Оцінка ринкової вартості комерційного банку. Оцінка вартості бізнесу на прикладі підприємства ват "відп банк"

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму, розташовану нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Розміщено на http://www.allbest.ru

Контрольна робота з курсу

"Оцінка вартості підприємства (бізнесу)"

Тема: Особливості оцінки вартості комерційного банку

Пояснювальна записка 23 стор., 7 джерел, 21 формула.

Корпоративні цінні папери, Акції, Види (стандарти) вартості, Інформація, необхідна для оцінки, Методи оцінки вартості підприємства (бізнесу), Методи оцінки вартості акцій, Прибутковий підхід, Порівняльний підхід, витратний підхід, Узгодження результатів оцінки.

Метою роботи є закріплення отриманих у процесі аудиторних та самостійних знаньза курсом «Оцінка вартості підприємств (бізнесу), а також більш поглиблене та детальне вивчення теорії та практики визначення вартості цінних паперів.

Об'єктом дослідження є особливості теорії та практики визначення вартості звичайних акцій банку.

У процесі роботи проводилося вивчення фундаментальної та періодичної літератури, нормативно-довідкових джерел з обраної тематики.

За результатами дослідження визначено основні аспекти та особливості оцінки корпоративних цінних паперів, зроблено відповідні висновки.

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ЦІННОСТІ БАНКУ І НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ ОЦІНКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2.1 Основні характеристики особливості оцінки банку.

ВИСНОВОК

ВСТУП

Для сучасного етапу розвитку вітчизняного банківського сектора характерна відносна стабілізація бізнесу комерційних банків, а також невелике зростання обороту банківських операцій, що намітилося. Багато в чому це незначне зростання викликане певним збільшенням коштів на розрахункових рахунках та депозитах, припливом нових клієнтів, збільшенням попиту на кредити та інші базові банківські продукти.

Можливість залучення додаткових ресурсів та інвестицій у комерційний банк з метою його подальшого розвитку однозначно обумовлена ​​мірою його фінансової стійкості. При цьому серйозною проблемою для інвестора при виборі об'єкта інвестування стає оцінка його (банку) ринкової вартості, на основі якої можна виявити та дослідити фактори, пов'язані безпосередньо з ризиком та ефективністю інвестування. Така оцінка дозволяє набагато точніше уявити діяльність фінансового інституту, ніж просто оцінка його акцій фондовим ринком, оскільки вона дозволяє насамперед оцінити активи банку та майбутні доходи від бізнесу. Актуальність оцінки ринкової вартості обумовлена ​​ще й тим, що вітчизняний фінансовий ринок нестабільний і не забезпечений достатньою мірою об'єктивною та повною інформацією про діяльність емітентів, якість та вартість їх цінних паперів, особливо цінних паперів комерційних банків. Сьогодні, коли діапазон цілей та об'єктів оцінки у зв'язку з подальшим розвитком ринкових інститутів у нашій країні суттєво розширився, оцінка ринкової вартості бізнесу, включаючи банківський, стає необхідною.

На Заході оцінка бізнесу компаній, у тому числі і банків, є важливою ланкою фінансового управління фірмою та її капіталом. Сучасний західний банківський менеджмент сфокусований на простій ідеї - управлінні та максимізації цінності банку, що у свою чергу передбачає виявлення факторів, що створюють та руйнують цінність банку як фірми. Оцінка ринкової вартості комерційного банку загалом та його активів проводиться також за злиття та поглинання; банкрутство, ліквідацію банку; у разі проведення антикризових заходів; укладання угод з купівлі - продажу бізнесу у банківській сфері. У той самий час комерційні банки - це установи, оцінка яких досить специфічна, оскільки важко визначити якість їх кредитних портфелів, обчислити частки у прибутках, отримані за неспівпадаючих ставках відсотка, визначити ефективність їх організаційних одиниць.

1. ПОНЯТТЯ ЦІННОСТІ БАНКУ І НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ ОЦІНКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

У сучасних російських умовах комерційний банк виступає, з одного боку, як активний елемент ринкової економіки, що здійснює функцію акумулювання коштів та їх надання у тимчасове користування на умовах платності, терміновості та повернення. З іншого боку, фінансові інститути загалом, і комерційні банки зокрема, є свого роду новий товар, що з'явився на ринку фінансової галузі. Отже, як і будь-який товар, вони можуть бути куплені або продані (частково або повністю), а також бути об'єктами інших ринкових угод, дозволених законодавством. Як такий товар можуть виступати:

Комерційний банк загалом;

Сукупність активів комерційного банку чи їх окремі види;

Пасив комерційного банку.

У цьому виникає необхідність визначення справедливої ​​ціни угоди, у якій зацікавлені як покупець, і продавець. Оцінка комерційного банку покликана визначити ціну.

Під оцінкою комерційного банку розуміють упорядкований процес, що має результатом визначення величини ринкової вартості комерційного банку з урахуванням доходу, що приноситься їм. Необхідність оцінки ринкової вартості комерційного банку безпосередньо випливає із цілей оцінки. Основна мета оцінки полягає у розрахунку та обґрунтуванні ринкової вартості майнового комплексу (чи то банк, його активи або їх частина) на певну дату.

У сучасних російських умовах можна назвати кілька цілей, котрим може проводитися оцінка комерційного банку. До таких цілей відносяться такі:

1. Підвищення ефективності поточного управління активами та пасивами у комерційному банку. Сучасний етап розвитку вітчизняної банківської системи свідчить у тому, що російським банкам бракує досвіду у сфері управління ресурсами банку, їх раціональному використанні, особливо у сфері оцінки ринкової вартості активів. Правильна і своєчасна оцінка комерційного банку зсередини, здійснювана регулярно у західних банках спеціальними підрозділами чи рамках фінансового менеджменту, покликана вирішити низку завдань, що стоять перед банком: проблему збереження депозитних фондів, координації активів і пасивів комерційного банку за обсягом і за термінами.

2. Визначення кредитоспроможності організацій, зокрема міжбанківського кредитування. У цьому випадку йдеться насамперед про визначення ринкової вартості комерційного банку як про ключовий фактор його фінансової стійкості під час розгляду питання про надання кредиту комерційному банку.

3. Визначення вартості капіталу банку інвестора чи групи інвесторів, що породжується розвитком ринку цінних паперів. У разі об'єктом оцінки виступають цінні папери комерційного банку як у пакеті, і окремо. Оцінка тут може проводитися з метою визначення ціни акції або пакета акцій для продажу чи перепродажу, отримання доходу, придбання контрольного пакета акцій, а також розміщення нових випусків цінних паперів.

4. Визначення ринкової вартості активів, зокрема, з метою їхнього продажу чи придбання. Підтримувана належним чином вартість активів комерційного банку одночасно забезпечує збереження коштів клієнта і є джерелом його економічного зростання. У цьому слід орієнтуватися не так на балансову вартість активів, але в їх ринкову оцінку, навіщо має проводитися регулярна переоцінка активів банку з ринку.

5. Забезпечення стабільності комерційних банків та фінансової галузі загалом із боку регулюючих органів.

6. Оцінка комерційних банків стає останнім часом особливо актуальною у зв'язку з практикою злиття і поглинання у фінансовій сфері. Причому ця тенденція й у зарубіжних, але й російських банків.

7. Оцінка є дуже ефективним прийомом, що використовується під час проведення реструктуризації. Менеджери, які мають навички оцінки, мають істотні переваги перед своїми конкурентами.

Оцінка комерційного банку можлива й інших випадках, наприклад з метою страхування щодо страхової вартості об'єкта, якою можуть бути фінансовий інститут та її активи; з метою оподаткування та інших випадках.

Оцінка ринкової вартості комерційного банку базується на економічній моделі, яка визначає ринкову ціну звичайної акції компанії через оцінку очікуваного майбутнього доходу від цієї акції. На відміну від бухгалтерської економічної моделі фірми визначається стратегією компанії, отже, орієнтована максимізацію її ринкової вартості, а чи не лише прибутку.

При оцінці вартості банку зазвичай спираються на два показники, один із яких є абсолютним, інший - відносним.

Абсолютний показник, що характеризує цінність комерційного банку - поточна вартість сукупного потоку готівки до акціонерів банку або його власників. Інакше кажучи, цінність власного капіталу банку дорівнює майбутнім виплатам акціонерам банку, наведеним до поточної вартості, тобто. продисконтованим за відповідною ставкою відсотка.

Відносний показник цінності комерційного банку – ринкова оцінка його звичайних акцій. Відповідно до цієї моделі поточну вартість акції можна представити у такому вигляді:

де V – поточна вартість акції;

It - очікувані акціонерами дивіденди I, одержувані на час t;

i - ставка дисконту з акції, що відбиває мінімальний прийнятний рівень прибутковості при прийнятному рівні ризику.

Економічний сенс цього показника у тому, що що вище курсова вартість акції банку над ринком, то вище ринкова вартість самого комерційного банку. Однак цей показник має і свої недоліки. По-перше, цей показник дуже складно (а іноді й просто неможливо) визначити для банків, утворених у формі закритих акціонерних товариств, або для банків, акції яких не перебувають у вільному обігу на ринку. По-друге, існують певні причини, зумовлені збігом низки обставин, коли вартість акції на ринку виявляється дещо вищою (наприклад, коли на ринку звертається невелика кількість акцій банку) або нижче за їхню ринкову вартість. Тоді слід вдатися до визначення абсолютного показника цінності банку як до основного щодо його ринкової вартості.

При визначенні ринкової вартості комерційного банку або його окремих активів слід пам'ятати, що оцінка бізнесу комерційних банків багато в чому зумовлена ​​низкою визначальних факторів розвитку банківського сектора, до яких зазвичай належать:

Жорстку регламентацію та нагляд за діяльністю комерційних банків з боку держави;

Низький рівень власного капіталу та відповідно велику частку позикових коштів;

високий рівень концентрації ризиків на балансі банку та значний вплив фінансового важеля;

Особливості бухгалтерського облікуу комерційному банку;

Складність у скоєнні та оформленні низки операцій (наприклад, операції з похідними фінансовими інструментами);

Наявність у комерційного банку невловимих активів як гарантій уряду, які необхідно враховувати в оцінці його ринкової вартості;

Поєднання прийнятного рівня доходу за відносно високого рівня ризику та підвищеними вимогамидо ліквідності балансу.

Таким чином, сучасний комерційний банк є досить складним об'єктом оцінки в силу закритості про нього великої частини інформації, жорсткої регламентації діяльності банку з боку регулюючих органів, концентрації ризиків на балансі банку. Проведення оцінки комерційного банку вимагає від оцінювача високого рівнякваліфікації та великого досвіду роботи в галузі бухгалтерського обліку, фінансового аналізу, планування.

2. ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ВАРТІСТЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

2.1 Основні характеристики особливості оцінки банку

Оцінка ринкової вартості комерційного банку, його бізнесу характеризується такими особливостями:

Поєднання у діяльності банку традиційних функцій фінансового посередника (між депозиторами коштів та споживачами, перерозподілу фінансових коштівміж регіонами, галузями, господарюючими суб'єктами) із зростаючою роллю виробника фінансових послуг та товарів;

Жорсткий нагляд над діяльністю банків із боку Банку же Росії та інших держорганів (обов'язкові нормативи, перевірки, багатопланова звітність, вимоги до ліквідності, резервування);

Невелика частка власного капіталу пасивах, велика частка залучених коштів, включаючи позикові, короткостроковий характер пасивів.

Велика роль (у створенні вартості банку) нематеріальних активів: якість бізнес-процесів, оргструктура, кваліфікація персоналу, система управління тощо), включаючи гарантії страхування вкладів.

Значні ризики, пов'язані зі структурою та якістю активів та пасивів, характером виконуваних операцій.

2.2 Основні підходи, що застосовуються для оцінки ринкової вартості

Традиційно при оцінці ринкової вартості будь-якого активу та бізнесу використовують три підходи: витратний, порівняльний та прибутковий. Результати розрахунків, зважені різними методами, дають змогу отримати інтегральну оцінку вартості бізнесу.

