1. Загальні вимогиз техніки безпеки
1. До роботи з використанням переносного електричного обладнання допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли попередній при вступі на роботу медичний огляд, що пройшли вступний та первинний на робочому місці інструктажі зокрема з електроустаткування.
2. Необхідно пам'ятати, що не можна:

• торкатися клем і електропроводів, арматури освітлення, розеток, відкривати електрощитки;
• залишати без нагляду електронагрівальні прилади, включені в електромережу;
• користуватися електричною праскою, плиткою, чайником без спеціальних вогнетривких підставок;
• торкатися до води, що нагрівається, і посудини (металевої) при включеному в мережі електронагрівачі;
• використовувати папір або тканину як абажура електролампочок.

1. Перед увімкненням перевірте справність розетки мережі, вилку та мережевий шнур, на відсутність порушення ізоляції.
2. Перш ніж увімкнути апарат, уважно ознайомтеся з посібником з експлуатації, і пам'ятати про запобіжні заходи:

• уникайте перегрівання, а також попадання вологи та пилу всередину апарату;
• не ставте важкі предмети на корпус;
• не загороджуйте вентиляційні отвори, вони необхідні для запобігання перегріву;
• щоб уникнути нещасних випадків не вмикайте апарат при знятому.

1. Дбайливо ставитися до електроустаткування: не кидати його, класти обережно на сухе і чисте місце на виду, не допускаючи падіння, не вдаряти по технічним засобам твердими предметами, не допускати попадання апарата під вплив вологи.
2. У разі припинення подачі струму під час роботи з електрообладнанням або в перерві роботи, від'єднати його від електромережі.
3. Особам, які користуються електроустаткуванням, забороняється:

• розбирати та проводити самостійно ремонт (самого обладнання, проводів тощо),
• триматися за провід під час роботи обладнання.

1. У разі виникнення пожежі або її ознак необхідно негайно повідомити пожежу по телефону 01.
2. Гасіння пожежі проводиться негайно з моменту виявлення. Для гасіння використовувати вогнегасники та обладнання пожежних кранів.
3. Електрообладнання, що горить, що знаходиться під напругою; необхідно гасити вуглекислотними або порошковими вогнегасниками. Використовувати воду для гасіння – забороняється.
4. При виявленні обірваного електричного дроту, що звисає або стосується підлоги (землі), не наближатися до нього, негайно повідомити адміністрацію, залишатися на місці та попереджати інших.
5. У разі поразки електричним струмомнеобхідно негайно відключити напругу, а при неможливості потерпілого необхідно будь-яким безпечним способом звільнити від дії струму.
6. При звільненні потерпілого від впливу струму забороняється торкатися його оголеними руками.
7. Надати постраждалому першу медичну допомогу.
8. Про те, що сталося, негайно повідомити свого безпосереднього керівника.

1. Вимкнути з мережі обладнання.
2. Упорядкувати робоче місце.
3. Забрати на місце кошти індивідуального захистуретельно вимити руки з милом.

11.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Електробезпека - це система організаційно- технічних заходівта засобів, що захищають людину від вражаючої дії електричного струму.
У будь-якому навчальному закладі, з широким застосуванням електроприладів, небезпека електротравматизму завжди можлива.
Знання основних правил користування електроустановками є першочерговим обов'язком вчителів, адміністрації та учнів.
Тіло людини є хорошим провідником електричного струму, тому останній може вплинути на нього термічну, електролітичну та біологічну дію. Небезпека впливу електрики на людину залежить від величини, тривалості та інших параметрів струму, а також від індивідуальних властивостей та станів організму.
Розглядаючи випадки ураження електричним струмом, можна виділити два характерні види. Перший відноситься до електричного удару, а другий – до місцевих електричних травм.
Другий вид включає поразку струмом тканин і органів, включаючи опіки, металізацію шкіри, механічні пошкодження, засліплення та ін.
Величина струму, що проходить по людині, залежить від напруги мережі та опору його тіла. Опір тіла є величина, що змінюється від 8000 до 100000 Ом, а у вологому стані воно менше 1000 0м.
Вважається безпечним для людини напруга менше 36, а в приміщеннях особливо небезпечних -12 В.
Основними причинами ураження електричним струмом є:
- випадковий дотик до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою (оголеним дротам, контактам електроапаратури, шин тощо);
- несподіване виникнення напруги там, де в нормальних умовах її не повинно бути;
- поява напруги на відключених частинах електрообладнання (через помилкове включення, наведення напруги сусідніми установками тощо);
- виникнення напруги на поверхні землі внаслідок замикання дроту із землею, несправності заземлювальних пристроїв тощо.
Для запобігання ураженням електричним струмом слід суворо виконувати правила пристроїв електроустановок (ПУЕ), правила технічної експлуатації (ПТЕ), правила техніки безпеки (ПТБ). До виконання робіт на електроустановках допускаються особи, які пройшли навчання та мають відповідне посвідчення.

