Лінійна діаграма використається для графічного відображення. Приклад оформлення лінійних діаграм.
Малюнок 2
Приклад оформлення лінійних діаграм
Діаграма 1
Динаміка участі студентів факультету N
у масових фізкультурно-спортивних заходах,
п
роводимих в університеті
Стовпчикові або стрічкові діаграми служать для візуалізації результатів порівняння чи зіставлення різних видіввеличин однієї властивості або видової приналежності (наприклад, для кількісного зіставлення правопорушень, скоєних у певній місцевості за проміжок часу). На стовпчикових (стрічкових)діаграми дані зображуються у вигляді прямокутників однакової ширини, розташованих горизонтально або вертикально (при вертикальному розташуванні прямокутників діаграма називається стовпчикової або гістограммій, При горизонтальному - стрічкової). Вони використовуються для наочного зіставлення однорідних, але різноманітних категорій. Довжина (висота) її прямокутників має бути пропорційна зображуваним ними величинам (див. рис. 3).
У тексті письмової роботи діаграми розташовуються, як правило, на одній сторінці з інформацією, зміст якої вони мають проілюструвати. Якщо з технічних причин це зробити неможливо (наприклад, ілюстрована інформація розташовується на кількох сторінках відразу), рядком нижче порядкового номера діаграми або гістограми вказується номер аркуша письмової роботи, до змісту якого належить відповідне графічне зображення.
Малюнок 3
Приклади оформлення гістограм та стрічкових діаграм
Діаграма 1
(До с. 24)
Кількість студентів, які взяли участь
в 
університетських спортивних змаганнях 2006 р.
Гістограма 2
Рівень швидкісно-силової підготовленості студентів
до та після експерименту
Іноді при оформленні діаграм буває необхідно дати деякі пояснення інформації, що подається в них, які розміщуються поза полем діаграми. Для цієї мети створюється легенда- Текстовий розділ діаграми, що додатково роз'яснює зміст її графічної частини. Легенда розміщується, як правило, праворуч або знизу поля діаграми і містить вказівку призначення кожного її графічного елемента. Не допускається розміщення в легенді меншої кількості пояснень порівняно із загальною кількістю об'єктів у її графічному полі. Під час підготовки має використовуватися принцип: «Один елемент – одне пояснення». Також слід знати, що зміст легенди діаграми не повинен повторювати або копіювати факторіальні ознаки, що позначаються на лініях координатного поля, їх опис повинен бути розміщений у тексті основної частини роботи, де обґрунтовується необхідність побудови її кожного графічного елемента. Інформативне наповнення легенди відноситься лише до зовнішньому вигляду, а не змісту діаграми, тому має своїм призначенням словесні пояснення до структури її графічного поля, але ніяк не відображеної в ній інформації. Легенда діаграми (гістограми) є робочим інструментом безпосередньо самого ілюстративного матеріалу і має відношення тільки до нього, а тому не може містити кількісних та інших фактологічних чи інших конкретних відомостей, які мають бути розміщені в тексті основної частини письмової роботи. Якщо ж у її автора виникла потреба вказати в діаграмі абсолютні величини та відсоткове співвідношення частин (з точністю до десятих), то цифрові дані поміщаються в діаграми над відповідним стовпцем, а в кругових діаграмах – у полі відповідного сектора. Однак зазвичай подібна інформація поміщається безпосередньо в текст роботи з обов'язковим подальшим відсиланням до графічного об'єкта, що її ілюструє.
Секторна діаграма призначена, головним чином, для відображення кількісної структури якогось певного та відокремленого явища або об'єкта, а також співвідносності його частин між собою. Вона являє собою коло, розділене на сектори (звідки і походить її назва), розмір кожного з яких пропорційний величині частин відображуваного об'єкта або явища. Також подібна діаграма використовується для зображення співвідношення якогось конкретного ознаки об'єкта чи явища до сукупності решти.
Приклад подання кругової діаграми наведено на рис. 4.
Малюнок 4
Приклад подання кругових діаграм
Діаграма 3
З 
анятість студентів у спортивних секціях
за видами спорту у 2007 р.
Ще одним видом графічно-ілюстративного матеріалу, що широко використовується в письмових роботах, є графіки . За своїм зовнішнім виглядом графіки мало відрізняються від лінійних діаграм, проте принципова різниця між ними полягає в тому, що діаграми служать для наочного (якісного) відображення тенденцій розвитку певного процесу або явища, а графіки вказують на точне (кількісне) співвідношення вихідних даних та результатів подібних змін. Тому мета будь-якого графіка – показати не тенденцію розвитку процесу, а точні кількісні його характеристики кожної стадії його протікання. Приклад його побудови в тексті письмової роботи показано на рис. 5.
Вісь абсцис (Х) та вісь ординат (Y) графіка викреслюють суцільними лініями, на їх кінцях стрілок не ставлять. У деяких випадках графіки забезпечуються координатною сіткою, однак, при їх кресленні можна замість сітки по осях короткими ризиками наносити масштаб. Числові значення масштабу пишуть поза полем графіка (тобто нижче осі абсцис і ліворуч від осі ординат).
Малюнок 5
Приклад подання графіка
Графік 1
Ч 
ісло студентів, які виконали нормативи
спортивного звання «Майстер спорту Росії» у 2007 р.
Існують певні вимоги, загальні для діаграм та графіків, які необхідно знати під час упорядкування цих видів ілюстративного матеріалу. Крім геометричного образу, вони повинні містити ряд допоміжних елементів, до яких належать: загальний заголовок, що складається за правилами і має функції, аналогічні заголовку таблиці (див. вище); словесні пояснення умовних позначень та сенсу окремих елементів графічного образу; числові дані (кількісні характеристики), які доповнюють чи уточнюють величину зображених у діаграмі чи графіку показників. Для таких текстових пояснень служить легенда, що розміщується, як ми говорили вище, під малюнком чи праворуч від нього. Вона створюється в обов'язковому порядку, якщо графік або діаграма містять два і більше компоненти (сегменти, криві і т.д.).
Слід пам'ятати, що всі викладені вище вимоги до оформлення різних видів текстового, табличного та ілюстративного матеріалу є актуальними не тільки при оформленні основної частини, вступу та висновків роботи, але й інших її структурних елементів (наприклад, додатків). Одночасне не слід забувати про те, що графічні матеріали – це лише допоміжний засіб, що дозволяє автору письмової роботи більш повно і наочно розкрити результати своєї навчальної та наукової праці, але не самоціль. Тому надмірне захоплення складанням різноманітних графіків і діаграм може призвести до явища, яке в академічному середовищі називається «прикрасою», коли надлишок ілюстративного та графічного матеріалу ускладнює розуміння тексту основної частини дослідження.
Зазвичай, кількість графічних об'єктів у структурі роботи має відповідати числу зазначених у введенні до неї завдань чи кількості зроблених автором висновків. Тільки в цьому випадку кожен графік, діаграма або схема матиме не лише прикладне та теоретичне значення, а факт своєї наявності підкреслюватиме рівень інтелектуального розвитку та культури пізнавальної праці автора письмової роботи, що особливо актуальним буває при підготовці та захисті випускних кваліфікаційних робіт.
Більше того, представлений у дипломної роботи, розрахунково-пояснювальній записці дипломного проекту або магістерської дисертації графічний матеріал може стати ілюстративною основою доповіді на захисті випускної кваліфікаційної роботи перед членами ДАК.
4.5.3.5. Правила представлення формул, написання символів та представлення експлікацій
Державний освітній стандарт вищої професійної освіти передбачає обов'язкове знання студентами цілого ряду загальноосвітніх дисциплін природничого та математичного профілю. Підготовка письмових робіт із них вимагає знання правил написання символів, оформлення у тексті роботи формул та експлікацій. Крім того, вивчення низки спеціальних гуманітарних дисциплін (наприклад, соціології, юриспруденції та ін.) також потребує знання правил написання математичних та фізичних формул та величин.
Символ – це умовне позначення, по-перше, математичних та фізичних величин; по-друге, одиниць виміру величин; по-третє, математичних знаків. Як символи використовуються літери російської, грецької, латинської та грецької алфавітів. Щоб уникнути збігу символів різних величин, використовуються індекси.
Індексами можуть служити малі літери російського, грецького та латинського алфавітів, римські та арабські цифри, а також штрихи. Розташовуються індекси праворуч від символу внизу або вгорі, проте верхні індекси використовуються вкрай рідко, оскільки це розташування знака алгебраїчного ступеня. Не допускається одночасного використання верхнього та нижнього індексів, і ця вимога входить до числа основних, що пред'являються до написання формул.