Витратний підхід полягає в поелементній оцінці ринкової вартості активів та зобов'язань банку та обумовлений відмінністю результатів балансової та ринкової оцінки складових активів та пасивів банку. При оцінці чинного банку використовується метод чистих активів, при вирішенні ліквідації або купівлі банку використовується метод ліквідаційної вартості. При цьому можна виділити в рамках витратного підходу та низку допоміжних, специфічних методів оцінки, що дозволяють визначити ринкову вартість усіх складових активів банку адекватними методами. нематеріальні активи, вкладення цінних паперів, кредитний портфель, портфель валют, нерухомість тощо.) і зобов'язань (випущені векселі, облігації, сертифікати, депозити, отримані кредити).

Відповідно до Листа Центрального Банку від 28.10.1996 р. № 350 «Про показник вартості чистих активів», “чисті активи - це активи, вільні від зобов'язань, що відповідає поняттю власних коштів(капіталу) стосовно кредитної організації. У зв'язку з цим щодо кредитної організації замість показника чистих активів розраховується показник власних коштів (капіталу)”.

Розрахунок балансової вартості власні кошти (капіталу) банку виробляється виходячи з Положення Центрального Банку РФ від 10.02.2003 р. № 215-П «Про методику визначення власні кошти (капіталу) кредитних організацій».

Ринкова вартість власного капіталу банку при витратному підході (метод чистих активів) визначатиметься як різниця між ринковою вартістю активів (активів, переоцінених з урахуванням інфляції, кон'юнктури ринку, ліквідності) та ринковою вартістю зобов'язань банку:

Для оцінки ринкової вартості деяких активів банку використовують методичні рекомендації, затверджені Вказівкою ЦБ РФ від 13.11.1997 № 18-У «Про введення в дію нової редакції методичних рекомендаційпро порядок оцінки заходів щодо фінансового оздоровлення (планів санації)».

Слід зазначити, що, незважаючи на жорстку регламентацію діяльності банків, оцінка ринкової вартості їх активів, як і власного капіталу та зобов'язань - процес дуже трудомісткий, т.к. потрібне детальне розкриття внутрішньої інформації з кожної статті.

Витратний підхід відображає раніше понесені витрати на створення активу або зобов'язання та не враховує майбутніх потоків, що генеруються цими активами чи зобов'язаннями. Крім цього, у практиці оцінки вартості російських банків існує проблема оцінки прихованих активів. У російській практиці до прихованих активів можна віднести, наприклад, дружні відносини з орендодавцем, що дозволяють суттєво економити на витратах, особисті зв'язки співробітників у ділових колах та органах влади, наявність унікальних банківських технологій (продукти, аналітичні інструменти, технологія документообігу), які можуть становити інтерес для покупця особисті стосунки старих співробітників з клієнтурою.

Якщо з оцінкою балансових зобов'язань ускладнення виникають дуже рідко, то приховані зобов'язання - тобто зобов'язання, не враховані за балансом та позабалансовими рахунками - можуть створити для нового власника великі проблеми. Основними видами прихованих обставин, як свідчить сучасна практика, є невраховані векселі та гарантії (і авалі, як різновиди гарантій). Такі зобов'язання виникають або як наслідок зловживань вищого керівництва (найманих менеджерів), або як результат певних розрахунків між учасниками банку. Виявити невраховані зобов'язання для потенційного покупця самостійно практично неможливо - ось одна з головних причин того, що банківські злиття та поглинання у Росії йдуть повільно.

Порівняльний підхід, як і витратний, не враховує перспектив розвитку об'єкта оцінки. Його неможливо застосувати, якщо:

1) відсутня активний ринок відповідного товару (акцій, активів);

2) відсутня інформація, статистичні дані про котирування акцій банків, угоди злиття та поглинання, про результати оцінки різних банків.

Суть методів порівняльного підходу (метод угод, метод ринку капіталу, метод галузевих коефіцієнтів) полягає у виборі об'єкта-аналогу, зборі даних про його вартість та коригування її за допомогою системи коефіцієнтів, що відображають різницю між оцінюваних об'єктом та об'єктом-аналогом. У зв'язку з нерозвиненістю ринку акцій банків, відсутністю відкритих, прозорих даних про розрахункову або фактичну (ринкову) вартість банків та їх акцій цей підхід рідко використовується при оцінці ринкової вартості банківського бізнесу в Росії. За кордоном в умовах розвиненого ринку акцій, що включає акції банків, цей підхід займає в оцінці належне місце, навіть при оцінці окремих складових активів і пасивів.

Прибутковий підхід заснований на прогнозуванні грошових потоків банку у перспективі та їх приведенні до теперішнього (або майбутнього) моменту часу. Для зростаючих банків, створених на базі нових технологій обслуговування клієнтів. Цей підхід до оцінки бізнесу банку в цілому та його акцій є найбільш адекватним.

Основними методами, що використовуються при прибутковому підході, є методи DCF (discounted cash flow), метод капіталізації, метод доданої економічної вартості (EVA) та ін. Важливим принципом використання методу дисконтованих грошових потоків (DCF) є розмежування завдань:

1) оцінки ринкової вартості бізнесу або компанії (банку) в цілому, заснованої на прогнозуванні та дисконтуванні вільного грошового потоку (FCF), що генерується діяльністю банку з певною структурою активів та пасивів;

2) оцінки ринкової вартості акціонерного (власного) капіталу банку, заснованої на прогнозуванні та дисконтуванні залишкового грошового потоку "до акціонерів" (FCFE).

В загальному виглядіформула визначення ринкової вартості активу (бізнесу) методом DCF має відомий вигляд:

де CF - грошовий потік, що генерується активом (бізнесом), в t-ий момент часу,

i – ставка дисконтування.

За умови стабільності (зростання або зниження) величини грошового потоку в довгостроковому періоді формула (3) набуває вигляду:

де I-ставка капіталізації.

Ставка капіталізації відрізняється від ставки дисконтування тим, що ставка дисконтування використовується при розрахунках для необмеженого часу, а ставки капіталізації відповідає обмежений час роботи об'єкта оцінки.

CF – середньорічний грошовий потік.

p align="justify"> Метод розрахунку ринкової вартості об'єкта оцінки з використанням формули (4) відомий як метод капіталізації і може використовуватися з великими припущеннями, коли необхідно зробити експрес-оцінку вартості в стислі терміни.

Том Коупленд виділяє такі підходи до оцінки банків:

зовнішня оцінка,

внутрішня оцінка,

оцінка власного (акціонерного) капіталу,

оцінка вартості банку загалом.

У тій же роботі автор пояснює, чому він пропонує оцінювати вартість банку за акціонерним капіталом. Однак у діяльності банків як комерційних підприємств дедалі більшу роль грає продаж власних товарів та послуг, а чи не посередницькі функції. Тому для банків як об'єктів оцінки повинні застосовуватися ті ж принципи та підходи (зокрема, “метод єдиного об'єкта оцінки” - Коупленд), що й для підприємств реального сектора лише з урахуванням відмінностей у складових грошового потоку та факторів, що впливають на формування вартості власного та позикового капіталу банку

Для оцінки ринкової вартості акцій у стабільних банках, що виплачують дивіденди, використовується формула Гордона, яка використовує досить спрощене уявлення грошового потоку до акціонерів:

де EPS – чистий прибуток, що припадає на одну акцію:

PR - частка чистого прибутку, що виплачується у формі дивідендів (payment ratio),

g - очікувані темпи зростання прибутку (для стабільних підприємств g береться у вигляді, який перевищує середні темпи зростання ВВП економіки країни перебування підприємства).

Тоді Ve = PхNакцій у зверненні (6)

Прикладами таких банків є, зокрема, канадські банки, які мають стабільні економічні показники та стабільну величину PR. Модель, що використовується для оцінки ринкової вартості канадських банків, виглядає наступним чином:

де BV-балансова вартість акції,

ROE = ROA / (1-Debt) / Assets.

Відповідно до сучасних зарубіжних робіт у галузі оцінки вартості компаній різних галузей, включаючи банки, ринкову вартість компанії в цілому методом DCF визначають за формулою:

де FCF – чистий грошовий потік компанії, банку.

WACC – середньозважена вартість капіталу компанії, банку.

Існують різні погляду на поняття капітал: одні розуміють під капіталом сумарні пасиви підприємства (рівні активам), інші - пасиви з відрахуванням короткострокових зобов'язань, там - пасиви з відрахуванням кешу (коштів на рахунку й у касі). Автори дотримуються першої точки зору, розуміючи під загальним капіталом компанії чи банку всі її джерела фінансування (всі пасиви).

Ринкова вартість акціонерного капіталу (власного) визначається за такою формулою:

де FCFE - чистий грошовий потік "до акціонерів" банку,

ke - необхідна інвесторами доходність вкладень у акції банку.

Для укрупненої оцінки ринкової вартості акціонерного капіталу як частини ринкової вартості банку поряд із формулою (9) використовуються моделі прибутку та спреду.

Оскільки тривалість періоду прогнозування має невизначений характер, формулу розрахунку вартості бізнесу (компанії, банку) (8) представляють, як правило, у вигляді виразу (10), що передбачає розподіл періоду прогнозування на два відрізки (перша модифікація формули оцінки вартості). Перший має фіксовану тривалість (горизонт), наприклад 3-5 років, протягом яких можливий прогноз обсягів продажів компанії, стану її макроекономічного середовища та інших факторів, від яких залежить кеш-фло і ставка дисконтування. Для другого періоду приймаються постійні значення річного кеш-фло та ставки дисконтування, характерні для останнього року фіксованого періоду прогнозування. Відповідно вартість компанії складається з вартості на фіксованому горизонті прогнозування та вартості на всьому наступному періоді її функціонування (залишкової вартості):

Другою важливою модифікацією формули оцінки вартості компанії, що діє, є формула, що передбачає поділ потоку FCF на дві складові: 1 - потік, що генерується діючим бізнесом компанії без урахування реалізації нових інвестиційних проектів, -- FCF0 і 2 - потік, що генерується перспективними проектами компанії в майбутньому, -- FCFj:

де n - Число нових інвестиційних проектів;

j – номер проекту.

Тоді вартість компанії виглядатиме як:

V = V0 + Vдод (12)

де V0 - вартість компанії за умови розвитку існуючого бізнесу та видів продукції та послуг, що надаються компанією в момент проведення розрахунків;

Vдоп - додаткова вартість компанії, пов'язана з реалізацією компанією нових інвестиційних проектів, або вартісна оцінка перспектив її майбутнього зростання, що обчислюється за такою формулою:

Отже, вартість компанії при реалізації нею ефективних (NPV > 0) інвестиційних проектів збільшується на величину NPV реалізованих проектів:

Третя модифікація формули оцінки вартості компанії використовується у разі, якщо є дані останнього балансу компанії, що дозволяють розрахувати інвестований у компанію капітал (акціонерний та позиковий) та можлива оцінка доданої ринкової вартості компанії (MVA):

де ВС - балансова вартість капіталу (власного та позикового) *, інвестованого в компанію, на останню звітну дату (станом балансу);

MVA - економічна додаткова вартість (market added value), наведена до моменту оцінки (або останньої звітної дати) за допомогою ставки дисконтування, що дорівнює середньої вартості капіталу компанії на момент оцінки

(i = WACC), обчислена за такою формулою:

(16) де EVA – економічна додана вартість (economic value added).

3. МЕТОДИ, ОСНОВАНІ НА ПРИНЦИПІ «ЗАЛИШКОВОГО ДОХОДУ»

3.1 Метод економічної доданої вартості (EVA)

Даний метод розроблений компанією SternStewart&Co., дозволяє розрахувати для кожного моменту (періоду) часу додану вартість, створену банком (бізнесом в цілому) за період, що визначається дохідністю (ефективністю) використання активів (ROA) і вартістю всього капіталу (вартістю обслуговування всіх складових пасивів) - WACC):

вартість банк ринкова додана

де З t-1 - капітал, сумарні активи, загальніпідприємства, підприємства (банки), тоді

де З - сумарний інвестований у банк капітал, рівний пасивам банку з відрахуванням короткострокової кредиторську заборгованість.