11.2. ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕНЬ КАБІНЕТІВ, МАЙСТЕРНИХ

Для безпечних та здорових умов навчання та роботи учнів необхідно мати приміщення нормальних розмірів, що відповідає санітаро-гігієнічним нормам.
Площі шкільних приміщень повинні задовольняти вимоги ВСН-50-86 "Загальноосвітні школи та інтернати", номенклатуру типів будівель. Приміщення повинні бути світлими, сухими і теплими, з рівними, не слизькими підлогами без вибоїн і щілин; поверхні стін, стель та дверей - гладкими та матовими; радіатори та трубопроводи опалювальної та водопровідної систем обладнані діелектричною (дерев'яною) огорожею.
Площа кабінетів (лабораторій) має бути в межах 54-72 м2, висота приміщень – 3,3 м. Площі навчально-виробничих майстерень залежать від їх призначення та обладнання.
Площа, що припадає на одного учня, має бути не менше 4 м2, а об'єм - не менше 15 м3.
Температура в кабінетах та майстернях повинна бути не нижче 16-18°С.
У майстернях встановлюють умивальники з гарячою водою та електросушарки.
У всіх майстернях мають бути аптечки з комплектом медикаментів для першої медичної допомоги.
Найменша освітленість у майстернях з обробки металу та деревини має бути: при люмінісцентних лампах – 300 лк; при лампах розжарювання - 150 лк, у швейних майстернях відповідно 400 та 200 лк.

11.3. ЕЛЕКТРИЧНА МЕРЕЖА

До кабінетів і майстерень зазвичай підходить чотирипровідна мережа напругою 380/220 В з глухозаземленою нейтраллю і підключається до розподільного щитка (РЩ). Корпус щита має бути обов'язково заземлений. На щиті змонтовані запобіжники, що служать для захисту мережі від перевантажень та коротких замикань. Увімкнення та відключення щита здійснюється рубильником або головним автоматом.
Далі йдуть групові комутуючі пристрої. Ними можуть бути рубильники, що відходять, із запобіжниками, просто запобіжники або автомати.
Електропроводка до робочих столів або електроустаткування повинна бути виконана таким чином, щоб повністю виключалася можливість порушення ізоляції, обриву проводів, коротких замикань тощо. Для захисту від механічних пошкоджень проводка повинна бути надійно захищена. З цією метою її роблять прихованою іди закривають куточками, швелером, металорукавом і т. д. Зазвичай прокладку силової електропроводки роблять окремо від освітлювальної.
При виборі марки проводів враховують характер приміщення, спосіб прокладання, параметри струму. Поперечний переріз струмопровідних жид повинен відповідати струмовому навантаженню.
Приєднання проводів та кабелів до електроустаткування може бути постійним та тимчасовим. У першому випадку підводні дроти приєднуються до клем приладу або місцевого комутаційного пристрою (наприклад верстата), у другому - використовуються штепсельні розетки. Тут підключення самих електроприладів здійснюється гнучкими проводамита шлангами.