При використанні символів та індексів необхідно дотримуватися таких вимог:
одна й та сама величина в тексті всієї роботи повинна бути позначена однаково;
літерні індекси повинні відповідати початковим або найхарактернішим літерам найменування поняття чи величини, зв'язок із яким вказує індекс (наприклад: Кр – константа рівноваги);
індекс 0 (нуль) необхідно використовувати виключно у випадках, що вказують на початкові чи вихідні показники.
Символи та індекси використовуються найчастіше для написання різних математичних або фізичних речень, що мають вигляд формул та їх похідних. Формула- Це комбінація знаків, що виражають будь-яку пропозицію.
Усередині тексту роботи формули зазвичай мають окремі рядки посередині аркуша і всередині текстових рядків у підбір. У підбір рекомендується поміщати формули прості, короткі, що не мають самостійного значеннята не пронумеровані. Найбільш важливі, а також довгі та громіздкі формули, що містять знаки підсумовування, твори, інтегрування мають окремі рядки. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, виділених із тексту, можна поміщати однією рядку, а чи не одну під інший.
Нумерація формул також потребує знання особливостей її оформлення. Нумерувати слід найважливіші формули, куди є посилання у тексті. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами у круглих дужках у правого краю сторінки без відточення формули до її номера. Місце номера, що не вміщується на рядку формули, розташовують у наступному рядку нижче за формулу. Місце номера при перенесенні формули має бути на рівні останнього рядка. Місце номера формули-дробі розташовують лише на рівні основний горизонтальної межі формули.
Нумерація невеликих формул, що становлять єдину групу, дається на одному стоку та об'єднується загальним номером, а нумерація групи формул, розташованих на різних рядках та об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), проводиться праворуч. Вістря парантезу знаходиться в середині групи формул по висоті і звернене у бік номера, що поміщається проти вістря парантезу в правому краю сторінки.
Формули – різновиди наведеної раніше основної формули – допускається нумерувати арабською цифрою та прямою малою літерою російського алфавіту, яка пишеться разом з цифрою, наприклад: (3а); (3б).
Розглянемо оформлення посилань на номери у тексті роботи. При посиланні якусь формулу її номер ставлять у тому ж графічної формі, як і після формули, тобто. арабські цифри. Наприкінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, коли це необхідно згідно з правилами правопису:
1) у тексті перед формулою міститься узагальнююче слово;
2) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділові знаки між формулами, не розділеними між собою текстом і наступними одна за одною, є кома або крапка з комою. Розділові знаки при парантезі ставлять усередині парантезу.
Академічний етикет і правила оформлення письмових робіт вимагають від студента при першому використанні тієї чи іншої формули, особливо в текстах, що мають природничо або технічний характер, пояснити значення кожного з символів, що становлять формулу. Цій меті є експлікація. Експлікація– це пояснення символів та індексів, що входять до формули.
Експлікація кожної формули має відповідати таким вимогам:
розміщується виключно після формули, від якої відокремлюється комою;
починається зі слова «де»;
символи пояснюються як згадка у формулі, у формулах з дробами спочатку пояснюється чисельник, потім – знаменник;
пояснює всі символи формули або групи формул, після яких вона сама розташовується.
Розділові знаки розставляються в експлікації наступним чином:
між символом та текстом у розшифровці ставиться тире;
всередині розшифровки одиниці виміру від тексту відокремлюються комою;
після розшифровки перед наступним символом ставлять крапку з комою;
наприкінці останнього розшифровки ставлять крапку.
Наприклад:
Точні значення для оцінки математичного очікування:
де, - зворотна функціяСтьюдента,
p- Довірча ймовірність.
За загальним правилом усі формули у будь-якій письмовій роботі набираються за допомогою спеціального комп'ютерного редактора формул Word за такими параметрами:
шрифт – Times New Roman;
стандартний символ – 16 пунктів;
великий символ – 24 пункти;
стандартний індекс – 10 пунктів;
дрібний індекс – 8 пунктів.
Підстановка та розрахунок результату за формулами виконуються в окремому рядку:
Набір розрахункових дій здійснюється на комп'ютері відповідно до вимог шрифту, які пред'являються і для написання формул.
4.5.3.6. Правила оформлення виносок
Виноски становлять необхідну частину письмової роботи, т.к. показують вміння автора вести самостійний науковий пошук та здійснювати відбір та синтез накопиченого матеріалу, а також спиратися на відомі йому джерела та дослідження при аргументації своєї точки зору, теоретичних та емпіричних висновків. Одночасно в кожному тексті письмової роботи виноски служать своєрідним індикатором, за яким легко визначити, наскільки глибоко і широко її автором опрацьовано науковий науковий і навчальний матеріалз питання чи проблемі, наскільки повні, обґрунтовані і істотні висновки, а тому не можна недооцінювати кваліфікуючого значення цього елемента для автора будь-якої письмової роботи, особливо – випускний кваліфікаційної.
Знак виноски автор письмової роботи повинен розташовувати там, де:
закінчується цитата, укладена в лапки;
міститься фактичний матеріал (при велику кількість даних – після всього їх перерахування) або назву його джерела;
вказується прізвище та ім'я автора, чия думка викладається у переказі без цитування.
Знак виноски розміщується в тексті: по-перше, після слова або словосполучення, до якого вона належить; по-друге, наприкінці пропозиції, якщо виноска належить до нього загалом; по-третє, перед точкою, комою, точкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою, що закривається, і лапками, що закриваються (якщо виноска відноситься до останнього виразу в дужках або лапках), але після багатокрапки, знака питання, оклику, точки як графічного знака скорочення дужок і лапок, що закриваються (якщо відноситься цілком до вираження в дужках або лапках).
Знак виноски в машинописі укладають у круглі дужки, а комп'ютерних текстах – у квадратні. Починаючи з 2009 р., зноски, по суті, є засобом зв'язку інформації, що міститься в основній частині письмової роботи, та її джерелом (монографією, статтею з наукового журналу, законодавчим актом тощо), занесеним до списку використаних джерел та літератури . Це було зроблено для того, щоб не перевантажувати посторінковими підрядковими виносками роботи, скоротити їх обсяг без шкоди для утримання. Зв'язок між запозиченим фрагментом тексту та його джерелом з бібліографії здійснюється за допомогою відсилання, яке є вказівкою порядкового номера видання або документа у списку використаних джерел та літератури та номера сторінки, на якій зазначена інформація спочатку була опублікована, укладені у квадратні дужки.
Нижче наведено кілька прикладів оформлення виносок:
… аналіз структури органів виконавчої владиу республіці Татарстан, проведений з правових джерел… .
… визначення, дане автором концепції … .
4.5.6. Оформлення додатків
Програми оформляються як продовження письмової роботи та розміщуються на останніх її сторінках. Кожне з них обов'язково має починатися з нової сторінки із зазначенням у правому верхньому кутку аркуша паперу слова «Додаток» і мати тематичний заголовок, що відповідає характеристиці його змісту, що дається в основному тексті.
Починаючи з 2010 р., змінився порядок нумерації додатків у друкованих текстах: якщо раніше порядковий номер додатка у їхньому загальному ряду позначався арабською цифрою, то останні два роки для цього використовуються великі (великі) літери російської та латинського алфавіту. Спочатку використовуються російські літери, але якщо їх буде недостатньо для позначення всіх додатків до роботи (що абсолютно, на наш погляд малоймовірно), то застосовуються латинські літери. При цьому частина літер російського алфавіту для нумерації додатків не використовуються: це - Е, З, Й, Ь, Ы, Ъ, з літер латинського алфавіту не застосовуються I і О, а також ті літери, які мають подібне зображення з російськими (в результаті з латини використовуються тільки D, F, G, J, L, N, R, S, U, V, W, Z). Якщо для нумерації додатків не вистачатиме букв латиниці, то допускається використовувати арабські цифри. Це нововведення пояснюється пристосуванням електронних варіантів текстів машинної обробки інформації.
Зв'язок основного тексту з додатками здійснюється через посилання, що даються в дужках там, де слід звернутися до матеріалів додатків, наприклад: (Додаток А). Одночасно для підтвердження зв'язку матеріалів програми з конкретним фрагментом тексту основної частини письмової роботи слідом за його номером з нового рядка в круглих дужках може бути вказана сторінка роботи, зміст якої доповнює інформація програми.