Додана вартість, створювана акціонерним капіталом банку, визначається за формулою (Модель Ольсона-EBO):

де ROE – рентабельність (ефективність) власного капіталу банку,

ke - вартість (обслуговування) власного капіталу, або очікувана акціонерами норма доходності вкладений у акції капітал.

E - величина власного капіталу банку (С=E+D).

Тоді ринкову вартість акціонерного капіталу банку визначимо за такою формулою:

Якщо EVA – величина позитивна, банк розвивається. Якщо – негативна – це сигнал до погіршення фінансового стану та стійкості банку.

Показник EVA визначає вартість, що створюється для всіх провайдерів капіталу для компанії (банку): акціонерів та кредиторів, тому і WACC визначає мінімально необхідний рівень прибутковості (ставку дисконтування). Показник EVAe (модель Ольсона) дозволяє оцінити вартість, що створюється компанією для акціонерів, і тому як ставка дисконтування використовується показник ke, що відображає мінімальний рівень доходності.

3.2 Метод грошової доданої вартості (CVA)

Цей метод дозволяє оцінити, чи покривають доходи від бізнесу поточні витрати та витрати на обслуговування використовуваних джерел фінансування бізнесу:

CVAt = OCFt - OCFDt, (21)

де OCF - операційний грошовий потік (operating cash flow),

OCFD = capital charges = cost of capital x capital - потрібний (для обслуговування всього капіталу підприємства) грошовий потік.

Позитивна величина CVA свідчить про достатність коштів, що заробляються банком, для своєї поточної діяльності.

Окремо слід зупинитися на факторах, що збільшують ринкову вартість банку Росії. По-перше, рівень інфраструктури та монопольне становище на ринку (Сбербанк). По-друге, прозорість, тобто здатність банку показати, за рахунок чого генеруються доходи і як вони розподіляються, якою є структура власності. По-третє, якість активів та ефективність вкладень банку. В умовах сильних коливань процентних ставокпереваги отримують банки з високою часткою стабільних комісійних доходів, менш залежать від економічного циклу.

ВИСНОВОК

p align="justify"> Банківська діяльність має свою специфіку, яку необхідно брати до уваги при розробці концепції оцінки та методології її проведення. В умовах ринкової економіки банк можна розглядати як товар особливого роду з властивими йому властивостями корисності та вартості. Споживча вартість кредитної організації визначається корисністю послуг, що надаються. При цьому споживча вартість банківського бізнесу обумовлена ​​не лише наявністю ліцензії на конкретні види діяльності, а й доданою потенційною вартістю ресурсної бази, системою гарантування (страхування) вкладів. Поряд із очевидними ознаками споживчої вартості банківських послугкредитні організації мають вартість.

Методологія оцінки вартості кредитних організацій досить складна і мало вивчена в Росії та за кордоном. Залежно від мети проведення оцінки вибираються підходи та методи. Наприклад, при злитті чи приєднанні переважно розглядати банк як безперервно функціонувальну структуру та використовувати дохідний підхід до оцінки. Проте застосування цього підходу з урахуванням особливостей банківського бізнесу має низку обмежень, зокрема, з одного боку, обсяг інформації; з іншого - відсутність налагодженої системи бюджетування у російських комерційних банках. В сучасних умовахслід зробити вибір на користь способу оцінки капіталу. Однак і цей метод вимагає врахування особливостей оцінки ринкової вартості зобов'язань, що створюють потенційну додану вартість об'єкту оцінки.

При впровадженні ринкових методів оцінки слід спиратися на найпростіший і найдоступніший метод чистих активів. Однак це не означає, що теорія та практика оціночної діяльності не повинна спиратися на більш точний методоцінки - метод дисконтування грошових потоків та прибутковий підхід.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Положення ЦБ РФ від 10.02.2003 № 215-П "Положення про методику визначення власних коштів (капіталу) кредитних організацій"

Положення ЦБ РФ від 26.03.2004 № 254-П «Положення про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати з позик, за позичковою та прирівняною до неї заборгованістю»

Інструкція ЦБ РФ 2004 № 110-І «Про обов'язкові нормативи банків»

Лист ЦБ РФ від 28.10.1996 № 350 «Про показник вартості чистих активів»

Вказівка ​​ЦБ РФ від 13.11.1997 № 18-У «Про введення в дію нової редакції методичних рекомендацій щодо порядку оцінки заходів щодо фінансового оздоровлення 9 планів санації)»

Дамодаран А. Інвестиційна оцінка. Інструменти та методи оцінки будь-яких активів. 2-ге вид. - М: «Альпіна Бізнес Букс», 2004.

Том Коупленд. «Вартість компаній. Оцінка та управління», 3-е видання, 2008.

Розміщено на www.allbest.

...

Подібні документи

Основні принципи формування кредиту комерційного банку та оцінка майна позичальника. Математичні моделі формування кредитного портфеля комерційного банку з урахуванням оцінки вартості майна. Методи оцінки вартості житлової нерухомості.

дипломна робота, доданий 06.07.2010


Економічні засади здійснення фінансової оцінки стійкості комерційного банку. Показники надійності банку. Оцінка балансових показників діяльності, пасивів та активів. Напрями вдосконалення оцінки сталості комерційного банку.

дипломна робота , доданий 25.12.2012


Теоретико-методологічні засади оцінки надійності комерційного банку. Особливості використання методики оцінки фінансового стану комерційного банку, розробленої "Сбербанком Росії". Оцінка ключових фінансових показників аналізованого банку.

дипломна робота , доданий 30.07.2017


Поняття, сутність, цілі та завдання фінансів комерційного банку. Роль фінансів у зміцненні стійкості комерційного банку. Характеристика основних показників діяльності комерційного банку. Проблеми функціонування фінансів комерційного банку.

курсова робота , доданий 09.10.2011


презентація , доданий 15.04.2014


Проблеми ефективності банківського бізнесу у Росії. Управління ліквідністю та прибутковістю як фактор підвищення ефективності діяльності банку. Зарубіжний досвід підходів та етапів оцінки вартості. Ідентифікація чинників, які впливають оцінку вартості.

курсова робота , доданий 04.01.2016


Проблема конкурентоспроможності російських банків на етапі. Рейтинг найважливіших критеріїв оцінки банку, його конкурентні переваги та позиції на ринку. Етапи підвищення вартості торгової маркибанку та конкурентоспроможності, роль маркетингу.

курсова робота , доданий 07.12.2009


Характеристика рейтингової оцінки банку: опис, огляд методів, математичні моделі. Структурний аналіз видаткових статей комерційного банку. Основні класифікаційні групи кредитних організацій. Формування рейтингової системи банків Росії.

дипломна робота , доданий 17.11.2010


Поняття банку та банківської діяльності. Методика оцінки фінансового становища банку. коротка характеристикадіяльності ОТП Банку. Удосконалення стандарту оцінки кредитоспроможності організацій, підприємств малого бізнесу та індивідуальних позичальників.

дипломна робота , доданий 22.09.2015


Сутність, роль, класифікація кредитних ризиків комерційного банку. Місце та роль кредитного ризику при управлінні кредитним портфелем комерційного банку. Аналіз виробничо-господарської та фінансової діяльності комерційного банку "БТА-Казань".

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму, розташовану нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Розміщено на http://www.allbest.ru/

ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА (ДИПЛОМНА) РОБОТА

Оцінка вартості бізнесу на прикладі підприємства ВАТ "ОТП Банк"

Вступ

Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ ПІД ЧАСОМ

1.1 Правове регулювання оцінної діяльності

1.2 Аналіз підходів та застосування основних методів оцінки вартості акцій

Глава 2. ОЦІНКА ВАРТІВ ПІДПРИЄМСТВА (БІЗНЕСУ) В УМОВАХ КРИЗИ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «ОТП Банку»

2.1 Опис об'єкта оцінки

2.2 Фінансовий аналіз діяльності об'єкта оцінки

2.3 Визначення ринкової вартості об'єкта, що оцінюється

Глава 3. ЗАХОДИ З ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Висновок

Список літератури

Додаток 1. Поетапний розвиток ВАТ «ОТП Банк»

Додаток 2. Таблиця 1. Філії та представництва банку

Додаток 3. Таблиця 2. Участь ВАТ «ОТП Банк» у промислових, банківських та фінансових групах, холдингах, концернах та асоціаціях

Додаток 4. Таблиця 3. Дочірні та господарські товариства банку

Додаток 5. Таблиця 4. Склад, структура та вартість основних засобів ВАТ «ОТП Банк»

Додаток 6. Таблиця 5. Відомості про зміну розміру статутного капіталу ВАТ "ОТП Банк"

Додаток 7. Таблиця 6. Відомості про кожну категорію (тип) акцій ВАТ «ОТП Банк»

Додаток 8. Таблиця 7. Кількість акцій, що перебувають у обігу, Таблиця 8. Кількість оголошених акцій

Додаток 9. Таблиця 9. Відомості про учасників (акціонерів) ВАТ «ОТП Банк», які мають щонайменше 5 відсотками його статутного капіталу

ВСТУП

Відмінною особливістю сучасних ринкових механізмів є насамперед формування конкурентного середовища при розподілі та перерозподілі ресурсів. Оцінка майна та нематеріальних активів якраз і покликана сприяти вирішенню цих проблем.

У процесі розвитку російського ринкудедалі більшого значення набуває кваліфікована оцінка вартості об'єктів власності. Однак мало хто знає, що професія оцінювача, що з'явилася ще в XIX столітті, не є новою для Росії і має свою історію.

Необхідною умовою подальших економічних перетворень нашій країні створення розвиненої інфраструктури ринкової економіки, найважливішим елементом якої є оцінна діяльність. Сьогодні вартісна оцінка зайняла своє гідне місце у ринковій системі.

Оцінка бізнесу - це один з найперспективніших напрямів в економічній науці, що вдало поєднує в собі як теоретичні розробки в галузі фінансів, управління, обліку, аналізу та сконструйовані в рамках цієї дисципліни практичні підходи.

Складність завдань оцінки бізнесу пов'язана з неоднозначністю позицій фахівців з питань методології оцінки ринкової вартості об'єкта дослідження, а також з різноманіттям і неоднорідністю завдань, що виникають.

Існує ряд методів (фінансових та економічних) оцінки бізнесу. При цьому, жодному з них не можна віддати перевагу, без аналізу та обліку завдання оцінки. Останніми роками з'явилися нові, вдосконалені підходи до оцінки бізнесу.

Тема світової фінансової кризи, що почалася в серпні 2008 року, безпосередньо торкнулася багатьох підприємств. Не обійшлося без змін в оціночній діяльності. Власники інвестиційних компаній опинилися у скрутному становищі: продовжувати чи припиняти свою діяльність на ринку. В оціночній діяльності кризова ситуація поставила під сумнів універсальність підходів в оцінці бізнесу, зараз потрібне максимальне професійне занурення в умови кожного завдання оцінки. Необхідно прогнозувати варіанти розвитку кризи у майбутній діяльності кожного оцінюваного підприємства.

У ситуації дефіциту ліквідності вираз cash is the king стає дуже актуальним. Настав час для входу до галузі з ефективним, у майбутньому, бізнесом. Вкладаючи гроші в ту чи іншу компанію, інвестор розраховує на отримання доходів не тільки з поточної (операційної) діяльності, але і зі зростання капіталізації бізнесу. Причому, якщо інвестор збирається стати мажоритарним акціонером, то більшою мірою потрібно орієнтуватися на перше джерело доходів, а якщо інвестор збирається стати міноритарним акціонером, то варто орієнтуватися на друге джерело.