11.4. ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЛАБОРАТОРНИХ РОБОТ, ДЕМОНСТРАЦІЙНИХ ДОСВІДІВ

Проводячи лабораторні роботи, вчитель зобов'язаний навчити учнів правильному та безпечному поводженню з обладнанням лабораторії, постійно стежити за виконанням заходів електробезпеки. Початку кожної самостійної лабораторної роботи має передувати інструктаж з техніки безпеки та оформлення його у спеціальному журналі.
Учень повинен знати, як підготуватися до лабораторної роботи, як її провести та чим завершити.
Зазвичай підготовка на роботу зводиться до ознайомлення з устаткуванням, приладами, схемами, характером роботи. Тут має бути проведене опитування учнів з метою з'ясування в них якості підготовки.
Далі слідує лабораторне заняття. Учні збирають схему, комплектують контрольно-вимірювальні прилади, роблять своєрідне моделювання майбутньої установки. Нагадаємо, що всі ці операції вони здійснюють без підключення до електричної мережі.
Після перевірки викладачем установки або схеми надається команда на включення мережі. Якщо при цьому виявляються якісь неполадки (зашкалювання приладів, потріскування контактів тощо), установку слід негайно відключити від мережі, знайти причини та усунути їх.
Під час лабораторних досліджень не слід торкатися монтажних дротів, клем, вимірювальні прилади.
Після закінчення експерименту або демонстраційного досвіду лабораторну установку спочатку відключають від мережі, а потім лише розбирають.
Завершується лабораторна робота складанням звіту, прибиранням приладів та всього робочого місця.
Якщо у процесі занять сталося поразка учня електричним струмом, необхідно негайно відключити напругу. Пункт увімкнення та відключення мережі повинен бути відомий усім учням.

11.5. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ І РЕМОНТ ШКІЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ

Зазвичай до обслуговування та ремонту шкільного обладнання учні не допускаються. Цю операцію виконують кваліфіковані спеціалісти, які мають допуск на роботу.
Однак майбутні вчителі трудового навчання повинні знати, не тільки влаштування обладнання, але й безпечне обслуговування, ремонт його. Електричні машини та апарати є основним електрообладнанням шкіл та училищ. Правильна технічна експлуатаціяелектротехнічних пристроїв забезпечує не тільки надійну та безаварійну роботу всього обладнання, а й безпеку робочого персоналу.
ПТЕ та ПТБ дозволяє обслуговування електроустановок до 1000 В персоналу, що має кваліфікаційну групу не нижче 3.
Відповідно до ПТЕ вимикачі, контактори, рубильники та інші пускорегулюючі апарати повинні мати чіткі написи, що вказують до якого електродвигуна вони належать. Висновки від обмоток електродвигунів та їх частини, що обертаються, повинні бути закриті огорожами. Кнопки "пуск" і "стоп" встановлюються безпосередньо у механізму, що наводиться в рух.
Електродвигун повинен бути негайно відключений від мережі у таких випадках:
1. нещасний випадок із людиною, що вимагає негайної зупинки електроприводу або механізму;
2. поява диму, вогню з електродвигуна або з пуско-регулюючої апаратури;
3. неприпустима вібрація або поломка механізму, що приводиться в рух;
4. неприпустиме нагрівання підшипників;
5. різке зниження частоти обертання, що супроводжується швидким нагріванням електродвигуна.
В обслуговування електроприводу входить періодичний технічний огляд електродвигунів та апаратури та догляд за ними: чищення, мастило, заміна зношених деталей, вивіряння та регулювання окремих частин.
Обслуговування електротехнічної апаратури полягає у виконанні наступних робіт:
§ систематичний профілактичний огляд;
§ чищення (усунення пилу, бруду тощо);
§ зміна перегорілих плавких вставок та зношених деталей;
§ перевірка надійності заземлення;
§ чищення та регулювання контактів;
§ випробування (вимірювання струму та напруги спрацьовування, опору ізоляції).
Всі роботи з ремонту, налагодження або випробувань електродвигунів виробляються з відключенням рубильника, автомата або контактора, на рукоятках яких слід вивісити плакат "не включати - працюють люди".
Якщо на час ремонту електродвигуна кабель живлення від'єднується від затискачів статора, то кінці його необхідно замкнути накоротко і заземлити. Усі ремонтні роботи оформляються записом в оперативному журналі, включаючи вивішування та зняття плакатів, що забороняють. В оперативний журналзаписуються прізвища відповідальної особи та виконавця.
По закінченню ремонтних робітстаранно забирається робоче місце та проводиться пробний пуск.