Наприклад:
Додаток А
(до с. 37)
Кожна програма є логічно і змістовно закінченою складовою частиною письмової роботи. Воно має складатися таким чином, щоб була можливість використовувати його як самостійний текст або зведення статистичних даних, словом самодостатнє джерело інформації. Таким чином, зміст певного додатка повинен бути пов'язаний тематично з параграфом або фрагментом основної частини роботи, повинен ілюструвати та доповнювати його зміст, але ніяк не замінювати його. Наприклад (як це було зроблено в даному навчально-методичному посібнику): в основній частині дається опис правил за відповідним ГОСТом оформлення титульного листа письмової роботи, а в додатку наводиться зразок його правильного зовнішнього вигляду.
Наприкінці додатка обов'язково має бути зазначене джерело, з якого воно взято або на підставі якого воно складено, якщо матеріал, що міститься в ньому, не є власним твором автора роботи. Це визначає його інформативну значимість як самодостатній елемент роботи. Оформляється кінцівка додатка так: від лівого поля листа без абзацного відступу пишеться «
Діаграми - корисний, зручний та гнучкий засіб для відображення інформації. Вони уможливлюють зображення кількісних показників у простому, ясному та наочному вигляді, полегшують порівняння різних величин, виявляють тенденції їх руху та взаємних зв'язків.
Походження діаграм та розробка техніки їх складання у нашому сучасному розумінні сягають 1786 р., коли У. Плейфейр опублікував свою знамениту працю під назвою «Комерційний та політичний атлас». Говорячи про «свою лінійну (графічну) арифметику», У. Плейфейр пояснює, що йому вдалося запропонувати та ввести в практику новий та корисний спосіб складання звітів. Цей спосіб отримав загальне визнання, оскільки завдяки йому протягом п'яти хвилин може бути отримана така інформація, яка б вимагала цілих днів завзятих занять з таблицями цифр, щоб зафіксуватися в пам'яті.
Діаграми як форма представлення інформації мають перед іншими графічними формами низку переваг. Вони дають можливість наочно сприймати залежності різноманітних явищ і пов'язані з ними процеси. Дозволяють (шляхом екстраполяції) достатньо точно прогнозувати подальше перебіг процесів і явищ. У напрямку і крутості нахилу кривої (або прямої) вдається легко передбачити характер зміни величини, що індикується, що в багатьох випадках є завданням виняткової важливості, наприклад, коли в контрольованому процесі є які-небудь критичні точки, що вимагають особливої фіксації уваги. Інші види візуально сприймається інформації (наприклад, таблиці) явно поступаються графікам можливості прогнозування динаміки наблюдаемых величин.
У тезовій формі ці переваги можна сформулювати так:
Зв'язки між величинами, які візуально сприймаються на діаграмах, читаються більш ясно і запам'ятовуються легше, ніж при читанні тієї ж інформації за допомогою таблиць;
Користування діаграмами значно скорочує час зчитування, оскільки основні висновки з великої маси даних можуть бути зорово раховані за графіком з одного погляду;
Діаграми та графіки можуть виявляти неявно виражені факти та зв'язки, і тим самим стимулювати аналітичне мислення та дослідження;
Добре побудована діаграма більшою мірою, ніж інші форми графічного зображення цифрових даних, здатна викликати інтерес і привернути увагу читача.
Підставою для класифікації діаграм можуть бути наступні критерії: ціль, умови користування, характер порівняння, форма. Класифікація діаграм формою представлена на рисунках 32-37.
Охарактеризуємо коротко деякі з видів діаграм.
Об'ємними діаграмаминазиваються діаграми, виконані з використанням аксонометрії, вони наочно відображають інформацію. Співвідношення величин на діаграмі може бути показано за допомогою ліній, таких як діаграминазиваються лінійними(Малюнок 33).
Якщо величини, що порівнюються, виражені у вигляді різних геометричних фігур (прямокутників, розташованих вертикально або горизонтально), то такі діаграминазиваються відповідно стовпчиковими(Рисунок 34) або смуговими(Малюнок 35).
Діаграми, виконані у вигляді малюнків або піктограм, називаються піктографічними,вони застосовуються для відображення кількості речовини, предметів, чисельності. Особливий вид становлять діаграми стану, діаграми склад - властивістьі т.п.
Застосування діаграми тієї чи іншої форми визначається метою візуалізації інформації. Метою може бути відображення: функціональної залежності; розподілу величини ознаки об'єкта чи явища; питомої ваги складових частинцілого; емпіричної (експериментальної) залежності параметра фактора; порівнюваних значень ознаки об'єкта чи явища; залежності між параметрами стану системи або між ними та складом системи.
Рисунок 32. Класифікація діаграм за формою виконання
Лінійна діаграма та її основні елементи
Основний принцип побудови лінійних діаграм полягає в нанесенні на координатне поле позначок одного або кількох рядів цифр у вигляді відповідно до точок. З'єднання цих точок відрізками прямий і дає лінійну діаграму.Такі діаграми, насправді, є графіками. Відмінність лінійної діаграми від графіка в тому, що діаграма більш автономна по відношенню до тексту, тому на координатному полі діаграми може бути максимальна кількість інформації у вигляді написів, схем або в іншій формі.
Як лінійної діаграми (графіка) то, можливо представлена функціональна залежність, відома з літератури чи отримана дослідником у результаті обробки даних з допомогою різних методів планування експерименту.
Рисунок 33. Види лінійних діаграм
Рисунок 34. Види стовпчикових діаграм: а -плоскі; б -об'ємна проста
Рисунок 35. Види смугових діаграм: а- Плоскі; б -об'ємна проста
Рисунок 38. Приклад лінійних діаграм
Якщо розглядати лінійну діаграму як графічний засіб передачі інформації, то елементи діаграми виділяються за допомогою графіки (типів ліній та шрифтів), залежно від значущості інформації, що передається, в наступному порядку: назва діаграми; лінії залежностей; назва ліній; шкали та їх назва; підзаголовки та примітки; координатна сітка.
Швидкість зношування в залежності від температури оплавлення
Температура °С
Рисунок 39. Приклад точкової діаграми
Стовпчикова діаграма
Стовпчикова діаграма відображає вплив фактора на зміну величини параметра. На горизонтальній шкалі відкладають значення фактора (незалежної змінної), на вертикальній - параметра (залежної змінної) аналогічно до лінійних діаграм. Головна відмінність стовпчикової діаграми від лінійної полягає в тому, що тут значення даних мають дискретний характер.
Стовпчикова діаграма може демонструвати функціональну залежність, коли потрібно підкреслити абсолютні значення зображуваних величин або різницю між величинами, при цьому кількість даних обмежена. Якщо діаграма охоплює велику кількість даних, то зручніше користуватися лінійною діаграмою.
На стовпчикових діаграмах дані зображуються як прямокутників однакової ширини, розташованих вертикально. Висота кожного стовпчика пропорційна значенням величини, що зображуються (рисунок 40).
Діаграма такого типу називається простий стовпчиковийі зображується як окремих стовпчиків. Якщо значення досліджуваної величини носять безперервний характер, то для графічного зображення користуються суцільною стовпчиковою діаграмою, тобто кожен стовпчик зображається чітко, але проміжків між ними не робиться, такі діаграми називаються гістограмами.
ПГ-СРвід кута атаки
Кут атаки, град.
Рисунок 40. Проста стовпчикова діаграма
Гістограма -діаграма, що графічно відображає інформацію про розподіл величин (рис. 41). Вони використовуються поряд з лінійними діаграмами: простими кривими розподілу; огівами, або кумулятивними кривими розподілу; імовірнісними графіками.
Розподіл сферичних частинок у порошку
Діаметр частинок, мм
Рисунок 41. Гістограма
Якщо поєднати середини вершин стовпців гістограми ламаною лінією, можна отримати лінійну діаграму розподілу величин. Однак така діаграма нестиме більше інформації, ніж гістограма, лише за умови великої кількості статистично оброблених даних. Для виключення некоректності представлення інформації про розподіл величин при невеликій кількості дискретних даних або за відсутності їхньої статистичної обробки рекомендується використовувати точкові діаграми або гістограми.
Прості розподіли зазвичай зображуються прямокутних координатах. Вертикальна вісь завжди починається з нуля і, за жодних умов не переривається. Горизонтальна шкала повинна починатися з нуля, крім тих випадків, коли нуль служить нижчою точкою першого групового інтервалу зображуваного варіаційного ряду.