Робота оцінювача зараз складніша, ніж до кризи. При складанні звіту про оцінку, оцінювач завжди робить деякі припущення та припущення. В рамках цих припущень і припущень раніше було досить легко оперувати, оскільки були різні прогнозні дані, наприклад, дані Мінекономрозвитку на п'ять-десять років уперед. Можна було з їхньої основі прогнозувати і оцінювати грошові потоки у межах дохідного підходу. Тепер оцінювачу доводиться спиратися на власні судження, а значить, приймати на себе великі ризики. Сьогодні ніхто не може давати прогнози як щодо тривалості справжньої кризи в цілому, так і щодо поточної фази - все ще спад або вже депресія.

Сукупність викладених аргументів зумовили ктуальністьвибраної теми. Важливість її вирішення послужила основою визначення мети та завдань даного дослідження.

Об'єктомдослідження у дипломній роботі стало відкрите акціонерне товариство "ОТП Банк".

Предметомдипломної роботи було визначення ринкової вартості однієї звичайної акції ВАТ «ОТП Банк» у міноритарному пакеті акцій (менше 5%).

Метою наукової роботистало практично застосування знань в оцінці цінного паперу - акції.

Дата визначення вартості 01.09.2009 р.

Дата складання дипломної роботи 12.10.2009

При вирішенні поставленої мети було вирішено такі завдання:

Систематизовано вихідну інформацію про фінансову діяльність ВАТ «ОТП Банк» щодо оцінки;

Проведено аналіз вихідної інформації, згруповано отримані дані, складено короткий оглядзагальноекономічної ситуації у регіоні; описано стан галузевого ринку та об'єкта оцінки;

Розглянуто можливості застосування порівняльного, прибуткового та витратного підходів до оцінки банку;

Розрахована ринкова вартість банку дохідним, порівняльним та витратним підходами;

Обґрунтовано та проведено погодження результатів оцінки вартості банку.

оцінка вартість бізнес цінний папір

Глава1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ ПРИ ЧАСІ

1.1 Правове регулювання оцінної діяльності

Основним нормативним актом, що регулює оцінку майна та господарських зобов'язань, є Федеральний закон від 29 липня 1998 р. № 135-ФЗ «Про оцінну діяльність у РФ» (далі - Закон про оцінну діяльність).

Цей акт визначає правові основи регулювання оцінної діяльності щодо об'єктів оцінки, що належать Російської Федерації, суб'єктам Російської Федерації або муніципальним утворенням, фізичним та юридичним особам, з метою здійснення угод з об'єктами оцінки, а також для інших цілей.

Оціночна діяльність - діяльність суб'єктів оцінної діяльності, спрямовану встановлення щодо об'єктів оцінки ринкової чи іншої вартості.

Відповідно до ст. 20 Закону про оціночну діяльність, Урядом РФ розробляються та затверджуються Стандарти оцінки. Застосовуються нині Стандарти оцінки затверджено Постановою Уряди РФ від 6 липня 2001 р. № 519 (далі - Стандарти оцінки). Стандарти оцінки є обов'язковими до застосування суб'єктами оціночної діяльності щодо виду вартості об'єкта оцінки, підходів до оцінки і методів оцінки, і навіть під час проведення оцінки.

Слід мати на увазі, що дані та інші акти, прийняті відповідно до Закону про оцінну діяльність, регулюють професійну оцінку, яку здійснюють незалежні оцінювачі. До діяльності цих суб'єктів, і навіть їх правового статусу пред'являються спеціальні вимоги.

Разом про те, у практиці господарську діяльність стала вельми поширеною набула внутрішньогосподарська оцінка. Вона здійснюється самими суб'єктами, що ведуть підприємницьку діяльність щодо належного їм майна та інших об'єктів цивільних прав.

Оцінку об'єкта оцінки було проведено відповідно до наступних нормативними актамита стандартами:

Федеральним Законом № 135-ФЗ від 29.07.1998 р. «Про оціночну діяльність у Російській Федерації»;

ФСТ №1 (Наказ Мінекономрозвитку РФ від 20.08.2007р. №256, зареєстровано в Мін'юсті РФ 23.08.2007р. №10040);

ФСТ №2 (Наказ Мінекономрозвитку РФ від 20.07.2007р. №255, зареєстровано в Мін'юсті РФ 23.08.2007р. №10045);

ФСТ №3 (Наказ Мінекономрозвитку РФ від 20.07.2007р. №254, зареєстровано в Мін'юсті РФ 23.08.2007р. №10009);

Міжнародними стандартами оцінки (МСО 2008, International Valuation Standards);

Стандартами та правилами оціночної діяльності Некомерційного партнерства «Саморегульована міжрегіональна асоціація фахівців-оцінювачів».

1. 2 Аналіз підходів та застосування основних методів оцінки стоїмоості акцій

Оцінка вартості акцій - Визначення вартості тієї частки вартості бізнесу, яка припадає на оцінюваний пакет акцій. Оцінка акцій може бути проведена для визначення ринкової та іншої вартості звичайних та привілейованих акцій, емітованих відкритими або закритими акціонерними товариствами. У зв'язку з тим, що у нас чинне підприємство, то ми маємо можливість говорити про ринкову вартість акції, розуміючи, що це найімовірніша ціна, за якою даний об'єктможе бути відчужений на відкритому ринку в умовах конкуренції, коли сторони угоди діють розумно, маючи всю необхідну інформацію, а на величині ціни угоди не відображаються будь-які надзвичайні обставини.

Відповідно до російським законодавствомакція і пакет акцій можуть бути об'єктами різних угод (наприклад, об'єктом купівлі-продажу).

Через це вони виступають як товар. Через це можна виділити особливості акції та пакету акцій як товару. Відомо, що будь-який товар має матеріально-речову форму. Однак акції та пакети акцій не завжди мають матеріальне втілення. Так, вони можуть існувати в документарній та бездокументарній формі. На відміну від звичайного товару, акція або пакет акцій можуть мати обмеження у зміні власника. Ці обмеження визначаються типом акціонерного товариства (ВАТ чи ЗАТ), видом акції.

Основою для оцінки акцій є визначення їхньої вартості як фінансового інструменту, здатного приносити прибуток його власнику. Основними способами отримання прибутку є отримання дивідендів та зростання вартості акції, пов'язане з поліпшенням фінансових показників компанії, розширенням її бізнесу та збільшенням вартості її активів. Тому основними методами оцінки звичайних акцій є метод ринку капіталу, метод чистих активів, метод дисконтування грошових потоків та капіталізації прибутку.

При визначенні ринкової вартості об'єкта оцінки було розглянуто такі підходи.

Витратний підхід до оцінки акцій

Витратний підхід -- сукупність способів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні витрат, необхідні відновлення чи заміщення об'єкта оцінки, з урахуванням його зносу.

Витратний підхід до оцінки акцій розглядає підприємство, насамперед, як майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як майнового комплексу входять всі види майна, призначені для його діяльності: земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також ділова репутація підприємства (т.зв. «гудвілл» »), права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фірмове найменування, товарний знак, знаки обслуговування) та інші виняткові права.

Суть даного підходу полягає в тому, що спочатку оцінюються та підсумовуються всі активи підприємства (нематеріальні активи, будівлі, машини, обладнання, запаси, дебіторська заборгованість, фінансові вкладення тощо). Далі з отриманої суми віднімають поточну вартість зобов'язань підприємства. Підсумкова величина показує вартість повного пакета акцій підприємства.

Цим обумовлені основні переваги та недоліки витратного підходу: основна перевага - у своїй більшій частині він заснований на достовірній фактичній інформації про стан майнового комплексу підприємства і тому менш умоглядний; Основний недолік - не враховує майбутні можливості підприємства у отриманні чистого доходу.

Але, незважаючи на недоліки, витратний підхід до оцінки підприємства в умовах перехідної економіки більш затребуваним (порівняно з дохідним та порівняльним підходами, застосовність яких найчастіше буває обмежена відсутністю достовірної інформації). Це зумовлено насамперед наявністю, зазвичай, достовірної вихідної інформації для розрахунків, і навіть використанням певною мірою відомих, традиційних вітчизняної економіки витратних підходів до оцінки вартості акцій.

Зазвичай прийнято виділяти чотири методи визначення вартості акцій у рамках витратного підходу:

- метод накопичення активів застосовується для визначення ринкової вартості акцій. Суть методу полягає у визначенні ринкової вартості кожного активу балансу та відніманні із суми активів усіх заборгованостей підприємства.

- метод скоригованої балансової вартості, або метод чистих активів підприємства, передбачає аналіз та коригування всіх статей балансу підприємства, підсумовування вартості активів та віднімання з отриманої суми скоригованих статей пасиву балансу у частині довгострокової та поточної заборгованостей. Отримана різницю і є величина вартості повного пакета акцій підприємства.

- метод заміщення використовуєтьсявизначення вартості заміщення пакета акцій підприємства і полягає у визначенні витрат у поточних цінах на будівництво підприємства, що має з оцінюваним аналогічну корисність, але побудованого в сучасному стилі, з використанням нових, прогресивних проектних та технологічних нормативів, із застосуванням нових матеріалів, конструкцій та обладнання.

- метод ліквідаційної вартості підприємствазастосовується визначення ліквідаційної вартості повного пакета акцій підприємства. Ліквідаційна вартість повного пакета акцій підприємства - вартість повного пакета акцій підприємства у разі, якщо повний пакет акцій підприємства повинен бути відчужений у строк менший за звичайний термін експозиції (тобто періоду часу, починаючи з моменту подання на відкритий ринок до дати укладання угоди) пакетів акцій аналогічних підприємств. p align="justify"> Метод ліквідаційної вартості обов'язково враховує терміни реалізації активів підприємства та інші особливості ліквідації, які впливають на вартість майна підприємства. Після визначення всіх витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства, скоригована вартість усіх активів балансу підприємства (з урахуванням усіх особливостей ліквідації) зменшується на суму витрат, пов'язаних із ліквідацією підприємства, а також величину всіх зобов'язань підприємства. Отже, виходить величина ліквідаційної вартості повного пакета акцій підприємства.

В рамках витратного підходу цієї дипломної роботи було застосовано методскоригованих чистих активів.У основі цього методу лежить принцип коригування активів і зобов'язань підприємства їх відображення у ринковій оцінці з подальшим визначенням ринкової вартості власного капіталу банку, як різниці скоригованих активів і зобов'язань. Виходячи з припущення про продовження комерційної діяльності ВАТ «ОТП Банк» було обрано цей метод.

Прибутковий підхід до оцінки акцій

Прибутковий підхід- Сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні очікуваних доходів від об'єкта оцінки.

Оцінюючи акцій підприємства з позицій дохідного підходу, саме підприємство розглядається не як майновий комплекс, бо як бізнес, який може приносити дохід. Оцінка акцій підприємства із застосуванням доходного підходу - це визначення поточної вартості майбутніх доходів, що виникнуть в результаті використання підприємства та (можливого) подальшого його продажу.

Визначення вартості акцій підприємства з позиції прибуткового підходу засноване на припущенні про те, що потенційний покупець не заплатить за даний пакет акцій підприємства суму, більшу за поточну вартість майбутніх доходів підприємства, що припадає на цей пакет акцій. Власник, швидше за все, не продасть свій пакет акцій дешевше за поточну вартість прогнозованих майбутніх доходів. В результаті взаємодії, сторони дійдуть угоди про ціну, що дорівнює поточній ринковій вартості пакета акцій підприємства, що розглядається.

Перевага доходного підходу полягає в обліку перспектив та майбутніх умов діяльності підприємства (умов формування цін на продукцію, майбутніх капітальних вкладень, умов ринку, на якому функціонує підприємство, та ін.).

Головний недолік даного підходу (особливо в умовах перехідної російської економіки з її слабкими ринковими інститутами та загальною нестабільністю) - його умоглядність, часом заснована на сумнівній інформації.

У рамках дохідного підходу до оцінки акцій прийнято виділяти два методи: метод капіталізації прибутку (грошового потоку) та метод дисконтованих майбутніх грошових потоків.