11.6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСКУРСІЙ

Забороняється проводити екскурсії на підприємства, що використовують отруйні речовини, радіоактивні елементи, різні рентгенівські установки та установки високої частоти, що мають цехи гальванічних покриттів, а також на підприємства з підвищеними газовиділеннями, пилоутворенням тощо.
Екскурсії на об'єкти, що мають обладнання, від якого учні можуть отримати травми (електрозварювання, розплавлений метал тощо), проводять лише в тих випадках, коли адміністрація підприємства забезпечить усіх учнів спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту.
Проведення екскурсій у приміщенні з акумуляторними установками дозволяється лише за нормально діючої вентиляції.
Знайомлячись із електрообладнанням під час екскурсій не дозволяється торкатися руками різних приладів, натискати кнопки, входити до небезпечних зон, відставати від групи.
Керівники екскурсій несуть відповідальність за дотримання правил техніки безпеки, промислової санітарії та охорони життя та здоров'я учнів. Перед кожною екскурсією потрібно ознайомити учнів з загальною характеристикоюоб'єкта, маршрутом слідування та запобіжні заходи. В екскурсії має брати участь не більше 25 осіб. Екскурсантам забороняється проводити будь-які впливи на об'єкти екскурсії. В разі аварійної ситуаціїна місці екскурсії екскурсантів виводять у наперед обране безпечне місце. Після закінчення екскурсії та виходу учнів з об'єкта керівник перевіряє наявність їх за списком.

11.7. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ З ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ НА ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТАХ І БУДІВЛЯХ