Типова гістограма будується шляхом зведення вертикальних ліній на краях інтервалів і утворення ряду прямокутників, що стикаються, або стовпчиків. Площа кожного прямокутника є частотою для відповідної групи членів ряду. Якщо гістограма будується на рівних інтервалах, висота кожного прямокутника пропорційна його площі, в цьому випадку висоти прямокутників представляють частоти. Тому гістограми, засновані на рівних інтервалах, значно доступніші для тлумачення, ніж гістограми з неоднаковими інтервалами. Іноді вертикальні лінії, що розділяють окремі стовпчики, опускаються і тоді утворюється ступінчаста діаграмаабо ступінчаста гістограма.
При візуалізації інформації використовуються, крім простих, діаграми з групами стовпчиків (рис. 42). На таких діаграмах два або більше стовпчиків із різних рядів цифр групуються разом. При угрупованні можуть або з'єднуватися, або розділятися вузькими проміжками.
Результати дослідження стійкості покриттів від кута атаки
Рисунок 42. Приклад діаграми із групою стовпчиків
Смужна діаграма
Смужні діаграми застосовуються у тому випадку, коли факторами є характеристики, що мають якісний характер (умови роботи та ін.). На горизонтальній осі смугової діаграми відкладають значення залежного параметра, але в вертикальної - значення незалежних чинників. Ці діаграми зручні також порівняння величин чи розмірів пов'язаних між собою елементів чи частин цілого.
Типи смугових діаграм:проста смугова (малюнок 43), смугова з підрозділами (малюнок 44), східчаста смугова (малюнок 45).
Результати дослідження стійкості покриттів
Швидкість зношування, млг/хв.
Рисунок 43. Приклад простої смугової діаграми
Проста смугова діаграмавикористовується для порівняння двох або кількох порівнюваних величин. Порівняння виробляється виходячи з прямих лінійних вимірів. Смуги зазвичай розташовуються у послідовності, що відповідає відносної величинипоказників.
Розташування смуг на простій смужковій (або лінійчастій) діаграмі має відповідати цілям дослідження. Зазвичай смуги мають у своєму розпорядженні за величиною, починаючи з найбільшої, але вони можуть бути розташовані і в іншому систематизованому порядку, якщо це відповідає меті складання діаграми.
Ширина смуг та відстань між ними не мають особливого значення. Визначальним чинником при конструюванні, як ширини смуг, і проміжків з-поміж них, служить число смуг, і навіть розмір і пропорції всієї діаграми. Практично слід дотримуватися правила: ширина смуг на діаграмі має бути однаковою, а ширина проміжків дорівнює половині ширини самих смуг. Не рекомендується робити смуги непропорційно довгими і вузькими або короткими і широкими Важливо, щоб у кожну смужкову діаграму включалася ретельно продумана шкала - вона дає можливість з достатньою точністю визначати довжину смуги. Шкала може збігатися з верхньою гранню першої смуги або розташовуватися на окремій лінії у верхній частині діаграми. У цьому випадку проміжок між верхньою смугою та лінією шкали повинен дорівнювати половині ширини смуги.
Нульова лінія служить основною вихідною точкою, і на малюнку її слід зображати трохи товщі, ніж інші масштабні позначки
шкалою. Бажано, щоб шкала не переривалася.
Залишати контурні смуги незабарвленими не рекомендується. Графічно смуги виконують, застосовуючи текстуру та колір. Основні дані, як правило, розміщуються ліворуч від нуля, за межами смуги.
Відносний склад матеріалів
Рисунок 44. Приклад смугової діаграми із підрозділами
Час завантаження деталі у пристосування промисловими роботами
Рисунок 45. Приклад ступінчастої смугової діаграми
Кругова діаграма
Кругова діаграма є коло, поділений на сектори. Площі (або центральні кути) секторів пропорційні зображеним значенням величин. Зазвичай такі діаграми застосовуються для показу частки цілого: різні сектори кола якраз і демонструють складові частини, або компоненти, цілого (рисунок 46).
Загальноприйнято для зображення співвідношення складових частин застосовувати одну з трьох діаграм: кругову, смугову з відсотковими поділами або просту смугову.Кожна з цих трьох графічних моделей має переваги. При виборі форми діаграми необхідно враховувати такі чинники, як аудиторія, на яку призначається показ матеріалу, і цільове призначення діаграми. Більше того, не існує докладних, точних, систематичних та надійних тестів для порівняльної оцінки різних видів діаграм та графіків. Порівняльні оцінки засновані, зазвичай, лише з враженнях.
Структура витрат за виробництво продукції промисловості
за 1995 р., %
Рисунок 50. Приклад кругової діаграми
Для простих порівнянь числових даних, особливо якщо є більше чотирьох-п'яти елементів, застосовують смугову діаграму. При побудові кругової діаграми, перш за все, необхідно так обробити дані, щоб величини окремих компонентів могли бути виражені в градусах кола. Сектори на круговій діаграмі рекомендується розміщувати у певній логічній послідовності. Найчастіше за основу береться їх величина, причому найбільший розміщується зверху, інші - по руху годинникової стрілки.
При акцентованому поділуодин із секторів виділяється розміром, забарвленням або фізичним відділенням від цілого, тим самим підкреслюється особливе значення елемента.
Невизначений поділвикористовується для показу меж можливої зміни ділячих ліній.
Складне поділпередбачає за допомогою накладання секторів описувати області, що належать за своїм змістом одночасно кільком елементам. Диференціація форм істотна, оскільки кожен із секторів, що накладаються, повинен чітко впізнаватись для передачі складного поділу.
Трикутна діаграмазастосовується для одночасного зображення трьох змінних, що представляють елементи, або складові частини цілого. У сумі ці три величини завжди дають 100%. Трикутна діаграма складається з трьох шкал, побудованих у вигляді рівностороннього трикутника, кожна сторона якого розбивається на рівні відсоткові поділки від 0 до 100.
Паралельно сторонам трикутника проводять прямі лінії. Трикутна діаграма заснована на геометричному принципі, згідно з яким для рівностороннього трикутника сума перпендикулярів, опущених з будь-якої точки прямокутника на його сторони, є постійна величина і дорівнює висоті трикутника. Ряд чисел, що утворюють шкали, можна розташовувати послідовно як за годинниковою стрілкою, так і проти неї. Трикутна діаграма корисна для зображення властивості хімічних сполук або сплавів, що складаються з трьох елементів операцій, вироблених процесів (рисунок 47).
Дана діаграмаскладається із трьох шкал, побудованих у вигляді трикутника. На кожній шкалі відкладається величина одного з компонентів А, В, С %.
Рисунок 47. Діаграма потрійного металу
Будь-яка точка, що лежить усередині трикутника, відповідає складу потрійного металу. За 100 % маси найзручніше прийняти довжину сторони трикутника, тоді маса компонентів у потрійному сплаві визначиться відрізками, паралельними сторонам трикутника. У вершинах трикутника лежать точки, що відповідають чистим компонентам. В даному прикладі в металі Мміститься, %: компонента А- 50, В- 30, З - 20; у сплаві Доміститься: компонента А- 30, В - 30, С-40.
Трикутна діаграма не має шкали часу, але на один трикутник можна наносити три-чотири показники за різні періоди, позначивши крапки відповідними написами (щоб уникнути плутанини не слід наносити занадто багато цифр).
Номограми
Номограма -креслення, з допомогою якого можна, не роблячи обчислень, отримувати рішення обчислювальних завдань (рисунок 48). Говорячи сучасною мовою, номограма – це жорстка програма графічного способу вирішення задачі. Методи та процедури побудови номограм складають номографіюяк науку. Статус самостійного розділу математики номографія набула першому Міжнародному конгресі математиків в 1896 р. Завдання номографії - уявлення фізичних чи математичних законів у графічній формі, у вигляді номограмм.
Номограма моделює функціональну залежність, і її можна використовувати як доступний і зручний обчислювальний засіб і як наочний і ефективний засібдослідження функціональних залежностей Номограми дозволяють простежити вплив окремих змінних результат, досліджувати експериментальні особливості функції, побачити область існування рішення, виявити раніше невідомі властивості функціональних залежностей.
Номограми – корисне доповнення до ЕОМ. Якщо якесь завдання допускає номографічне рішення, точність якого достатня, воно виявляється більш ефективним, ніж машинне рішення цієї завдання, що полягає у розробці стандартної програми чи розрахунку таблиці з кількома входами. У тому випадку, коли для цього завдання точність номограмм мала, їх можна використовувати для прикидочных розрахунків, визначення нульових наближень, контролю обчислень з виявлення грубих помилок.
Рисунок 48. Приклад номограми з лінійними
шкалами: d -діаметр заклепки; s -товщина деталей, що скріплюються
Рисунок 49. Приклад номограми сітчастої
Вигідним є спільне використання номограм та ЕОМ при вирішенні багатопараметричних завдань, коли результати розрахунку представляються номограмами.