- метод капіталізації прибуткувикористовується в оцінці акцій, коли є достатньо даних визначення нормалізованого грошового потоку, поточний грошовий потік приблизно дорівнює майбутнім грошовим потокам, очікувані темпи зростання помірні чи передбачувані, грошовий потік досить значна позитивна величина. Даний метод найбільш застосовний до підприємств, що приносять дохід, зі стабільними, передбачуваними сумами доходів та витрат.

- метод дисконтованих майбутніх грошовихпотоків використовується при оцінці акцій, коли очікується, що майбутні рівні грошових потоків істотно відрізняються від поточних, можна обґрунтовано визначити майбутні грошові потоки, прогнозовані майбутні грошові потоки є позитивними величинами для більшості прогнозних років, очікується, що грошовий потік останній рікпрогнозного періоду буде значною позитивною величиною. Іншими словами, спосіб найбільш застосовний до приносять дохід підприємствам, що мають нестабільні потоки доходів і витрат.

Визначення вартості бізнесу методом дисконтованих грошових потоківзасноване на припущенні про те, що потенційний інвестор не заплатить за даний бізнес суму, більшу за поточну вартість майбутніх доходів від цього бізнесу, а власник не продасть свій бізнес за ціною, нижчою за поточну вартість прогнозованих майбутніх доходів.

Метод дисконтованих грошових потоків вважається найбільш прийнятним з погляду інвестиційних мотивів, він може бути використаний для оцінки будь-якого чинного банку. Застосування цього методу найбільш обґрунтовано для банків, які мають певну історію господарської діяльності та перебувають на стадії зростання або стаб і ного економічного розвитку.

Підхід з точки зору доходу є процедурою оцінки вартості, виходячи з того принципу, що вартість бізнесу безпосередньо пов'язана з поточною вартістю всіх майбутніх чистих доходів, які принесе даний бізнес.

Наведена до поточної вартості сума майбутніх доходів є орієнтиром того, яку суму готовий заплатити за оцінюване підприємство потенційний інвестор з урахуванням ризику, пов'язаного з інвестуванням у цей бізнес.

Цей підхід є основним для оцінки ринкової вартості чинних банків, які і після їх перепродажу новим власникам останніми не планується закривати (ліквідувати).

Проаналізувавши наявну інформацію щодо об'єкта оцінки, мною було прийнято рішення застосувати в рамках прибуткового підходу Метод дисконтованих грошових потоків.

Оцінюючи бізнесу шляхом дисконтованих потоків застосовується одна з моделей грошового потоку: грошовий потік для власного капіталу (акціонерного) або безборговий грошовий потік (для інвестованого капіталу).

Інвестований капітал є сумою позикового та власного капіталів.

Таким чином, при використанні моделі дисконтованого грошового потоку для всього інвестованого капіталу вартість власного капіталу компанії визначається як різниця вартості всього інвестованого капіталу та позикового (відсоткового) капіталу.

Порівняльний підхід до оцінки акцій

Порівняльний підхід - сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на порівнянні об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами, щодо яких є інформація про ціни угод із ними.

Порівняльний підхід до оцінки акцій базується на ринковій інформації та враховує поточні дії продавців та покупців акцій чи часток підприємств. Іншими словами, найбільш ймовірною величиною вартості пакета акцій підприємства, що оцінюється, може бути реальна ціна продажу аналогічного пакета аналогічної фірми, зафіксована фондовим ринком. Основною перевагою порівняльного підходу до оцінки акцій є те, що вартість акцій, що оцінюються, фактично визначається ринком, т.к. оцінювач лише коригує реальну ринкову ціну аналогічних акцій для кращої сумісності, тоді як із застосування інших підходів до оцінки вартість є результатом розрахунку. Недоліком порівняльного підходу і те, що не враховує перспективи розвитку підприємства у майбутньому, оскільки цілком заснований на ретроінформації.

Основною умовою застосування порівняльного підходу є наявність активного фондового ринку, оскільки цей підхід передбачає використання даних про фактично скоєні угоди з акціями. Крім того, застосування порівняльного підходу можливе тільки за наявності доступної різнобічної фінансової інформації не тільки по підприємству, що оцінюється, але і за великою кількістю схожих фірм, відібраних оцінювачем в якості аналогів.

У сучасній російській економічній реальності ці необхідні умови роблять порівняльний підхід до оцінки акцій важко застосовним.

Основні методи оцінки акцій підприємств у межах порівняльного підходу – це метод ринку капіталу, метод продажу (угод).

- метод ринку капіталубазується на цінах, реально сплачених за акції подібних компаній на фондових ринках. Дані про порівнянні підприємства, при використанні відповідних коригувань, можуть послужити орієнтирами для визначення вартості акцій підприємства, що оцінюється. Перевага цього методу полягає у використанні фактичної інформації, а не прогнозних даних, що мають певну невизначеність. Для реалізації даного методу необхідна достовірна та детальна фінансова та ринкова інформація щодо групи зіставних підприємств. Вибір зіставних підприємств здійснюється виходячи з аналізу подібних підприємств по галузі, продукції, диверсифікації продукції (послуг), життєвому циклу, географії, розмірам, стратегії діяльності, фінансовим характеристикам (рентабельності, темпам зростання та ін.). Цей метод визначає рівень вартості неконтрольного, міноритарного пакета акцій.

Метод угод (продажів) є окремим випадком методу ринку капіталу. Відмінність полягає в тому, що він заснований на цінах придбання контрольних пакетів акцій подібних підприємств, або на цінах придбання повних (100%) пакетів акцій аналогічних підприємств. Цей метод визначає рівень вартості контрольного пакета акцій, що дозволяє повністю управляти підприємством

Згідно з даними систем розкриття інформації, таких як «Інтернет-версія журналу «Злиття та поглинання» ( http://www.ma-journal.ru), за минулий період із травня по вересень 2009 року відбулися угоди з контрольними пакетами акцій наступних комерційних банків: ВАТ "Комерційний банк "Максвел", ВАТ "РБК Банк", ВАТ "Акціонерний Банк "Резерв", ЗАТ "Комерцбанк (Євразія)" , ВАТ "Південно-Уральський банк соціального розвитку"Резерв". Зважаючи на те, що дані банки суттєво менше оцінюваного як за показниками власного капіталу, так і за рейтингом, встановленим агентством «Експерт РА», прийнято рішення відмовитися від методу угод у рамках порівняльного підходу.

Слід зазначити, що у Росії вже склався активний біржовий ринок акцій банків. У ході дослідження було виявлено угоди з акціями російських комерційних банків, що відбулися на торгах Російської торгової системи. У котирувальних листах РТС та Московська міжбанківська валютна біржа присутні акції багатьох банків. Все це дозволяє застосувати метод ринку капіталуу межах порівняльного підходу.

На підставі вищесказаного, враховуючи передбачуване використання результатів оцінки, прийнято рішення використовувати в рамках порівняльного підходу тільки метод ринку капіталу.

Глава 2. ОЦІНКА ВАРТІВ ПІДПРИЄМСТВА (БІЗНЕСУ) В УСЛОВІЯХ КРИЗИ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «ОТП Банку»

2.1 Опис об'єкта оцінки

Таблиця 1. Дані про фірмове найменування Об'єкта оцінки

Короткий опис історії створення та розвитку банку

"ВАТ" Банк - до лютого 2008 Інвестсбербанк - був утворений в 1994 році.

У 2006 році увійшов до однієї з найбільших банківських груп Європи – Групи ОТП (OTP Group). Разом з новим динамічним брендом ВАТ «ОТП Банк» отримав доступ до ресурсів та досвіду європейського. материнського банку, що дозволило посилити розвиток роздрібного та корпоративного бізнесу в Росії.

ВАТ «ОТП Банк» продовжує сталий та динамічний розвиток, його фінансове становище зміцнюється, всі основні показники, що характеризують стан банку, стабільно зростають. ВАТ «ОТП Банк» - це універсальна кредитна організація, що надає широкий спектр банківських послуг та продуктів для корпоративних клієнтів та приватних осіб.

Поетапний розвиток ВАТ «ОТП Банк»; філії та представництва банку надані відповідно у ДОДАТКУ 1 та ДОДАТКУ 2 у таблиці 1.

2009 року ОТП Банк уклав угоду про співпрацю з торговельною мережею «Техносила». Тепер споживчі кредити банку будуть доступні у 125 гіпермаркетах мережі. Чистий прибуток ОТП Банку на 1 січня 2009 року по РСБУ склав 1,8 млрд. рублів, що в 1,5 рази вище за показники на аналогічну дату минулого року. ОТП Банк отримав ліцензію міжнародної пластикової системи VISA International на торговельний еквайринг. За даними газети Коммерсант, ОТП Банк посів 2 місце на ринку POS-кредитування.

Основна господарська діяльність ВАТ «ОТП Банк»

Відповідно до Законодавства Російської Федерації та виданих Банком Росії ліцензій, ВАТ «ОТП Банк» здійснює такі операції в рублях та іноземній валюті:

1) залучення коштів фізичних та юридичних осібу вклади (до запитання та визначений термін);

2) розміщення зазначених у підпункті 1 залучених коштів від свого імені та за свій рахунок;

3) відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

4) здійснення розрахунків за дорученням фізичних та юридичних осіб, у тому числі банків-кореспондентів за їх банківськими рахунками;

5) інкасація грошових коштів, векселів, платіжних та розрахункових документів та касове обслуговування фізичних та юридичних осіб;

6) купівля-продаж іноземної валюти у готівковій та безготівковій формах;

7) залучення у вклади та розміщення дорогоцінних металів;

8) видача банківських гарантій;

9) здійснення переказів коштів за дорученням фізичних осіббез відкриття банківських рахунків (крім поштових переказів);

10) надання в оренду фізичним та юридичним особам спеціальних приміщень або сейфів, що знаходяться в них, для зберігання документів і цінностей.

Плани майбутньої діяльності ВАТ «ОТП Банк»

У частині корпоративного бізнесу для посилення ринкових позицій ВАТ "ОТП Банк" у 2009 році планується:

Реалізація нового підходу у наданні послуг корпоративним клієнтам з акцентом на малий та середній бізнес (41% кредитного портфеля формується за рахунок клієнтів МСБ, 59% – великих корпоративних клієнтів; депозитний портфель формується у пропорції 20% – МСБ, 80% – великі корпоративні клієнти) ;

Формування кредитного портфеля у нових підрозділах регіональної мережі (Самара, Челябінськ, Нижній Новгород);

Збільшення ресурсної бази завдяки впровадженню системи мотивації вільних агентів та клієнтських менеджерів Банку на щомісячній основі.

У частині роздрібного бізнесу планується активний розвиток бізнесу як у Москві, і у регіонах. Банк продовжуватиме активно розвивати комісійні продукти, впроваджувати нові форми електронного обслуговування тощо, а також удосконалювати умови термінових вкладів. Пріоритетним завданням є оптимізація умов кредитних продуктів Банку.

У частині операцій на фінансових ринках Казначейство Банку серед основних напрямів розвитку бачить розвиток алгоритмічних арбітражних технологій на валютному ринку та ринку цінних паперів.

Участь ВАТ «ОТП Банк» у промислових, банківських та фінансових групах, холдингу, концернах та асоціаціях; дочірні та залежні господарські товариства банку; склад, структура та вартість основних засобів ВАТ «ОТП Банк», відомості про зміну розміру статутного капіталу ВАТ «ОТП Банк»; відомості про кожну категорію (тип) акцій ВАТ «ОТП Банк»; інформація щодо кількості, що перебувають у обігу та оголошених акцій; відомості про учасників (акціонерів» ВАТ «ОТП Банк», які володіють не менше ніж 5 відсотками його статутного капіталу, надані відповідно у додатках 3 у таблиці 2; 4 у таблиці 3; 5 у таблиці 4,6; у таблиці 5;7 у таблиці 6;8 у таблицях 7,8;9 у таблиці 9.

2.2 Фінансівий аналіз діяльності об'єкта оцінки

Аналіз структури джерел коштів передбачає виявлення розміру та частки джерел власні кошти банку.