Виробнича практика студентів з електротехніки може бути різних промислових об'єктах.
У цьому розділі зупинимося лише на об'єктах, що здійснюють електромонтажні роботи,
Організація роботи з техніки безпеки на об'єктах передбачає:
§ призначення осіб, відповідальних за безпеку робіт. Такими особами є виконроби, начальники дільниць, майстри та бригадири монтажних бригад;
§ включення до проекту виконання робіт рішень щодо створення умов для безпечного та нешкідливого виконання робіт, з санітарно-гігієнічного обслуговування працюючих, щодо достатнього освітлення будівельного майданчика та робочих місць;
§ впровадження передового досвіду роботи з попередження виробничого травматизму;
§ інструктаж з безпечним методамроботи на робочих місцях;
§ організацію кабінетів з техніки безпеки.
За необхідності виконання електромонтажних робіту цехах та на території діючих підприємствкерівництво зобов'язане розробити заходи щодо забезпечення безпечного виробництваробіт та безпеки працюючих, оскільки для електромонтажників виникає додаткова небезпека з боку виробничого обладнання та діючих електроустановок.
Усі монтажні роботи на струмоведучих частинах (або поблизу них), як правило, повинні виконуватись при знятій напрузі.
При монтажі електроустановок застосовуються різні машини, механізми та пристрої, що полегшують працю робітників-монтажників і забезпечують безпечні умовироботи.
Крім того, механізація електромонтажних робіт відіграє важливу роль у підвищенні продуктивності праці, скороченні термінів монтажу електроустановок, забезпечує високу якість робіт.
Невміле поводження з механізмами та пристосуваннями, а також їх застосування в несправному стані можуть бути причинами травм при виконанні монтажних робіт.
У сучасній електромонтажній практиці широко використовуються мобільні майстерні з урахуванням вантажних автомобілів.
Для монтажу повітряних лінійвикористовуються автомобільні телескопічні вежі та підйомні крани.
Для підйому важких деталей електрообладнання застосовують ручні та електрифіковані лебідки, гідравлічні підйомники, талі, блоки, домкрати, автонавантажувачі та ін.
Найбільш небезпечним є підйом та встановлення опор повітряних ліній.
Якщо підйом одностійкової дерев'яної опори здійснюється вручну, необхідно користуватися баграми і рогачами, а для утримання піднятої опори - відтяжками з міцних мотузок. Під час опускання нижнього кінця опори в котлован ніхто з робітників не повинен перебувати в ньому. Залишати котлован із встановленою, але не засипаною ґрунтом опорою, не дозволяється.
Електромонтажники повинні бути навчені сигналам, за якими регулюється підйом вантажів на висоту або його опускання.
За відсутності телескопічної вежі або іншого витягу монтажники піднімаються на опору за допомогою монтерських кігтів.
Щоб запобігти ударам і пораненням при падінні з висоти будь-яких деталей або інструментів забороняється перебувати під опорою або колискою підйомника під час виконання робіт, а також не дозволяється скидати будь-які предмети з висоти опори.
При підйомі на опору важких деталей (армутури, кабельних муфт тощо), необхідно користуватися спеціальним мотузком, перекинутим через блок.
При розкочуванні голого дроту з барабана потрібно користуватися брезентовими рукавицями.
Під час монтажу повітряних ліній на всій трасі встановлюють попереджувальні плакати або сторожові пости.
Забороняється підвішувати дроти над залізничними коліями під час руху поїздів.
При монтажі повітряних ліній на дерев'яних опорах застосовують різноманітні антисептичні засоби проти гниття деревини. Розплавлений бітум або розігрітий креозот переноситься у відрах, наповнених на 3/4 об'єму, з брезентовими чохлами. Відро з антисептиком переносять удвох на жердині, а не на плечах.
Під час переливання розігрітих антисептиків, а також при обмазуванні ними деревини слід остерігатися попадання бризок розплавленої речовини на відкриті частини тіла; необхідно працювати в захисних окулярах та брезентових рукавицях. Опіки від розігрітих антисептиків дуже болючі.
В даний час значна частина робіт з прокладання ліній механізована, що знижує небезпеку травмування.
Підйом барабана з кабелем для розкочування здійснюється кабельними домкратами, причому в отвір барабана вставляється сталевий вал, який згодом служить віссю обертання барабана. Розкочування кабелю проводиться спеціальною лебідкою.
Найбільш продуктивним є спосіб розкочування кабелю за допомогою трубоукладача, на стрілі якого підвішується барабан.
При ручному укладанні кабелю навантаження на одного робітника старше 18 років (чоловіки) не має перевищувати 50 кг.
Для прокладання кабелю по стінах будівлі на висоті 2 м і більше слід застосовувати міцні підмостки з огорожею у вигляді поручнів та бортової дошки (біля настилу). За умовами безпеки не дозволяється прокладання кабелю зі сходів.
Заливка кабельних муфт і вирв пов'язана з небезпекою опіків кабельною масою, розігрітій до температури приблизно 120°.
Розігрів маси слід проводити на жаровні чи електропечі, не допускаючи її кипіння. Перемішування проводити лише металевим прутиком або ложкою. Не допускається попадання в розігріту масу води, що може спричинити її розбризкування.
Небезпека опіку може виникнути також при паянні з'єднань кабельних жил та кабельних наконечників. Припій розплавляють у сталевому казанку та сталевою ложкою обережно заливають у сполучні затискачі або кабельні наконечники. Працювати треба в брезентових рукавицях та запобіжних окулярах.
При монтажі кабельних закладень в епоксидних муфтах виникає небезпека ураження шкіри обличчя та рук епоксидною смолою та особливо затверджувачем. При попаданні цих речовин на шкіру можливе захворювання шкіри – дерматоз. Крім того, не виключено подразнення слизової оболонки очей та верхніх дихальних шляхів.
Для попередження попадання на шкіру згаданих речовин слід завжди працювати у гумових або поліетиленових рукавичках, надягати фартухи, захисні окуляри.

