати нові технології.

Соціальні чинники – це традиції країни.

Міжнародні події – міжнародний бізнес набагато складніший, ніж бізнес у країні (система законодавства, митна, податкова політика, валюта, експорт (імпорт)).

До внутрішніх факторів належить:

Структура – ​​взаємозв'язок складових частинчогось.

Структура управління – це відносини підрозділів підприємства.

Цілі – результат будь-якої діяльності. Цілі можуть бути найрізноманітнішими.

Основними цілями є виробництво проекції задоволення потреб покупців та отримання стабільного прибутку.

Завдання вирішується задля досягнення поставленої мети. У менеджменті розрізняються основні завдання:

· робота з персоналом;

· Робота з предметами та засобами праці;

· Робота з інформацією.

Таблиця 5.1. Кількість працюючих на підприємстві.

Найменування професій

Кількість осіб

Директор

Бухгалтер

Менеджер по роботі з клієнтами

Програміст

Прибиральниця

6. Фонд заробітної плати

Фонд заробітної плати – це сума коштів призначені для виплати заробітної плати працівникам підприємства відповідно до кількості та якості праці.

Дохід працівників підприємства складається із двох джерел:

1. фонду заробітної плати;

2. виплати соціального характеру.

Найменування професій

Кількість людей

Оклад із премією одного співробітника, руб.

Фонд ЗП, руб.

Місячний

Відсоток премії

Сума окладу та премії

1. Директор

2. Бухгалтер

3. Менеджер

4. Програміст

6. Прибиральниця

7. Фінансовий план

Фінансовий план є балансом доходів і витрат. Під час розробки фінансового плану враховується такі проблеми виявлення внутрішніх резервів підприємства поповнення власних оборотних засобів:

· Визначаються обсяги використання грошових доходів необхідних для розширення виробництва та матеріального підсумовування працівників;

· Раціональний розподіл тимчасово вільних ресурсів підприємства;

· Пошук ефективних методівдля отримання ресурсів із зовнішніх джерел.

Здійснення будь-якого виду діяльності пов'язаного з витратами на підприємстві "Процес" бухгалтер веде облік грошових доходів та витрат.

Таблиця 7.1. Одноразові витрати.

Стаття витрат

Вартість одиниці, руб.

Кількість

Сума витрат, руб.

1. Обладнання:

1.1 Системний блок

1.2 Монітор

1.3 Принтер

1.4 Сканер

1.5 Факс-модем

1.7 Клавіатура

1.8 Пилосос

2. Меблі:

2.1 Робочий стіл

2.2 Крісло

2.3 Стелаж

2.6 Журнальний стіл

3. Інструменти:

3.1 Настільна лампа

3.2 Дискет

3.3 Паяльник

3.4 Набір інструментів

3.5 Диски CD-R

Конфігурація робочих комп'ютерів:

Процесор

Athlon 64 X2 4200+

Материнська плата

Gigabyte GA-M56S-S3

Відеокарта

MSI GeForce 8500GT

1Gb DDR2 1x1024Mb

Жорсткий диск

320Gb ST SATA II 16Mb 7200rpm

DVD привід

читання та запис DVD, CD

ZyXEL Omni 56K int. PCI Plus (Retail)

Мережева карта

D-Link DFE-520TX

Foxconn TLA-397 420W

TFT 17"" LG L1718S

Таблиця 7.2. Кошторис витрат.

Статті витрат

Щомісячна

сума витрат,

Річна сума витрат, руб.

Фонд заробітної платні

Транспортні витрати (10%)

Послуги зв'язку (0.5%)

Оплата за електроенергію

Витрата на папір

Касовий апарат

Інші витрати (1%)

Фінансовий план підприємства дозволяє визначити кожному підприємству підсумки своєї діяльності. Відповідно до закону РФ "Про податок на прибуток" будь-яке підприємство, незалежно від форми власності відраховує до державного бюджету 24% від балансового прибутку. Сплативши податок підприємство розподіляє чистий дохід на такі потреби:

· Фонд розвитку виробництва (потреби підприємства на технічне переозброєння, приріст оборотних коштів, і навіть видачу без відсотків позички працівникам);

· Резервний фонд (використовується при необхідності, якщо складається несприятливі умови);

· Фонд споживання (використовується для виплати премії працівникам підприємства, матеріальної допомоги (хоча для підприємства вигідніше включати дані виплати в собівартість)).

MS SQL, VB 6. Включає: ціни та оплату телефонних переговорів у комунальній сфері, детальну обробку рахунків за міжміські переговори. · MTMS (ERP-система). Використання на ВАТ "Концерн Стирол". Платформа VAX/VMS. Включає: керування складами, закупівлі, продажу, виробництво, планування. · Комплексна автоматизація виробництва, установки, механізму (від розробки проекту до...

Розрахунок вартісних показників виробничої програми підприємства

Конкурентоспроможність та якість продукції підприємства

Стандартизація та сертифікація продукції.