Для оцінки динаміки фінансового стану була використана звітна інформація за період з 01.01.2006 р. – 01.07.2009р.

Розрахунок показників ґрунтувався на методиці експрес-оцінки фінансового стану банків, розробленої фахівцями інформаційно – довідкової системи http://www.banks-rate.ru в Internet.

Формули до розрахунку фінансових показників (методика 1998-го року) представлені у таблиці 2.

Таблиця 2. Формули для розрахунку фінансових показників (методика 1998 року) Джерело http://www.banks-rate.ru

На підставі вищевказаної методики було проведено вертикальний аналіз за основними показниками, представлений у таблиці 3.

Таблиця 3. Основні показники, що характеризують діяльність оцінюваного банку, тис. руб. Джерело: розрахунки автора

Показники

По відношенню до валюти балансу, %

По відношенню до валюти балансу, %

По відношенню до валюти балансу, %

По відношенню до валюти балансу, %

Власний капітал

Фактичний прибуток

Сумарні зобов'язання

Кошти кредитних організацій

Кошти юридичних

Кошти приватних осіб

Чиста позичкова заборгованість

Обов'язкові резерви

Статутний фонд

Причина великих формул обумовлена ​​нестандартною звітністю банків. Даний метод розрахунок застосовується у зв'язку з тим, що звітність банку, що публікується, а саме: форми «Бухгалтерський баланс» форма №806, «Звіт про прибутки та збитки» форма №807, «Розрахунок власних коштів (капіталу)» форма 134 вже містить відповідні розрахунки.

Капітал (власний кошт)комерційного банку виконують кілька важливих функцій у щоденній діяльності та для забезпечення довгострокової життєздатності банку.

Власні кошти (капітал) банку на 01.07.2009 року становить 11934045 тис. рублів.

У таблиці 4 надано розмір власного капіталу з 01.01.2006 р. до 07.09.2009 р., на підставі якого наведено графік 1 динаміки зміни власного капіталу за аналізований період.

Таблиця 4. Розмір власного капіталу за аналізований період, тис. руб.

Динаміка зміни власного капіталу за аналізований період представлена ​​графіку 1.

Графік 1. Динаміка зміна власного капіталу досліджуваний період, тис. крб.

Таким чином, протягом аналізованого періоду спостерігається збільшення обсягу власного капіталу банку з 2006 р. по 1 квартал 2009 р., починаючи з квітня 2009 р., розмір власного капіталу незначно впав, що може бути пов'язано зі збільшенням активів.

Зобов'язання банку

Розмір та динаміка зобов'язань банку представлені відповідно у таблиці 5 та на графіку 2.

Таблиця 5. Розмір зобов'язань банку аналізований період

Графике 2. Динаміка зміна розміру та структури зобов'язань банку за досліджуваний період, тис. руб.

З графіка 2 видно, що обсяг сумарних зобов'язань банку з початку 2006 року значно зріс - майже втричі, що свідчить про нарощування банком обсягу залучених коштів. Обсяг коштів, що залучаються від юридичних, за аналізований період збільшився вдвічі, у своїй також змінився обсяг коштів, які залучаються від фізичних осіб - в 2,5 разу. Зростання коштів, що залучаються від кредитних організацій, зросло більш ніж у 15 разів.

У цілому нині, зміна структури балансу за аналізований період характеризується активізацією практики із залучення коштів як і фізичних і юридичних, і у кредитних организаций.

Результати фінансово-господарської діяльності банку, що оцінюється.

На підставі наданої інформації про прибутки та збитки за період з 01.01.2006. по 01.07.2009 розглянемо динаміку зміни такого важливого показника як прибуток.

Таблиця 6.Розмір прибутку та збитку після оподаткування, тис. руб.

Графике 3. Динаміка зміна розміру прибутку та збитку за досліджуваний період, тис. руб.

У другому кварталі 2009 року результат прибутку після оподаткування організації нижче за аналогічний показник у 2008 році і становить 66 491 тис. руб.

Основними причинами зниження прибутковості є зниження комісійних доходів, у тому числі внаслідок зниження ділової активності клієнтів на тлі світової фінансової кризи, збільшення відсоткових витрат за рахунками фізичних осіб, збільшення резервів на можливі втрати.

Протягом першого півріччя 2009 року ВАТ «ОТП Банк» для підтримки ліквідності проводив досить стриману політику на ринку банківських послуг. Порівняно з початком року кредитний портфель трохи знизився з одночасним зростанням резервів по позиках, дохідність кредитних операцій не зазнала змін. У структурі залучених коштів значно зросла частка депозитів фізичних осіб, що вдарило по зростанню обсягу пасивів клієнтів Банку. При цьому відсоткові витрати зросли через підвищення середньої вартості ресурсів. Порівняно з аналогічним періодом минулого року приріст активів становив близько 18%, проте прибуток отримано у значно меншому обсязі.

У зв'язку з фінансовою кризоюВАТ «ОТП Банк» здійснював жорсткіший підхід до оцінки якості кредитного портфеля, зафіксовано погіршення платоспроможності клієнтів.

Основним впливом кризи на фінансовий результат Банку стало погіршення стану російських підприємств та платоспроможності фізичних осіб. Скорочення обсягу виручки, що надходить, і, як наслідок, зниження платоспроможності підприємств, а також зниження вартості і надійності наданих застав призвели до істотного зростання кредитних ризиків у російській економіці. У цьому витрати Банку створення резервів стали зростати. У першому кварталі 2009 року негативний фінансовий результат від зміни резервів становив 1178123 тис. руб., У другому кварталі - 1058265 тис. руб.

Банк на періодичній основі здійснює моніторинг і аналіз всіх тенденцій, що виникають у суспільстві, удосконалює технології з аналізу позичальників, підтримує оптимальну структуру балансу в розрізі валют і терміновості активів/пасивів, лімітує позиції по всіх фінансовим інструментам, Дотримується встановлені Банком Росії нормативи ліквідності, відстежує поточну та миттєву ліквідність в оперативному режимі.

Зниження волатильності валютного ринку у другому кварталі 2009 року та зниження попиту на іноземну валюту з боку фізичних осіб не дозволило отримати банку додатковий прибуток за рахунок арбітражних операцій на фінансових ринках та валютообмінних операцій.

В результаті, чистий прибуток за другий квартал 2009 року склав 39123 тис. руб., За перше півріччя - 66491 тис. руб.

Уповільнення економічного зростання, вираженого як у зниженні ВВП та золотовалютних запасів країни, так і в падінні доходів населення, негативно впливають на доходи та прибуток банку. Економічна криза, що вибухнула у світовій фінансовій системі у третьому кварталі 2008 року, може й надалі стати фактором, який стримує зростання банківського сектора за рахунок скорочення можливостей рефінансування на фінансових ринках.

Ліквідність банку, достатність власні кошти (капіталу)

Таблиця 7. Обов'язкові нормативи банку на 01.07.2009 Дані банку, форма 135 за станом 01.07.2009 р.

Умовне позначення (номер) нормативу	Назва нормативу	Допустиме значення нормативу	Фактичне значення нормативу, %
	Достатності капіталу	(K> 180 млн. рублів) (K<180 млн.руб.)
	Миттєвої ліквідності
	Поточної ліквідності
	Довгострокової ліквідності
	Максимальний розмір ризику на одного позичальника чи групу пов'язаних позичальників
	Максимальний розмір великих кредитних ризиків

Кожен норматив з економічного сенсу характеризує рівень захищеності банку від деякого ризику. Найбільш важливими та значущими є перші 4 нормативи. Аналізуючи дані показники у таблиці № 20 цієї дипломної роботи можна зробити такі висновки:

Н1-достатність капіталу є, безумовно, більш фундаментальним фактором стабільності, ніж поточна ліквідність. Станом на 01.07.2009 р. норматив достатності капіталу успішно виконується ВАТ «ОТП Банк». Це свідчить у тому, що власного капіталу банку достатньо подальшого розвитку та збільшення активів. Що показник, тим нижчий ризик нерозплати за зобов'язаннями при втраті активів.

Н2 - миттєва ліквідність. Цей норматив також виконується з великим «запасом», що свідчить про високий рівень платоспроможності банку, забезпечений наявністю високоліквідних активів: грошових коштів у касі та банкоматах, залишків на коррахунку в Центральному банку, вкладень у держпапери та інше.

Нормативи поточної та довгострокової ліквідності (Н3, Н4) також виконані із суттєвим резервом щодо граничного значення, встановленого ЦБ РФ. Стійке виконання обов'язкових нормативів свідчить про низький рівень прийнятих він ризиків, що зумовлює високий рівень надійності даного банку.

Банк здатний забезпечувати повне та своєчасне виконання своїх короткострокових зобов'язань та поточних операційних витрат, а також інших зобов'язань, що випливають із угод із використанням фінансових інструментів. Через несприятливу макроекономічну ситуацію, що склалася, на тлі економічної кризи банк планомірно контролює рівень кредитних ризиків, нормативи ліквідності та достатності капіталу з метою повного та своєчасного виконання зобов'язань перед своїми клієнтами, а також підтримки фінансової платоспроможності своїх позичальників. На даному етапі економічної кризи зростання значення нормативів миттєвої та поточної ліквідності банку відображають негативні тенденції, що діють в економіці.

Ризики, пов'язані з придбанням акцій банку, що оцінюється:

Кредитний ризик;

Країновий ризик;

Ринковий ризик;

Ризик ліквідності;

Операційний ризик;

Правові ризики;

Ризик втрати ділової репутації (репутаційний ризик);

Стратегічний ризик.

Загальна оцінка результатів діяльності банку у банківському секторі

Результати діяльності ВАТ «ОТП Банк» повністю відповідають основним тенденціям російського банківського сектора, що свідчить стійке зростання таких показників, як активи, капітал, прибуток, ліквідність.

ВАТ «ОТП Банк» входить до TOP-50 російських банків за обсягом активів та балансового прибутку відповідно до ренкінгу провідних російських інформаційних агентств.

Значний вплив на результати діяльності кредитної організації надає розвиток відносин із корпоративними клієнтами. Кількість корпоративних клієнтів Банку перевищує 71 000 осіб. Кредити юридичним особам становлять понад 30% загального обсягу кредитного портфеля Банку, депозити юридичних осіб - понад 35% загального обсягу депозитів (Джерело Щоквартальний звіт з цінних паперів за 2 квартал 2009 р. ВАТ «ОТП Банк»).

У частині роздрібного бізнесу на результати діяльності Банку значний вплив оптимізує умови роздрібних продуктів і розширення продуктової лінійки. Банк активно реалізує різноманітні програми із залучення вкладів населення. У цьому банк постійно модернізує умови термінових вкладів і пропонує приватним особам нові високотехнологічні продукти. Розширення клієнтської мережі, і навіть вдосконалення умов кредитних товарів дозволяє Банку успішно реалізовувати програми роздрібного кредитування. Розширення спектру комісійних продуктів дозволяє повною мірою задовольняти фінансові потреби клієнтів.

2.3 Визначення ринкової вартості об'єкта, що оцінюється

Розрахунок ринкової вартості власного капіталу банку рамках витратного підходу.

Оцінка вартості акцій витратним підходом виходить з оцінки вартості банку з допомогою методик майнового підходу.

Суть даного підходу полягає у приведенні вартості активів банку до їхньої ринкової вартості та віднімання з отриманої суми зобов'язань банку.

Враховуючи стабільний фінансово-економічний стан банку, перспективи його розвитку, обрано методику скоригованої балансової вартості або методику чистих активів банку.

На дату оцінки, методика оцінки власного капіталу чітко регламентувалася Положенням «Про методику розрахунку власні кошти (капіталу) кредитних організацій», затвердженим ЦБ РФ.

Етапи визначення розрахунку ринкової вартості банку методом чистих активів:

Збір інформації та аналіз вихідних даних;

Нормалізація статей балансу;

Приведення статей у поточні ціни;

Підсумовування статей активу;

Підсумовування зобов'язань;

Визначення чистих активів з урахуванням скоригованих даних.