Номографічні методи дослідження функціональних залежностей корисно застосовувати у завданнях підбору параметрів емпіричних формул за результатами спостережень та задачах апроксимації однієї функції іншої. Номограми дозволяють охопити поглядом все безліч рішень даної задачі та вибрати оптимальне, компактно і наочно зображати таблиці з кількома входами, досліджувати покладені в їхню основу залежності.
Користування готовою номограмою не викликає труднощів (вони можуть виникнути лише за її побудові). Важливі характеристики номограм: швидкість знаходження відповідей, мінімальна можливість грубих помилок, простота вирішення зворотних завдань. Номографічний розрахунок не вимагає спеціальної підготовки, і для його виконання, крім номограм, потрібні лише олівець та лінійка.
Типи номограм. Застосовуються такі номограми: графік функції; здвоєна шкала (рисунок 48); номограма сітчаста (рисунок 49); з вирівняних точок; циркульна; з паралельним індексом; з хрестоподібним індексом; барицентрична; ромбоїдальна; транспарантна. Найбільш прості та доступні в роботі номограми з прямолінійними шкалами, вони використовуються, наприклад, при розрахунку та виборі заклепок (див. рис. 48).
Пояснювальний текст до номограми.У ньому зазначаються залежності, подані у вигляді номограм; позначення змінних; способи користування номограмою; приклади розв'язання задач на номограмі; методика побудови номограми та рівняння їх елементів.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ГРАФІЧНОГО ЗАВДАННЯ «ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРОЦЕСИ І ЯВИ»
1. Дані за хімічним складом речовини подати у табличній формі. Таблиці виконати за допомогою текстового редактора Word. Побудувати діаграми (два-три типи) за допомогою програмних засобів AutoCAD.
2. Вибрати ту діаграму(и), яка(і), на Вашу думку, найбільш повно і наочно відображає інформацію, що передається.
3. Обґрунтувати вибір у текстовій формі не менше 1 сторінки.
Завдання виконується у вигляді реферату на аркушах білого паперу (формат А4) з використанням програмних засобів: перший аркуш повинен містити завдання у вихідній формі; другий та наступні - розроблені таблиці та діаграми з обґрунтуванням вибору.
Варіанти завдань для студентів технологічного факультету
Варіант 1
Залежно від виду краба та його маси вихід їстівної частини у відсотках становить:
Камчатський
Маса краба – 1,7-4,0
Кінцівки – 67-70%
Сире м'ясо – 38-41%
Рівношипий
Маса краба – 0,8-3,0
Вихід їстівної частини, % від маси тіла:
Кінцівки – 60-73%
Сире м'ясо – 26-40%
Синій
Маса краба – 0,8-2,9
Вихід їстівної частини, % від маси тіла:
Кінцівки – 53-67%
Сире м'ясо – 19-41%
Стригун
Маса краба – 0,2-1,2
Вихід їстівної частини, % від маси тіла:
Кінцівки – 51-52%
Сире м'ясо – 13-27%
Варіант 2
Тканини тіла устриць, як і інших молюсків, містять велику кількість води та мало жиру. Для Примор'я характерний наступний хімічний склад:
Гігантська устриця
Граничні значення
вода – 80,7-85,3
Сирий протеїн - 7,2-9,1
Ліпіди - 0,8-1.6
Мінеральні речовини – 2,4-3,0
Глікоген - 3.6-7,1
Середнє значення
вода – 82,2
Сирий протеїн – 8,1
Ліпіди – 1,2
Мінеральні речовини – 2,7
Глікоген – 5,8
Устриця Лаперуза
Граничні значення
вода - 78,1-80,5
Сирий протеїн – 8,1-11,0
Ліпіди - 1,4-2,2
Мінеральні речовини – 2.5-8,8
Глікоген - 6,5-7.8
Середнє значення
вода – 79,0
Сирий протеїн – 9,4
Ліпіди – 1.8
Мінеральні речовини – 5,7
Глікоген – 7.1
Варіант 3
Для звичайної мідії, що мешкає в Баренцевому морі, характерні такі розміри раковин, маси екземплярів та окремих частин тіла у відсотках до загальної маси:
| Довжина раковини, см – 4,0-5,0Маса одного екземпляра Граничні значення – 8,41-10.2 Середнє значення – 9,24 Маса окремих частин тіла, %: Тіло Граничні значення – 36,5-47,9 Середнє значення – 41,8 Порожнина рідина Граничні значення – 10,8- 16,2 Середнє значення – 13,1 Стулки раковини Граничні значення – 35.5-49,4 Середнє значення – 43,8 | Довжина раковини, см – 5,1-6,0Маса одного екземпляра Граничні значення – 10,2-20,7 Середнє значення – 16,1 Маса окремих частин тіла, %: Тіло Граничні значення – 35,9-48,7 Середнє значення – 41,2 Порожнина рідина Граничні значення – 10, 0-21,4 Середнє значення – 14,7 Стулки раковини Граничні значення – 34,6-51,9 Середнє значення – 41,6 | Довжина раковини, см – 6,1-7,0Маса одного екземпляра Граничні значення – 24,0-34,1 Середнє значення – 28,6 Маса окремих частин тіла, %: Тіло Граничні значення – 38,7-47,3 Середнє значення – 42,2 Порожнина рідина Граничні значення – 16, 7-20,3 Середнє значення – 17,9 Стулки раковини Граничні значення – 32,6-46,5 Середнє значення – 39,7 |
Варіант 4
Залежно від довкілля, сезону лову, виду та віку молюска хімічний склад сирого м'яса мідій у відсотках від маси м'ясної частини становить для:
Варіант 5
Вага та розмір гребінця знаходиться у прямій залежності від віку молюска. Масовий склад у відсотках до маси кожного екземпляра в залежності від середньої ваги виглядає так:
Варіант 6
Хімічний склад м'ясних частин гребінця не є постійним і змінюється в залежності від віку, а також сезону лову. Значно відрізняється хімічний склад м'яса та м'яза. У м'ясі м'яз у порівнянні з м'ясом мантії міститься менше води, жиру, мінеральних речовин, але білка та глікогену більше.
Хімічний склад сирих м'ясних частин тіла є:
Варіант 7
Розміри тіла кальмарів різні і коливаються від 40 до 60 см. Маса змінюється від 90 до 750 г. Співвідношення частин тіла у відсотках від маси тварини поділяються таким чином: тулуб - 52-55/54 (граничні/середнє значення); щупальця – 18-20/19; чорнильний мішечок – 6-11/8; хітинова платівка – 0,2-0,3/0,2; печінка – 2,6-4,0; нутрощі та інші відходи – 13,2-14,0/13,6
Варіант 8
Вихід їстівної частини кальмара залежить від його виду, часу вилову та його розміру. Розмірно-масовий склад складає у відсотках від маси тіла:
| Іллекс,літній період вилову Граничні/середнє значення Маса, г – 15-17/16 М'ясо: - 74-94/84 Мантії – 41-47/44 Голови та щупальців – 16-18/17 Шкіра: Мантії – 2-4/3 Голови і щупальців – 1-3/2 Внутрішності: Усього – 25-26/25,5 Печінка – 11-15/13 Очі, дзьоб, хітинова платівка – 3-4/3,5 | Кальмар-стрілка, середньорічні значення Граничні/середнє значення Маса, г – 23-55/39 М'ясо: - 247-6216/3230 Мантії – 43-48/46 Голови та щупальців – 20-26/24 Шкіра: Мантії - - 3-4/3 ,5 Голови та щупальців – 5-8/6,5 Нутрощі: Всього – 13-20/17 Печінка – 7-14/10 Очі, дзьоб, хітинова платівка – 5-7/6 | Ганатус звичайний,осінній період вилову Граничні/середнє значення Маса, г – 10-13/12 М'ясо: - 24-46/35 Мантії – 26-30/28 Голови та щупальців – 18-25/21 Шкіра: Мантії – 1-2/1, 5 Голови та щупальців – 3-4/3,5 Внутрішності: Усього – 32-42/37 Печінка – 22-28/25 Очі, дзьоб, хітинова платівка – 4-7/5,5 |
Варіант 9
Хімічний склад у м'язовій тканині мойви, у відсотках, залежить від статі особини та різних періодів річного циклу. Так, у період нагулу кількість води становить у самок та самців відповідно 69,9 та 69,2; жиру – 14 та 14,3; сирого протеїну – 14,9 та 15,2; мінеральних речовин – 1,2 та 1,3; у період зимівлі: води – 69,2 та 71; жиру – 13,5 та 11,8; сирого протеїну – 16,1 та 15,9; мінеральних речовин – 1,2 та 1,3. Переднерестовий період самки: четверта стадія зрілості/п'ята стадія зрілості та самці: вода – 78,1/80,2 та 79,4; жиру – 5,4/3,3 та 3,9; сирого протеїну – 15,3/15,3 та 15,4; мінеральних речовин – 1,2/1,1 та 1,3. Післянерестовий період: води – 82,7 та 82,8; жиру – 1,9 та 1,8; сирого протеїну – по 14,2; мінеральних речовин – по 1,2.