11.8. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Якщо потерпілий не в змозі звільнитися від дії електричного струму, йому необхідна негайна допомога. Звільняючи потерпілого, необхідно вжити заходів безпеки, щоб самому не потрапити під напругу. Якщо це можливо, потрібно вимкнути електроустановку найближчим вимикачем. За відсутності такої можливості - розірвати або перерізати дроти, користуючись інструментами з ізольованими ручками.
При неможливості відключення електроустановки необхідно відокремити потерпілого від струмовідних частин. Це можна зробити, відтягнувши потерпілого за його одяг, при цьому не можна торкатися тіла потерпілого. Можна скористатися також іншими ізолюючими предметами.
Після звільнення потерпілого від дії струму необхідно негайно надати йому долікарську допомогувідповідно до його стану. Якщо потерпілий не знепритомнів, його потрібно відвести у зручне для відпочинку приміщення, заспокоїти, дати випити води, запропонувати полежати. Якщо при цьому у потерпілого виявлено травми, - надати на місці відповідну допомогу та викликати лікаря. За потреби треба направити потерпілого на медичний пункт.
Якщо потерпілий перебуває у несвідомому стані, але дихає нормально і в нього прослуховується пульс, треба негайно викликати лікаря, до його прибуття надати допомогу на місці – привести потерпілого до тями: давати нюхати нашатирний спирт, злегка змочити обличчя водою, забезпечити доступ свіжого повітря.
Якщо потерпілий перебуває у важкому стані, тобто не дихає або дихає важко, уривчасто, необхідно, не гаючи часу, приступати до штучного дихання. Одночасно слід викликати лікаря.
Підготовка до штучного дихання.Звільнити потерпілого від одягу, що стискає, - розстебнути комір, розв'язати шарф, звільнити пояс і т. д. Покласти потерпілого на спину, під лопатки - валик зі згорнутого одягу. Покласти одну руку під шию потерпілому і, натиснувши іншою рукою на лоб, максимально закинути голову назад, при цьому рота розкриється, язик звільнить горло. Звільнити рот постраждалого від сторонніх предметів, вийняти зубні протези.
Виконання штучного диханняспособом "з рота в рот". Той, хто надає допомогу, підкладає одну руку під шию потерпілого, іншою рукою натискає на лоб, закидаючи голову, максимально назад, і одночасно затискає ніс потерпілого (рис. 11.8.1). Зробивши два-три глибоких вдихи і видиху, потім глибокий вдих, прикладають рота до рота потерпілого, і робить вдування повітря в легені потерпілого. Таким чином, слід зробити 10-12 вдування в хвилину - черев кожні 5-6 с - одне вдування. Після кожного вдування обов'язково звільняти рота і носа потерпілого для випуску повітря з його легенів.
При вдмуханні видно, як розширюється грудна клітка потерпілого, при випуску грудна клітка скорочується. З появою перших слабких вдихів слід приурочити початок штучного вдиху на момент початку самостійного вдиху потерпілого. Штучне дихання проводиться до відновлення власного глибокого та ритмічного дихання.

У разі зупинки або фібриляції серця у потерпілого для підтримки кровообігу одночасно зі штучним диханням необхідно проводити зовнішній (непрямий) масаж серця. Для цього той, хто надає допомогу, повинен розташуватися на колінах збоку потерпілого. Визначивши шляхом промацування місце натискання - нижню третинугрудини, як показано на рис. 11.8.1. той, хто надає допомогу, повинен покласти на нього руку долонею вниз. Долоня іншої руки накладається на першу під прямим кутом. Натискати слід, допомагаючи собі нахилом всього корпусу, ліктьові суглоби повинні бути розігнуті, руки прямі. Пальці обох рук повинні бути зведені разом і не торкатися грудної клітки потерпілого. Повторювати натискання слід не рідше 1 разу на секунду. Не можна натискати на верхню частину грудини, на закінчення нижніх ребер, оскільки це може призвести до перелому. Не можна також натискати нижче грудної клітки на м'які тканини, щоб не пошкодити розташовані тут органи, насамперед печінку, і не викликати блювання.
Якщо першу допомогу надає одна людина, він повинен після двох глибоких вдування в рот або ніс потерпілого зробити 15 натискань на грудну клітку, потім знову два вдування і знову 15 натискань. При чергуванні штучного дихання та масажу серця пауза має бути мінімальною. Обидві маніпуляції проводяться з одного боку.
Якщо першу допомогу надають двоє, один із них повинен проводити масаж серця, інший - штучне дихання, при цьому проводиться одне вдування, потім п'ять натискань на грудну клітку.
Штучне дихання потрібно проводити до відновлення стійкого дихання та діяльності серця або до першої передачі постраждалого медичного персоналу.

Практичні роботи з охорони праці навчальних закладах. Електробезпека в кабінетах та лабораторіях школи

Електробезпека в кабінетах та лабораторіях школи

Мета роботи: ознайомитися з електробезпекою в кабінетах та лабораторіях школи та освоїти індивідуальні та загальні заходи захисту від дії електричного струму.

Питання для вивчення:

1. Індивідуальні та загальні заходи захисту від дії електричного струму.

2. Вимірювання опору заземлюючої проводки.

3. Вимірювання опору ізоляції.

Під електробезпекою розуміють систему організаційних та технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливуелектричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля та статичної електрики.