Завдання та утримання виробничої програми підприємства

Виробнича програма підприємства визначає склад, якість та обсяг продукції, яка має бути виготовлена ​​в плановому періоді та поставлена ​​споживачам. Виробнича програма відбиває кінцеву об'єктивну мету діяльності підприємства є провідним розділом як перспективних, і поточних (річних) планів підприємства.

Основним завданням розробки виробничої програми підприємства є обґрунтування номенклатури та обсягів виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції, тобто. продукції максимально задовольняє потреби народного господарства.

У процесі розробки плану виробничої програми підприємства повинні дотримуватися таких вимог:

1) Точне визначення потреб у продукції та обґрунтування обсягу її реалізації замовленнями споживачів.

2) Обґрунтування плану виробництва продукції можливостями підприємства – його виробничими потужностями.

3) Повна ув'язка натуральних та вартісних обсягіввиробництва з обсягами реалізації.

4) Обґрунтований розподіл виробничої програми підприємства за окремими календарними періодами планового року.

Робота над розробкою виробничої програми підприємства ведеться спільно планово-економічним відділом (ПЕО), виробничо-диспетчерським відділом (ПДО) та відділом збуту та включає наступні етапи:

І. Розробка виробничої програми підприємства у натуральному вираженні;

ІІ. Розробка виробничої програми виробничих підрозділів підприємства;

ІІІ. Розрахунок вартісних показників виробничої програми.

Планування виробничої програми у натуральному вираженні

Під натуральним виразом виробничої програми розуміється номенклатура та асортимент продукції (тобто її склад) та обсяги випуску окремих видів виробів у натуральних одиницях виміру.

Натуральне вираження виробничої програми є базою основних техніко-економічних планових розрахунків, основою встановлення виробничих зв'язків коїться з іншими підприємствами.

Номенклатура– це склад продукції, що виготовляється за її видами (найменуваннями).

Асортимент– характеризує склад даного виду (номенклатурної позиції) продукції з типу, марки, сорти.

Номенклатура поділяється на:

Входить до держзамовлення;

Заплановане самим підприємством.

Номенклатура держзамовлення – це найважливіша продукція, необхідна на вирішення загальнодержавних, соціальних завдань, виконання науково-технічних програм, зміцнення обороноздатності та економічної незалежності країни, і навіть постачання сільськогосподарської продукції.

При складанні плану виробництва важливу роль відіграє вибір натурального вимірника продукції. Одиниця виміру– повинна відповідати характеру продукції та її споживчим властивостям.

Виробничий план включає:

1) Готові вироби. Вироби вважаються готовими, якщо вони повністю укомплектовані та відповідають ГОСТам (або іншим стандартам), прийняті ВТК та забезпечені супровідною документацією, що засвідчує її якість.

До складу готової продукції входять:

Номенклатура основної продукції;

Вироби, що постачаються за кооперацією;

Вироби, що виготовляються у побічних цехах підприємства;

Запасні частини;

Інструмент та оснащення, що виготовляються для реалізації на бік.

2)Напівфабрикати– напівпродукти, які вимагають додаткової обробки цьому чи іншому підприємстві.

3)Роботи промислового характеру: капітальний, поточний ремонт, модернізація обладнання, монтаж обладнання.

Найважливішою вимогою до виробничої програми підприємства в натуральному вираженні є її обґрунтованість, причому обґрунтованість, як з позиції потребу конкретних видах продукції, так і з позиції наявності виробничих можливостейїї випуску.

Виробнича програма підприємства у натуральному вираженні розробляється у наступній послідовності.

Перший етап. Основою плану виробництва є обсяг поставок. Тому початковим етапом розробки виробничої програми є проведення маркетингових досліджень, в результаті яких визначається номенклатура та асортимент продукції, що виробляється в планованому році, та обсяги її поставок у натуральному вираженні відповідно до виявленої потреби. На цьому етапі визначаються проектні обсягипостачання окремих видів продукції. Підставою для їх визначення є проекти господарських договорів, укладені відповідно до отриманого державного замовлення та прямих замовлень підприємств і постачальницько-збутових організацій або підписані протоколи про наміри.

Другий етап.За підсумками проектного обсягу поставок продукції натуральному вираженні та інформації про зміну залишків готової продукції складі розраховується проектні обсяги виробництва, тобто. такі обсяги виробництва окремих видів продукції, які забезпечать виконання плану постачання продукції з урахуванням запланованих змін залишків готової продукції складі. Дані обсяги виробництва є обґрунтованими з позиції наявності потреб у кожному виді продукції.

Третій етап. На цьому етапі здійснюються розрахунки з обґрунтування проекту плану виробництва окремих видів продукції в натуральному вираженні наявними виробничими ресурсами підприємства та, насамперед, готівковими виробничими потужностями. З цією метою складається баланс виробничої потужності підприємства у плановому році за наведеною у таблиці схемою.

П Л А Н О В І Й Б А Л А Н С

виробничої потужності масложиркомбінату у 200… році