Варіант 10
Незважаючи на те, що середовищем проживання морських водоростей є вода, їх тканини обводнені не більше ніж тканини багатьох наземних рослин. Масова частка води та сухих речовин у тканинах морських та наземних рослин, виражена у відсотках, становить
для водоростей: зелених – 70-83 та 17-30 відповідно;
бурих – 73-92 та 8-27;
червоних – 75-86 та 14-25;
для морських трав – 75-82 та 18-25;
для наземних рослин:
салатні овочі – 81-95 та 5-19;
огірки, кавуни, дині – 90-97 та 3-10.
Варіант 11
Морська рослинна сировина дозволяє отримувати продукти, які із наземних рослин виробити практично неможливо. У водоростях та морських травах міститься велика кількість вуглеводів, які за своїми властивостями та складом сильно відрізняються від вуглеводів наземних рослин. Вони містяться різні вуглеводи (відсотки від сухих речовин):
клітковина, (водорості бурі, червоні та зелені відповідно) – 5,7-14,4; 5,1-15,8; 2,1-6,5;
пентозан - 6,5-10,6; 1,5-4,0; 8,7-11,1;
метилпентозан - 0,8-0,9; 1,1-2,0; - ;
редукуюча речовина (після гідролізу) у перерахунку на глюкозу – 20,0-29,6; 20,6-44,4; 35,0-39,6;
ламінарін - 8,5-19,6; - ; - ;
альгінові кислоти – 13,0-40,3; - ; - ;
маніт - 3,7-28,9; - ; - ;
агар - -; 12,6-25,8; - .
В морських травахмасова частка вуглеводів у відсотках до вмісту сухих речовин:
клітковина – 12,2-23,6;
пентозан -4,7-12,4;
метилпентозан - 0,8-4,1;
редукуюча речовина (після гідролізу) у перерахунку на глюкозу – 12,5-32,6;
альгінові кислоти – 3,6-5,9;
Варіант 12
У морських рослинах порівняно з наземними овочами міститься менше органічних речовин, крім багрянок. Наприклад, у морських травах(зостерах, філоспадиксі) містяться речовини, розчинні в ефірах, сирий протеїн, клітковина, безазотисті неліпідні органічні речовини, масова частка яких у відсотках до сухої речовини відповідно становить: 0,6-2,4; 6,8-16,4; 12,2-23,6; 50,8, що становить від 78,2 до 87,4% від усієї маси сухої речовини.
В овочах (салатних, шпинатних, капустяних) містяться речовини, розчинні в ефірах, сирий протеїн, клітковина, безазотисті неліпідні органічні речовини, масова частка яких у відсотках до сухої речовини відповідно становить: 1,8-7,2; 14,0-34,3; 8,0-15,8; 43,5, що становить від 72,9 до 76,0% від усієї маси сухої речовини.
Варіант 13
У морських рослинах порівняно з наземними овочами міститься менше органічних речовин, крім багрянок.
Наприклад, у зелених водоростях (ульва, ентероморфа, монострома)містяться речовини, розчинні в ефірах, сирий протеїн, клітковина, безазотисті неліпідні органічні речовини, масова частка яких у відсотках сухої речовини відповідно становить: 0,7-2,3; 10,1-25,0; 2,1-6,5; 61,1, що становить від 75,6 до 88,6% від усієї маси сухої речовини.
У бурих водоростях (ламінарія, саргасси, фукуси, костарія, алярія та ін.)містяться речовини, розчинні в ефірах, сирий протеїн, клітковина, безазотисті неліпідні органічні речовини, масова частка яких у відсотках сухої речовини відповідно становить: 0,35-3,8; 4,6-23,5; 5,7-14,4; 32,6, що становить від 50,0 до 79,0% від усієї маси сухої речовини.
У червоних водоростях (порфіра, гелідіум, анфельція, фурцелярія, філофора та ін.)містяться речовини, розчинні в ефірах, сирий протеїн, клітковина, безазотисті неліпідні органічні речовини, масова частка яких у відсотках сухої речовини відповідно становить: 0,14-2,8; 12,0-44,4; 5,1-15,8; 45,1, що становить від 76,4 до 94,0% від усієї маси сухої речовини.
Варіант 14
Склад катіонів та аніонів мінеральних речовин, що містяться у тканинах різних видівморських і наземних рослин, дуже специфічний. морських трав
Na - 1,6-2,7; K - 0,06-2,73; Mg - 0,07-1,19; Ca - 0,6-4,7; S - 0,24-1,04; P - 0,16-0,45;
Cl - 3,1-5,4; Si - 0,76-2,28.
Катіонно-аніонний склад сухої речовини наземних рослин (овочів)у відсотках до маси сухої речовини становить:
Na - 0,34-4,01; K - 0,73-5,7; Mg - 0,09-0,61; Ca - 0,78-2,64; S - 0,12-0,44; P - 0,07-0,7;
Cl – 0,4-1,4; Si - 0,17-0,52.
Варіант 15
Склад катіонів і аніонів мінеральних речовин, які у тканинах різних видів морських водоростей, дуже специфічний. Катіонно-аніонний склад сухої речовини зелених водоростейу відсотках до маси сухої речовини становить:
Na - 1,5-5,6; K - 1,0-2,58; Mg - 0,74-1,43; Ca - 0,51-4,67; S - 2,44-3,99; P - 0,13-1,4;
Cl - 2,2-5,6; Si - 0,15-1,12.
Катіонно-аніонний склад сухої речовини бурих водоростейу відсотках до маси сухої речовини становить:
Na - 1,8-5,1; K - 64-170; Mg - 0,3-2,1; Ca - 0,2-3,9; S - 0,7-1,0; P - 0,1-0,6;
Cl - 2,0-20,1; Si - 0,42-0,65.
Катіонно-аніонний склад сухої речовини червоних водоростейу відсотках до маси сухої речовини становить:
Na - 3,2-6,6; K - 2,3-6,9; Mg - 0,16-1,27; Ca - 0,46-0,79; S - 1,07-3,35; P - 0,06-0,8;
Cl - 3,8-7,1; Si - 0,22-0,92.
Варіант 16
Мінеральні речовини водоростей складаються з розчинних та нерозчинних у воді солей. Найбільш значний вміст нерозчинних у воді солей виявляється у бурих водоростей та морських трав.
Масова частка солей у відсотках до загального вмісту мінеральних речовин, розчинних та нерозчинних у воді, морських травстановить 61,3-88,2 та 11,8-38,7 відповідно.
Для водоростей: зелених- 75,4-91,4 та 8,6-24,6; бурих- 67,0-75.7 та 24.3-33,0; червоних- 81,4-84,2 та 15,8-18,6.
Варіант 17
Хімічний склад риби в цілому та окремих її органів зазнає значної зміни від великої кількості факторів. Найбільш значущим є вид риби, що яскраво ілюструє склад м'яса тріски, оселедця атлантичного та сьомги.
у м'ясі тріскивиглядає так: сирий протеїн (ОА*6,25) – 17,4-19,2; ліпіди - 0,0-1,7; вода - 79,6-81,6; мінеральні речовини – 1,2-1,5.
Відсотковий склад окремих речовин у м'ясі оселедця атлантичноговиглядає так: сирий протеїн (ОА*6,25) – 16,0-20,0; ліпіди - 2,0-28,0; вода – 56,0-79,0; мінеральні речовини – 1,5-2,5.
Відсотковий склад окремих речовин у м'ясі сьомгивиглядає так: сирий протеїн (ОА*6,25) – 18,0-21,2; ліпіди - 1,1-8,3; вода – 67,3-78,7; мінеральні речовини – 1,2-1,3.
Варіант 18
©2015-2017 сайт
Усі права належати їх авторам. Цей сайт не претендує на авторство, а надає безкоштовне використання.
Статистичні графіки за напрямом використання характеризуються значною різноманітністю. їхня наукова класифікація передбачає такі ознаки, як загальне призначення, види, форми та типи основних елементів Традиційно теорія статистики розглядає класифікацію графіків за видами їхнього поля. За цим принципом графічні зображення поділяють на діаграми, картограми та картодіаграми.