Індивідуальні та загальні заходи захисту від електричного струму

Більшість, шкільного обладнання, приладів технічних засобів навчання, що застосовуються у загальноосвітніх школах, розраховані на мережу змінного струму напругою 220 В. Це вимагає неухильного дотримання правил електробезпеки.

Перед включенням електрообладнання в мережу необхідно попередньо переконатися в справності плавких запобіжників та відповідності їх силі струму та напруги мережі, на яку розрахований апарат. Недотримання цього правила може вивести з ладу апарат, а й бути причиною нещасного випадку.

Не можна включати в мережу електричні апарати зі знятими кришками, бо це відкриває деталі, що знаходяться під небезпечною напругою (наприклад, у телевізорах ця напруга становить кілька тисяч вольт).

У разі виникнення несправностей апаратури в процесі її роботи приступати до ремонту можна лише після відключення від мережі.

Для захисту людей від ураження електричним струмом застосовуються засоби індивідуального та загального захисту. Як індивідуальні засоби захисту використовуються: діелектричні гумові рукавички, калоші та боти, килимки, підставки на ізоляторах, ручний інструмент з ізолюючими ручками, індикатори напруги, захисні скляні окуляри (рис. 11.3.1).

Рис. 11.3.1. Індивідуальні засобизахисту від електричного струму

До загальних засобів захисту від ураження електричним струмом слід віднести: застосування безпечних струмів, надійна електрична ізоляціяструмопровідних проводів та електроінструменту, механічні огородження, встановлення попереджувальних написів. Для усунення небезпеки, пов'язаної з переходом напруги на невідповідні частини, служать спеціальні заходи - заземлення, занулення та захисне відключення.

Захисним заземленням називають навмисне електричне з'єднання із землею металевих нетоковедущих частин обладнання, які можуть опинитися під напругою, за допомогою пристрою заземлення опором не більше 4 Ом.

Заземлення електроустановок необхідно виконувати при напругах вище 42 В змінного струму і 110 В постійного струму - в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних та у зовнішніх електроустановках. До таких приміщень за умов школи відносяться, наприклад, шкільні майстерні. Захисне заземлення застосовується для зниження напруги дотику до безпечних величин та забезпечення відключення електроустановки при замиканні фази на корпус. У разі замикання фази на корпус за відсутності заземлення корпус матиме фазна напругащодо землі, а людина, що торкнулася його, потрапляє під напругу дотику, рівну фазному. При наявності захисного заземленнянапруга на корпусі буде значно меншою за фазну, і струм через людину буде безпечний (рис. 11.3.2).

Рис. 11.3.2. Схема захисного заземлення в трифазної мережізмінного струму

Захисне занулення - це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним (заземленим) дротом металевих частинобладнання, які можуть опинитися під напругою. Сенс занулення полягає в тому, що воно перетворює замикання фази на корпус на однофазне. коротке замикання, внаслідок якого спрацьовує максимальний струмовий захист (перегоряє запобіжник), відключаючи пошкоджену ділянку мережі. Для підвищення безпеки нульовий провідзаземлюють у кількох точках (рис. 11.3.3).

Рис. 11.3.3. Схема захисного зануленняу трифазній мережі змінного струму

Захисне відключення — найдосконаліший спосіб захисту від появи небезпечної напруги на конструктивних частинах обладнання. За допомогою спеціального автомата воно забезпечує миттєве відключення пошкодженої установки у разі виникнення на корпусах небезпечних напруг.

Корпуси електричних машин, апаратів та інші металеві нетоковедучі частини можуть опинитися під напругою у разі порушення ізоляції. У цьому випадку дотик до них може бути так само небезпечним, як і до неізольованих струмоведучих частин. Тяжкість ураження людського організму залежить, в основному, від сили струму, роду струму, часу його впливу, значення струму, що проходить через життєво важливі органи. Сила струму, що проходить через людину, визначається виразом:

Ih = Uпр/Rh,

де Rh – опір тіла людини, Ом; Uпр - напруга дотику, Ст.

Таблиця 11.3.1 визначає характер впливу на людину різних величин змінного струму промислової частоти і постійного струму.

Таблиця 11.3.1. Порогові значення струму

Безпечним вважається змінний струмдо 0,5 мА та постійний до 2,0 мА. Найбільш небезпечний змінний струм із частотою 50-500 Гц.