Коригування балансових даних

Основні засоби

Згідно з даними бухгалтерського обліку балансова залишкова вартість основних засобів ВАТ «ОТП Банк» на 01.09.2009 склала 1734807 тис. рублів. Дані основні кошти перебувають у користуванні Головного офісу, і навіть філій: «Жуковський», «Новосибірський», «Санкт-Петербурзький», «Новоросійський», «Омський».

Розрахунок ринкової вартості основних засобів ВАТ «ОТП Банк» представлено таблиці 8.

Докладний розрахунок ринкової вартості основних засобів ВАТ «ОТП Банк» внаслідок своїх глобальних розрахунків представлений на CD носії, що є невід'ємною частиною дипломної роботи.

Таблиця 8. Розрахунок ринкової вартості основних засобів ВАТ «ОТП Банк»

	Балансова вартість, руб.	Ринкова ціна, руб.
		Будинки, приміщення	Земельні ділянки	Автотранспорт	Інші основні засоби
Жуковський
Новосибірськ
Новоросійськ
	1 324 251 606,39	1 453 954 422,05				1 680 046 621,62
	1 734 807 386,79	1 506 584 683,93				2 199 244 244,13

Згідно з проведеними розрахунками, ринкова вартість основних засобів ВАТ «ОТП Банк» на 01.09.2009 р. склала 2199244 тис. руб.

Таким чином, ринкове коригування власного капіталу банку за статтею переоцінка основних засобів склала заокруглено: 464 437 000 (чотириста шістдесят чотири мільйони чотириста тридцять сім тисяч) рублів.

Відсутність інформації для проведення адекватних коригувань балансових даних у частині позичкової заборгованості, вкладень у цінні папери, резервів та статей пасиву при визначенні ринкової вартості активів та пасивів, визначає єдине можливе застосування в рамках витратного підходу методу чистих активів за балансовими даними, на основі чинного нормативного законодавства .

Відповідно до вищевикладеного, для цілей цього звіту, розрахунок показника власного капіталу оцінюваного банку здійснювався за такою формулою шляхом підсумовування значень за рахунками другого порядку за даними бухгалтерського балансу:

		102 (01-06); 103 (01-06); 104 (01-06); -105 (01,02); 106 (01-04); 107 (01-04); 32801; -32802; 47501; -47502; -52502; -601 (01-05); -602 (01-05); 613(01-08); -614 (01-03, 05-08); 701 (01-07); -702 (01-09); 703(01,02); -704 (01,02); -705 (01,02); -С8934; С8948; -С8949; -С8965; -С8967; С8968; -С8969; -С8970; -С8971

Шляхом проведених розрахунків за вищезазначеною методикою величина власного капіталу банку, що оцінюється, на 01.09.2010 р. складає 11 871 958 тис. руб. З урахуванням коригування за статтею «переоцінка основних засобів» величина власного капіталу банку, що оцінюється 12 336 395 тис. руб.

Таким чином, величина власного капіталу ВАТ «ОТП Банк» на дату оцінки, розрахована із застосуванням витратного підходу, склала: 12336395000 (Дванадцять мільярдів триста тридцять шість мільйонів триста дев'яносто п'ять тисячі) рублів. Ця вартість отримана лише на рівні контрольного та ліквідного пакета акцій.

Розрахунок ринкової вартості власного капіталу банку рамках порівняльного підходу.

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу базується на припущенні про ціну, заплачену на відкритому ринку за актив зі схожими характеристиками.

Порівняльний підхід ефективний і може використовуватися тільки тоді, коли існує досить повна і достовірна інформація про ринок акцій компаній, аналогічних об'єкту, що оцінюється, або про угоди з банками-аналогами.

У зв'язку з тим, що у Росії вже склався активний біржовий ринок акцій банків. У ході дослідження було виявлено угоди з акціями російських комерційних банків, що відбулися на торгах Російської торгової системи. У котирувальних листах РТС присутні акції багатьох банків. Усе це дозволяє застосувати метод ринку капіталу рамках порівняльного підходу.

Основні етапи застосування методу ринку капіталу:

Вибір сумісних банків. На цьому етапі збирається інформація про банки, акції яких котируються на біржі. З відібраної групи банків виділяються банки, найбільш подібні до оцінюваного банком з погляду розміру власного капіталу, позиції на ринку, розмірі залучених коштів та чистого прибутку;

Розрахунок цінових мультиплікаторів. На даному етапі за порівнянними банками розраховуються мультиплікатори - коефіцієнти, що становлять відношення ринкової капіталізації банку-аналогу до його фінансового показника, якою може виступати власний капітал, чистий прибуток та інші фінансові показники;

Розрахунок вартості 100% пакету звичайних акцій банку. На даному етапі на основі мультиплікаторів за порівнянними банками розраховується ринкова вартість власного капіталу банку, що оцінюється;

Внесення коригувань.

Проаналізувавши дані біржі РТС ( www.rts.ru) були відібрані три банки найбільш близькі за фінансовими показниками до оцінюваного об'єкта.

У таблиці 9 представлені основні показники торгівлі акціями на фондовій біржі об'єктів-аналогів та об'єкта оцінки, застосовані у цьому розрахунку.

Таблиця 9. Основні показники об'єкта оцінки та об'єктів аналогів при торгівлі на фондовій біржі, тис. руб.

Аналіз. Методик, що використовуються в оцінці ринкової вартості банків, досить багато. Однак у російських умовах реальна ціна кредитного інституту майже ніколи не збігається із розрахунковою.

Необхідність оцінки ринкової вартості кредитної організації виникає найчастіше тоді, коли йдеться продаж банку чи великого пакета його акцій. При цьому оцінку може проводити як сам покупець, і незалежна компанія, наприклад інвестиційний банк. Існує чотири основні способи оцінки банку - витратний, дохідний, порівняльний та котирувальний. Однак у Росії використовується переважно лише один, витратний спосіб.

"Чиста" методика.Одним із найвідоміших і найпростіших способів оцінки ринкової вартості є аналіз чистих активів підприємства. Деякі фахівці також називають цей метод затратним. Суть його зводиться до того що, що з ринкової вартості витрат за створення активів, які має банк, віднімаються його зобов'язання перед кредиторами. Це чисті активи кредитної організації. Вони у свою чергу є ті кошти, якими володіють акціонери - його реальний власний капітал (він відрізняється від власного капіталу, розрахованого за методикою Центробанку).

У принципі, кожен кредитний інститут і так щомісяця вираховує свій власний капітал, використовуючи методику ЦП, і звітує перед регулятором. Обчислюється він іншим способом: тут відбувається не віднімання із загальної суми активів зобов'язань банку, а додавання компонентів власного капіталу. Зокрема, у власний капітал входять статутний капітал, додатковий капітал (дохід від емісії чи переоцінки вартості майна), прибуток, і навіть різні фонди (резервний, накопичення, спеціального призначення).

Проте опитані "Ф." Експерти не згадали жодного випадку, коли при купівлі банку або його частини сторони орієнтувалися на власний капітал, розрахований за методикою ЦП. На думку учасників ринку, одержана сума не дає об'єктивної оцінки. Величина капіталу, яку оцінюють самі банки для звіту перед регулятором, зазвичай більше реальних чистих активів. «Капітал може містити активи неналежної якості, - пояснює директор аналітичного центру компанії "Рус-рейтинг" Максим Васін, - регулятор далеко не завжди може це відстежити: зазвичай він звертає увагу тільки на ті позички, які банк видав безпосередньо юридично пов'язаним з собою структурам ».

Один із найпоширеніших способів схемного збільшення капіталу виглядає так: власник розміщує в банку гроші, а кредитор повертає їх під виглядом довгострокового кредиту афілійованої компанії, юридичний зв'язок із якою простежити складно. «Адекватна оцінка методом чистих активів передбачає, що схемні угоди нічого очікувати враховуватися, - каже головний економіст департаменту ризиків БІН-банку Олександр Антонов, - під власним капіталом тут маються на увазі лише реально вкладені у банк гроші, а фіктивні кошти відсіваються». Наприклад, оцінювачі можуть зазначити, певна частина кредитів не повертається банку протягом кількох років. Це є приводом для детального аналізу подібних позик та відстеження зв'язків кредитора із позичальниками.

Погляд у майбутнє та порівняння.Метод оцінки банку шляхом аналізу його чистих активів не враховує важливий показник – перспективи розвитку кредитної організації, прибуток, який вона принесе у майбутньому. Для банку на відміну від нефінансових компаній це є одним з найголовніших критеріїв, оскільки його основними активами є інвестиції. Тому прогнозування їхньої прибутковості грає ключову роль при розрахунку вартості. І тут застосовується «прибутковий» метод оцінки (або метод дисконтованих грошових потоків).

Суть його у тому, що як аналізується поточний стан банку, а й прогнозуються його майбутні грошові потоки: скільки даний бізнес принесе акціонерам як прибутку. Очікувана доходність коригується з урахуванням ризиків банку. Так, наприклад, враховується якість кредитного портфеля, диверсифікація бізнесу, ліквідність – словом, усі показники, що впливають на ризики власників. Через війну грошові потоки дисконтуються, тобто множаться певний коефіцієнт, розрахований для оцінюваної кредитної організації.

В результаті реальна ринкова вартість банку може вийти набагато вищою, ніж величина власного капіталу. Так, наприклад, Дельта-банк наприкінці минулого року був куплений компанією GE Consumer Finance, підрозділом General Electric, у фонду Delta Capital Management за $100 млн, тоді як його власний капітал становив близько $25 млн. Промислово-будівельний банк, 75% акцій якого планує придбати Зовнішторгбанк, оцінюється аналітиками в $600 млн, тоді як його капітал на 1 січня становив близько $320 млн. Щодо банків групи ОВК, куплених холдингом «Інтеррос» влітку 2003 року, то їх сукупний власний капітал становив близько $90 млн, а офіційно оголошена сума угоди – $200 млн.

Проте учасники ринку сходяться на думці, що у російських умовах «прибутковий» метод які завжди може дати адекватну оцінку. "У Росії з її макроекономічною нестабільністю довгострокові і навіть середньострокові прогнози - справа невдячна, - коментує провідний оцінювач компанії "Оцінка-дако" Костянтин Ордов, - так що ймовірність помилки при оцінці методом дисконтування грошових потоків дуже висока". Крім того, аналіз очікуваного прибутку суб'єктивний і залежить від того, наскільки позитивно чи негативно налаштований оцінювач.

Найчастіше у разі ризикує покупець. Так, як стверджує голова ради директорів Міжнародного московського банку і керуючий директор країн СНД Hypovereinsbank (Мюнхен) Пітер Келле, ціна російських банків найчастіше виходить завищеною саме тому, що власники включають в неї не тільки чисту вартість банку, але і його перспективи. «При цьому перспективи вони оцінюють дуже весело, - вважає Пітер Келле. - збільшення цін сприяє і діяльність посередників - інвестиційних банків. Їхня винагорода становить певний відсоток від угоди, тому вони розповідають покупцю казки».

«Бували випадки, коли великі російські банки відмовлялися від угод з придбання дрібніших кредитних організацій, тому що їхня прибутковість оцінювалася в 2-3 рази вищою за середньогалузеву, - додає Костянтин Ордов, - проте отримати зрозумілого пояснення, яким чином вдалося досягти такого високого прибутку, не вдавалося, тому покупці вирішували не ризикувати».

Оцінка ризиків може призвести і до зворотного ефекту: ринкова вартість банку виявиться істотно нижчою за його балансову ціну. Так, за словами Максима Васіна, банки «Менатеп СПб» та «Траст», придбані у травні минулого року їх менеджментом, були куплені за ціною вдвічі меншою, ніж вартість капіталу (угода оцінювалася у $115 млн).

При купівлі Зовнішторгбанком Гута-банку, що сталася влітку минулого року, сума угоди взагалі була символічною – 1 млн рублів. У жодному скрутному становищі не виявився великий банк, його ринкова вартість не може бути такою низькою. Один із співрозмовників «Ф.» припустив, що це був компроміс між колишніми акціонерами, які вивели активи, та новим власником (виплативши символічну суму, він погодився не висувати претензій).