Діаграми -це умовні зображення числових величин та його співвідношень з допомогою геометричних знаків.
Картограми- Зображення числових величин і їх співвідношень за допомогою нанесення умовного штрихування або забарвлення на карту - схему.
Картодіаграми -це поєднання діаграми з картою – схемою. При побудові діаграми встановлюється певний масштаб, тобто співвідношення між розмірами величин на графіку і дійсною величиною явища, що зображається в натурі.
Найбільш поширеним видом статистичних графіків є діаграми. Залежно від способу зображення статистичних даних вони можуть бути в одному вимірі, коли ці дані зображають у вигляді прямих ліній або смуг однакової ширини, і у двох вимірах (площині), на яких зображують з допомогою площ геометричних фігур (прямокутників, квадратів, кіл .).
До першого виду діаграм відносяться лінійні, стовпчикові, стрічкові та ін; до другого – прямокутні (квадратні, "Знак Варвара"), кругові, секторні, радіальні, фігурні.
Лінійна діаграмавідображає розмір показника у формі ліній різної довжини, що утворюються в результаті з'єднання точок у координатному полі. Одним із видів лінійних діаграм є лінійний графік виконання плану та обліково-плановий графік (рис. 27, 28).
Рис. 27. Лінійний графік динаміки поголів'я коней у господарстві
Рис. 28. Обліково-плановий графік виконання підприємством плану виробництвом продукції протягом місяця: а.- За декаду; б - наростаючим підсумком
Застосовують лінійні діаграми переважно вивчення розвитку явищ у часі.
Будівлі лінійних діаграм ставлять такі вимоги:
2) на осі ординат обов'язково позначається нульова величина. У випадках, коли дотримання цього правила пов'язане із значним зменшенням масштабу та погіршенням наочності, слід зробити розрив по всіх ординатах (при цьому нульова лініязберігається.)
3) відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки – періоду часу);
4) нульова лінія повинна різко відрізнятись від інших паралельних ліній;
5) при побудові діаграми із застосуванням відсоткової шкали потрібно чітко виділити лінію, що означає 100%;
6) крива лінія діаграми має різко відрізнятись від ліній сітки
7) цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;
8) площа графіка має бути квадратною або прямокутною. Колонка діаграми. У цьому виді діаграми статистичні
дані зображують у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини. Розташовують їх вертикально чи горизонтально. Величину явищ характеризує висота стовпчика (рис. 29).
Рис. 29. Стовпчикова діаграма динаміки валового виробництва продукції підприємством
Колонці діаграми застосовуються: 1) у порівнянні між собою різних явищ; 2) для зображення явищ у часі; 3) відображення структури явищ.
Розглянемо основні правила побудови стовпчикових діаграм:
1) ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;
2) стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);
3) в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лінія;
4) вказується назва та цифрові дані стовпчиків;
5) на шкалі мають бути розподіли, основні з яких позначаються цифрами;
6) вказують одиницю виміру.
Різновидом стовпчикової діаграми є гістограма, з допомогою якої зображуються варіаційні ряди розподілу.
Стрічкові діаграми.На відміну від стовпчикових, при побудові стрічкових діаграм прямокутники, якими зображають розмір явищ, мають не по вертикалі, а по горизонталі (рис. 33). Вимоги до побудови цього виду діаграм, аналогічні вимогам до стовпчикових діаграм.
Рис. 30. Стрічкова діаграма денної заробітної плати на підприємствах
Секторні діаграмиє коло, поділений на сектори, величини яких відповідають (у пропорціях) зображуваним розмірам явищ. Секторні діаграми будують відображення структури явищ (рис. 31).
Рис. 31. Секторна діаграма структури посівних площ сільськогосподарського підприємства
Прямокутні діаграми.Цей вид діаграм величину досліджуваних явищ зображує як площ. Прямокутні діаграми застосовують для зображення явищ, що змінюються у часі, а також для порівняння різних величин у просторі.
До прямокутних діаграм відносяться квадратні діаграми та "Знак Варвара".
Квадратні діаграмивикористовують у порівнянні абсолютних величин. Для визначення сторони квадрата слід добути квадратний коріньіз випробуваних (діаграмованих) величин. За даними таблиці 95 проводимо відповідні розрахунки, прийнявши масштаб 30 = 1 см. Перекладаємо в масштабні одиниці показники, отримані після вилучення квадратного кореня із величин площ сільськогосподарських угідь: 81,2: 30 = 2,7 см; 76,8: 30 = 2,6 см; 72,8: 30 = 2,4 см отримані числові значення приймаються величини сторони квадрата (рис.32).
Таблиця 95
Вихідні та розрахункові дані для побудови квадратних та кругових діаграм
"Знак Варзара".Використовується для порівняння трьох пов'язаних між собою величин. Він являє собою прямокутник,
Яким довжина відображає величину одного явища, ширина - іншого, а площа його характеризує твір цих у двомасштабному порівнянні: один масштаб - для основи прямокутника, другий - для його висоти.
"Знаком Варзара" одночасно порівнюється, як уже згадувалося, три пов'язані між собою величини, тобто діаграмовий показник є твором двох інших. Наприклад, якщо площа прямокутника діаграми ілюструє збір, то його довжина - посівну площу, друга - висота - врожайність. Цей вид діаграми зображено малюнку 33.
Рис. 32. Квадратна діаграма розмірів площ сільськогосподарських угідь підприємства
Рис.33. Прямокутна діаграма "Знак Варзара".
Кругові діаграми своєї площі відбивають величину досліджуваних явищ. Вони ґрунтуються на використанні площі кола для ілюстрації порівнюваних однорідних величин. При побудові враховується, що площі кіл ставляться між собою як квадрати їх радіусів. Для визначення радіуса кола необхідно добути квадратний корінь із діаграмової величини; на цій основі намітити його в певному масштабі та за його величиною описати коло. На малюнку 34 показано кругову діаграму за даними таблиці 95.
Радіальні діаграми. Цей вид діаграм застосовується для графічного зображення явищ, які змінюються замкнені календарні терміни. В основу їх побудови покладено полярну систему координат, де по осі абсцис приймається коло, за все ординат – його радіуси.
Залежно від того, який зображається цикл діаграмованого явища -замкнена або тривала (з періоду в період) - розрізняють радіальні діаграми замкнені та спіральні.Наприклад, якщо весь цикл зміни явища, що зображається, охоплює літній період, радіальну діаграму будують за формою замкненої.
Рис. 34. Кругова діаграма розмірів площ сільськогосподарських угідь
підприємства
Рис. 35. Радіальна діаграма відпрацьованих людино-годин на підприємстві протягом року
Якщо зміна явища вивчається протягом циклу діаграмованого періоду (наприклад, грудень одного року з'єднується з січнем другого року тощо), ряд динаміки зображається у вигляді суцільної кривої, яка візуально має вигляд спіралі.
При побудові радіальних діаграм початком відліку (полюсом) може бути центр кола. Якщо за полюс прийнято центр кола, то радіальну діаграму будують у такій послідовності: коло ділять на стільки частин, скільки періодів має діаграмований цикл (наприклад, рік – 12 міс.), і будують відповідно їм радіуси (в даному випадку – 12). Періоди розміщують за годинниковою стрілкою і кожному радіусі в масштабному вимірі відкладають відрізки (від центру кола), пропорційні розмірам явищ. Кінці відрізків на радіусах з'єднують, у результаті утворюється концентрична ламана лінія. Приклад замкнутої радіальної діаграми з початком відліку від центру кола наведено на рис. 35.
Метод фігур – знаків.Цей метод зображення діаграмованих явищ передбачає заміну геометричних фігур малюнками, що відповідають змісту статистичних даних (рис. 36). Тобто величина показника зображується за допомогою фігур (символів, малюнків): наприклад, поголів'я коней - як силует коня, виробництво автомобілів - у вигляді малюнка автомобіля і т.п. Переваги такого виду діаграм перед геометричним - їхня наочність і дохідливість. Символічне зображення робить діаграму виразною та привабливою.