Ще один спосіб, який дозволяє розрахувати вартість кредитної організації - оцінка банків-аналогів, тобто метод порівняння. «Припустимо, купується роздрібний банк із 50 філіями, - пояснює Максим Васін, - а рік тому відбувалася угода з купівлі схожої по бізнесу кредитної організації, яка має приблизно таку ж філіальну мережу. І тоді оцінювач може припустити, що банк коштує приблизно стільки ж». Далі проводиться коригування вартості - з оцінки ризиків кредитної організації, якості управління, репутації над ринком.

На думку експертів, найбільш достовірну оцінку вартості банку можна отримати, коли його акції продаються на фондовому ринку. Знаючи котирування одного цінного паперу, можна обчислити вартість всієї кредитної організації. При цьому для адекватної оцінки на біржі має звертатися щонайменше 10% акцій.

Проте визначити ринкову вартість кредитного інституту за допомогою двох останніх способів у російських умовах ще складніше, ніж за допомогою прибуткового методу. Метод порівняння не надто ефективний, оскільки порівнювати практично нема з чим: ніхто точно не знає, які фінансові механізми застосовуються при укладанні тієї чи іншої угоди, а реальна ціна покупки найчастіше замовчується. Що стосується оцінки на основі котирування акцій, то цей спосіб у Росії взагалі не застосовується, тому що сьогодні є лише одна кредитна організація, акції якої вільно звертаються на фондовому ринку, – це Ощадбанк.

Обхідні шляхи.У результаті основним способом оцінки для вітчизняних банків залишається метод чистих активів - принаймні він викликає найменше суперечок. Крім того, вартість зазвичай оцінюється й іншими методиками, щоб перед учасниками угоди була найбільш об'єктивна картина.

«Ціна банку складається не лише з вартості капіталу та очікуваного прибутку, але й вартості бренду», – каже Олександр Антонов. За його словами, бренд, який передусім має на увазі лояльність клієнтів і контрагентів до банку, може збільшити вартість кредитної організації вдвічі-втричі і навіть у десять разів. Проте в російській практиці обчислити величину цього показника дуже складно - знову ж таки тому, що нема з чим порівнювати. На думку Олександра Антонова, ймовірність правильної оцінки банківського бренду становить 20%, очікуваного прибутку – 50%, а капіталу – 80%. "Вартість кредитної організації дорівнює сумі всіх цих елементів, - каже банкір, - відповідно ймовірності перемножуються". Інакше кажучи, виходить, що можливість правильної оцінки у разі становить лише 8% (0,2 5 0,5 5 0,8 = 0,08).

Головною проблемою в оцінці вартості кредитних інститутів у Росії експерти вважають їхню непрозорість. «Це виражається як у структурі власності, так і у фінансовому стані, – вважає віце-президент Оргресбанку Артур Боунегра. - Причинами такої ситуації є частково недостатньо ефективний нагляд з боку ЦБ, недосконалість банківського законодавства, недостатньо інтенсивний перехід банків на стандарти міжнародної фінансової звітності, які й покликані допомагати клієнтам, контрагентам та потенційним інвесторам оцінити реальний фінансовий стан банку».

Згоден із цією думкою і заступник голови Банку проектного фінансування Олексій Демидов. «Головний негативний фактор в оцінці – небажання власників відображати у звітності повну та достовірну інформацію, – упевнений банкір, – як показує практика, навіть аудитор із гучним ім'ям не застрахований від помилки в оцінці бізнесу свого клієнта, який свідомо спотворює дані, використовуючи сумнівні угоди» . Крім того, на думку Олексія Демидова, непрозорою залишається система управління ризиками фінансових інститутів, наприклад, розрахунок кредитних ризиків та ризиків вкладення в цінні папери. «Навіть якщо дані балансу реально відображають стан банку, то за відсутності грамотного та ефективного ризик-менеджменту його бізнес не вартий нічого», - стверджує експерт.

В умовах непрозорості оцінювачам доводиться вдаватися до різних хитрощів. Так, за словами одного з учасників ринку, достовірну інформацію про банк часто можна отримати тільки з так званих платних джерел. «До продажу кредитна організація починає готуватися задовго до угоди, - пояснює джерело, - вона "підчищає" свої показники, щоб надати інформацію про себе у найвигіднішому світлі. Покупцеві потрібна об'єктивна картина». За словами співрозмовника, деякі консалтингові компанії за певну плату надають оцінювачу секретну інформацію, маючи відповідні джерела в Центробанку, Росфінмоніторингу або податкових органах. «За великим рахунком, це "піратство", фірми, що надають подібні послуги, ризикують своїм бізнесом, - додав банкір, - однак у Росії на такі речі дивляться крізь пальці».

Крім того, в оцінці часто використовується інсайдерська інформація, тобто джерела в самому банку. На думку деяких учасників ринку, частка «інсайду» від усього обсягу даних, які збираються при оцінці, може сягати 50%. Використовуються як особисті знайомства зі співробітниками банку, і інформація від клієнтів, які там обслуговуються.

Не для продажу.З іншого боку, російський банк може бути сам зацікавлений у тому, щоб його вартість оцінили якомога об'єктивніше. «Оцінка може використовуватися для моніторингу фінансового стану кредитної організації, – коментує Артур Боунегра, – а також для аналізу ефективності роботи менеджменту та правильності його бізнес-стратегії».

У процесі оцінки, яку у разі доцільно доручити незалежної компанії, власники банку з'ясовують як кінцеву вартість, а й чинники, які у неї вплинули. Усунувши помилки, надалі акціонери можуть суттєво підвищити ціну під час продажу свого бізнесу. Наприклад, на вартість банку сильно впливає диверсифікація кредитного портфеля - чим вона більша, тим вища ціна кредитної організації. Може знадобитися оновлення команди управлінців, оптимізація витрат на ведення бізнесу та обслуговування філіальної мережі або навіть ребрендинг. В результаті власники можуть вирішити повністю продати свій бізнес, дійшовши висновку, що подальший його розвиток для них нецікавий.

Однак можливий і зворотний ефект: якщо аналіз проводиться з метою продажу або залучення стратегічного інвестора, і банк отримує високу оцінку свого бізнесу та, головне, його перспективності, то власники можуть взагалі відмовитися від угоди, тим більше якщо йдеться про продаж контрольного пакета. Адже немає сенсу продавати бізнес, який приносить надприбутки.

Можливий варіант, що власники відразу запропонують покупцеві ціну, яка виявиться йому неприйнятною. Наприклад, багато експертів саме так пояснюють розірвання угоди з купівлі компанією Cetelem, роздрібним підрозділом BNP Paribas, 50% компанії "Російський стандарт", якій належить 90,75% акцій однойменного банку. За однією з версій, французи запросили набагато більше грошей, ніж було раніше обумовлено.

Розраховувати нема на що.При оцінці вартості збанкрутілого банку отримати точну цифру набагато простіше: прибуток, бренд та ризики вже враховувати не доводиться, тому оцінюються лише безпосередньо активи. Аналіз майна банку-банкрута проводиться у процесі формування конкурсної маси. "При цьому закон про банкрутство кредитних організацій в імперативному порядку встановлює, що конкурсний керуючий зобов'язаний залучити незалежного оцінювача", - каже юрист компанії "Лігас" Павло Садовський. Щоправда, визначення ринкової ціни цінних паперів, що належать кредитному інституту, допущених до звернення, незалежний оцінювач за законом не вимагається.

Незважаючи на простоту оцінки, шанси кредиторів отримати сповна свої гроші невеликі. "Враховуючи, що більшу частину активів середнього банку можна вивести приблизно за один-два тижні, найголовнішим критерієм у Росії, який підвищує ймовірність повернення грошей кредиторам, є чесність власника", - каже Олександр Антонов.

Що ж до майна банку та основних засобів (наприклад, нерухомості, меблів, комп'ютерів), то тут все залежить від чесності конкурсного керівника. «В ідеалі майно виставляється на торги, - каже Максим Васін, - але насправді розподіляється за безцінь між обраними кредиторами та групою конкурсного керуючого чи ліквідатора».

РИНКОВА ВАРТІСТЬ ВЕЛИКОГО БАНКУ В 2-3 РАЗИ БІЛЬШЕ ЙОГО ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

ПЛАТА ОЦІННИКУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СУМИ УГОДИ, ТОМУ ВІН РОЗПОВІДАЄ ПОКУПЦЮ КАЗКИ

У КОНСАЛТИНГОВИХ КОМПАНІЙ МОЖНА КУПИТИ СЕКРЕТНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО НАБІВАНИЙ БАНК

Особливості, що зумовлюють специфіку оцінки банківського бізнесу:

Жорстка регламентація та нагляд за діяльністю комерційних банків з боку Центрального банку РФ;

Низький рівень власного капіталу та висока питома вага позикових коштів;

високий рівень концентрації ризиків на балансі банку;

порядок ведення бухгалтерського обліку;

Складність у скоєнні та оформленні низки операцій.

Класифікація операцій банку:

Операції з клієнтами - кредитні операції, операції з готівкою, довірчі операції, консультаційні, інформаційні та ін послуги;

Операції із цінними паперами;

Операції із залучення ресурсів та рефінансування – торгівля цінними паперами, міжбанківське кредитування, міжбанківські валютні операції та ін;

Операції з фінансовими інструментами - ф'ючерси, форварди, угоди своп, опціонні угоди, операції репо та ін;

Традиційні операції банків із власним капіталом;

Хеджування.

Цілі проведення оцінки вартості комерційного банку:

Фінансова стійкість банку;

Фінансове оздоровлення кредитної організації;

Прийняття інвестиційних рішень (придбання акцій);

Придбання активів, підрозділів бізнесу;

реструктуризація кредитної організації;

Ліквідація кредитної організації.

Види вартості, що визначаються в оцінці вартості банку:

Балансова вартість;

Ринкова (справедлива ринкова) вартість;

обґрунтована ринкова вартість;

Вартість функціонуючого підприємства;

Ліквідаційна вартість.

Взаємозв'язок цілей оцінки та виду вартості, що визначається при оцінці банку.

Концепції проведення оцінки вартості банку:

Концепція грошових потоків;

Концепція оцінки вартості банку як безперервно функціонуючої структури;

Концепція оцінки вартості банку як єдиного об'єкта – за вартістю капіталу.

Концепція грошових потоків полягає в розгляді банку як структуру здатну генерувати прибуток чи прибуток. Банк складається з окремих функціональних систем, значення яких для генерування грошових потоків по-різному. Створення прибутку відбувається з допомогою активних операцій, руйнування прибутку з допомогою пасивних.

Концепція оцінки вартості банку як безперервно функціонуючої структури виходить із визначення ринкової вартості бізнесу на основі грошових потоків, що генеруються кожним підрозділом банку окремо, які дисконтуються за середньозваженою вартістю капіталів (власного та позикового).

Проблеми проведення оцінки:

Високий рівень складності через відсутність інформації для незалежного оцінювача;

Відсутність адекватних методів оцінки доходності підрозділів банку та їх використання банками;

Трансферне ціноутворення та розподіл витрат.

Концепція оцінки вартості банку як єдиного об'єкта – за вартістю каптала заснована на визначенні вартості капіталу кредитної організації, яка може бути виражена у вигляді дивідендних виплат власникам банку.

Вільні грошові потоки =

виплачені дивіденди

Потенційні дивіденди

Викуп акцій

-Випуск акцій.

Перевага концепції в обліку специфіки банківських операцій.

Основи оцінки вартості кредитних організацій при злиття та поглинання. Методологічні основи оцінки: метод чистих активів та методи дохідного підходу.

Оцінка окремих елементів банківського бізнесу. Оцінка вартості кредитного портфеля. Оцінка вартості портфеля цінних паперів. Оцінка вартості основних засобів. Оцінка вартості зобов'язань кредитної організації.