Рис. 36. Динаміка книжкових видань з питань ринкової економіки у районній бібліотеці
Метод фігур - знаків (так званий віденський) має свої особливості та характеризується більш насиченим змістом, має принципове значення та вимагає дотримання певних правил побудови таких діаграм, а саме:
1) символи повинні бути зрозумілими власними силами і не вимагати детальних пояснень. Як правило, вони зображають контур чи силует діаграмованих об'єктів;
2) забезпечувати однозначність трактування;
3) однозначність теми;
4) групувальні ознаки мають вертикально, а показники, які характеризують, - горизонтально;
5) зображення знаків - символів має відповідати принципам гарного малюнку;
6) винятковими вважаються зайва деталізація та прикраси;
7) стандартизація знаків – символів. Компонування діаграми має здійснюватися стандартизованими знаками - символами, виготовленими в друкарні та вмонтовані методом аплікації. Існують спеціальні зразки таких знаків;
8) обов'язковість назви діаграми та текстових позначень окремих сукупностей (груп), що зображається певною фігурою; масштабне позначення із зазначенням числового значення кожного знака – символу.
Напівлогарифмічна графіка.Цей вид статистичного графіка будується у системі координат. Числа, що характеризують діаграмоване явище, перебувають у масштабі логарифмів. Логарифми точок розташовують на осі ординат, а дату явища (року) – на осі абсцис (рис. 37).
Рис. 37. напівлогарифмічний графік динаміки показників денної заробітної плати на підприємстві
Картограми та картодіаграми.Картограми є контурною географічною картою або схемою, на якій штрихуванням різної густоти, точками або фарбами різного ступеня насиченості зображена порівняльна інтенсивність будь-якого показника в межах кожної одиниці нанесеного на карту територіального поділу. На картограмами, як правило, зображують явища, що характеризуються відносними або середніми величинами (наприклад, кількість пенсіонерів, що працюють у загальній чисельності працюючих по регіонах, меліорованість земель у відсотках до загальної площі, середня заробітня платана підприємствах по районах області тощо).
За способом зображення діаграмованих явищ розрізняють картограми точкові та фонові.
По-перше, рівень явища показують за допомогою точок, розташованих на контурній карті територіальної одиниці. Для наочності зображення густини або частоти появи певної ознаки точкою позначають одну або кілька одиниць сукупності.
На фонових картограмах штрихуванням різної густоти або фарбою різного ступеня насиченості зображують інтенсивність будь-якого показника в межах територіальної одиниці. Один із випадків картограм показано на малюнку 38.
Рис. 38. Картограма щільності поголів'я корів на 100 га сільськогосподарських угідь у господарствах району
Якщо на контурну карту наносяться статистичні дані як діаграм, отримують картодиаграмму. Яскравим її прикладом є географічна карта, де чисельність населення у містах зображено як кіл різної величини.
Крім розглянутих способів графічного зображення досліджуваних явищ, існують інші. Практичне їх використання при відображенні динаміки явищ, їх структури та взаємозв'язків розглянуто у попередніх розділах.
За допомогою лінійної діаграми користувач представляє наочно варіацію, динаміку та взаємозв'язок. Графічно зображення є послідовністю точок, з'єднаних відрізками прямої в ламані лінії. Як відбувається побудова лінійної діаграми Excel.
З якою метою використовується лінійна діаграма
Лінійні діаграми графіки доцільно використовувати у таких ситуаціях:
- Динамічний ряд має досить велику кількість значень. Безперервна лінія, що з'єднує їх, наголошує на безперервності процесу.
- Потрібно показати загальну тенденцію розвитку.
- Необхідно в межах однієї геометричної поверхні порівняти кілька динамічних рядів.
- У порівнянні потребують не абсолютні значення, а темпи зростання явища.
На осі абсцис, зазвичай, вказується тимчасова характеристика явища. На осі ординат – значення показника.
Як побудувати лінійну діаграму в Excel
За допомогою лінійного графіка в Excel можна швидко зіставити продажі у компанії за певні проміжки часу, проаналізувати баланс, доходи та витрати, значення будь-якого експерименту тощо. Розглянемо з прикладу як зробити лінійну діаграму в Excel.
Створимо таблицю в Excel «Кількість населення Росії за 2000-2016 рр.»:
- Усі комірки у колонках мають бути заповнені.
- Дані мають однаковий формат.
- В одному стовпчику – значення одного типу (дати, чисельність).
Виділяємо всю таблицю, включаючи заголовки. Переходимо на вкладку «Вставка» – у меню «Діаграми». Вибираємо "Графік".
Можна вибрати "з накопиченням", "нормований", "з маркерами" і т.п. Клацаємо по іконці вибраного різновиду графіка лівою кнопкою миші. Отримуємо:
Такий графік нас не влаштовує – він збудований не зовсім правильно. Тому клацаємо по області побудови, щоб активувати вкладку «Робота з діаграмами». Натискаємо кнопку "Вибрати дані".
У вікні "Вибір джерела даних" ми спочатку змінимо підписи горизонтальної осі.
Після натискання кнопки «Змінити» відкриється поле призначення діапазону підписів. Вибираємо стовпець із датами.
Натискаємо ОК. Програма повертає нас до діалогового вікна "Вибір джерела даних".
До «Елементів легенди» потрапили дані стовпця «Рік» та «Кількість населення». "Рік" видалимо.
За замовчуванням підписи горизонтальної та вертикальної осі приймають горизонтальний напрямок. Кожне значення року має чотири цифри. Вони зливаються і погано видно. Щоб змінити їхній напрямок, клацаємо правою кнопкою миші за підписами. Натискаємо кнопку "Формат осі".
У діалоговому вікні, що відкрилося, переходимо на вкладку «Вирівнювання». Тут ми можемо змінити напрямок тексту.
Отримуємо графік виду:
Побудувати лінійну діаграму за таблицею досить легко. Готові графік можна змінювати (колір, товщину лінії, розмір шрифту, підписи тощо), використовуючи доступні інструменти на вкладках "Конструктор", "Макет", "Формат".
Лінійчаста діаграма
У Excel 2007 є такий тип. По суті це стовпчаста гістограма, де стовпчики повернені горизонтально. Стовпчаста гістограма та лінійчаста діаграма взаємозамінні. Вони використовуються для аналізу змін показника за певний проміжок часу.
Кожен стовпчик (прямокутник) показує величину рівня в аналізованому статистичному ряду. Порівнювані дані мають однакові одиниці виміру. Тому вдається проаналізувати аналізований процес.
На основі вже наявних даних щодо чисельності населення побудуємо лінійчасту діаграму.
Зверніть увагу: оскільки стовпчики мають горизонтальний напрямок, діаграма ніби лягає на бік.
Тепер роки – це підписи вертикальної осі, а чисельність – горизонтальної. Але при виборі джерела даних для діаграми слід дотримуватися колишнього порядку:
У цій статті ми розглянемо одні з найпопулярніших видів графіків: лінійна діаграма та пелюсткова. Насамперед, поговоримо про призначення цих видів.
Призначена контролю за змінами у кількох величинах при переході від точки початку до точки призначення графіка. Такий вид графічного зображення використовується для характеристики взаємозв'язку, варіації та динаміки. Знаками геометрії у разі служать ламані лінії, що з точок і відрізків прямих.
Для характеристики деякої динаміки лінійна діаграма застосовується у таких випадках, як:
Якщо кількість рівнів динамічного ряду дуже велика. Застосування аналізованих діаграм у разі підкреслить безперервність розвитку.
Відображення сумарної тенденції та характеру розвитку деякого процесу чи явища.
Порівняння деякої кількості
Упорядкування темпів зростання.
Особливості побудови: при складанні лінійної діаграми вісь абсцис, як правило, є тимчасовою, а ординат – показовою. На одному графіці типу, що розглядається, можлива побудова декількох ламаних чи кривих, що дозволяють порівняти зміни різних динаміків за подібний тимчасовий відрізок.
Пелюстка діаграма
Призначена для порівняльного ставлення до частини значень деякої кількості однорідних рядів.
Особливості її побудови: графік має окремі осі кожної обраної категорії значень. Усі вони, своєю чергою, мають єдиний початок. В результаті побудови, як правило, виходить криволінійний багатокутник, що прагне форми окружності, яка на графіку досягається при рівних значеннях аналізованих показників. Даний графікпредставлений в кутовий/полярній системі координат, яка заснована на зміні значень кута нахилу до осі, що розглядаються. Кожна лінія є векторною, отже такий вид діаграми - вдала форма для порівняння певних тенденцій.
Всі діаграми найпростіше будувати в табличному редакторі Microsoft Office Excel. Для цього існує "Майстер діаграм в Excel".
Покрокова інструкція з роботи «Майстри для побудови діаграм»
На цьому роботу «Майстри для побудови діаграм в Excel» можна вважати закінченою. Весь процес при грамотному підході із застосуванням цієї інструкції (без урахування введення вихідних даних) займає не більше п'ятнадцяти хвилин. Пробуйте, це не так вже й складно!
