Про затвердження Положення про територіальну оборону. Федеральний закон "Про оборону". Територіальна оборона Постанови Уряду Російської Федерації
Стаття 6. Документи територіального планування муніципальної освіти. Документами територіального планування муніципальних утворень є:
схема територіального планування муніципального освіти;
- Генеральні плани поселень.
1. Схема територіального планування муніципального освіти (далі - муніципальне освіту).
1.1. Підготовка схеми територіального планування та внесення змін до схеми територіального планування здійснюється за завданням адміністрації муніципальної освіти.
1.2. Схема територіального планування муніципального освіти включає у собі карти (схеми) планованого розміщення об'єктів капітального будівництва місцевого значення.
1.3. Схема територіального планування муніципального освіти містить положення про територіальне планування та відповідні карти (схеми).
1.4. Положення про територіальне планування, що містяться у схемі територіального планування муніципального утворення, включають:
1) цілі та завдання територіального планування;
2) перелік заходів щодо територіального планування та вказівку на послідовність їх виконання.
1.5. На картах (схемах), які у схемі територіального планування муніципального освіти, відображаються:
1) існуючі та плановані межі поселень, що входять до складу муніципальної освіти;
2) межі територій об'єктів культурної спадщини;
3) межі зон із особливими умовами використання територій;
4) межі земельних ділянок, які надані для розміщення об'єктів капітального будівництва місцевого значення або на яких розміщені об'єкти капітального будівництва, що перебувають у власності муніципальної освіти, а також межі зон запланованого розміщення об'єктів капітального будівництва місцевого значення.
1.6. З метою затвердження схеми територіального планування муніципального освіти здійснюється підготовка відповідних матеріалів щодо обґрунтування її проекту у текстовій формі та у вигляді карт (схем).
1.7. Матеріали з обґрунтування проекту схеми територіального планування муніципальної освіти в текстовій формі включають:
1) обґрунтування варіантів вирішення завдань територіального планування;
2) перелік заходів щодо територіального планування;
3) обґрунтування пропозицій щодо територіального планування, етапи їх реалізації;
4) перелік основних факторів ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.
2. Генеральні плани поселень.
2.1. Підготовка генеральних планів поселень (далі також - генеральні плани) здійснюється стосовно всіх територій поселень.
2.2 Підготовка генерального плану поселення може здійснюватися стосовно окремих населеним пунктам, що входять до складу поселення, з наступним внесенням до генерального плану змін, що належать до інших частин територій поселення.
2.3. Генеральні плани включають карти (схеми) планованого розміщення об'єктів капітального будівництва місцевого значення.
2.4. Генеральні плани містять положення про територіальне планування та відповідні карти (схеми).
2.5. На картах (схемах), які у генеральних планах, відображаються:
1) межі поселення;
2) існуючі та плановані межі населених пунктів, що входять до складу поселення;
3) межі земель сільськогосподарського призначення, межі земель оборони та безпеки, межі земель іншого спеціального призначення, межі земель лісового фонду, межі земель водного фонду, межі земель особливо охоронюваних природних територій федерального та регіонального значення;
4) існуючі та плановані межі земель промисловості, енергетики, транспорту, зв'язку;
5) межі функціональних зон із відображенням параметрів планованого розвитку таких зон;
6) межі територій об'єктів культурної спадщини;
7) межі зон із особливими умовами використання територій;
8) межі земельних ділянок, які надані для розміщення об'єктів капітального будівництва федерального, регіонального або місцевого значення або на яких розміщені об'єкти капітального будівництва, що перебувають у державній або муніципальній власності, а також межі зон запланованого розміщення об'єктів капітального будівництва федерального, регіонального або місцевого значення;
9) межі територій, схильних до ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та впливу їх наслідків;
10) межі зон інженерної та транспортної інфраструктур.
2.6. З метою затвердження генеральних планів здійснюється підготовка відповідних матеріалів щодо обґрунтування їх проектів у текстовій формі та у вигляді карт (схем).
2.7. Матеріали з обґрунтування проектів генеральних планів у текстовій формі включають:
1) аналіз стану відповідної території, проблем та напрямків її комплексного розвитку;
2) обґрунтування варіантів вирішення завдань територіального планування;
3) перелік заходів щодо територіального планування;
4) обґрунтування пропозицій щодо територіального планування, етапи їх реалізації;
5) перелік основних факторів ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.
2.8. За проектами генеральних планів проводяться громадські слухання відповідно до чинного законодавства РФ та нормативними правовими актами муніципального освіти.
Складіть умови, мабуть, і підпишіть контракт. "Я вважаю, що це безпрецедентний документ, який підпадає під логіку дій російської сторони в Сирії", - сказав у п'ятницю голова комітету із закордонних справ верхньої палати парламенту Росії Костянтин Косачов.
Розділ V. Стан війни. Воєнний стан. Мобілізація. Громадянська оборона. Територіальна оборона
"Ця логіка означає, що нашим операціям потрібна тверда і зрозуміла, зрозуміла для всіх юридична основа", - сказав Косачов. Ми перевели більшу частину документа внизу. Підписи нерозбірливі, і імена не вказані у самому документі, але газета «Ведомости» Москви, посилаючись на неназване джерело, повідомила, що це міністр оборони Росії Сергій Шойгу та міністр оборони Сирії Фахд Джасем аль-Фрейдж.
У наші дні організація територіальної оборони країни є одним із найскладніших завдань військово-політичного керівництва. В умовах дедалі більшої активності терористичних організацій, які зазвичай отримують щедру фінансову підтримку від організацій та урядів держав, зацікавлених у нестабільності в тому чи іншому регіоні світу,набуває особливої актуальності. Якщо згадати нещодавній вітчизняний досвід проведення контртерористичних операцій на Північному Кавказі, стає очевидним, що організація територіальної оборони є життєво важливою необхідністю. Тим більше, що як жодного разу наголошував Президент Російської Федерації, загрози нашій країні зберігаються.
Накази МНС Росії
Угода між Російською Федерацією та Сирійською Арабською Республікою про розміщення авіаційної групи Збройних сил Росії на території Сирійської Арабської Республіки. Визнаючи, що розгортання російської авіаційної групи на території Сирійської Арабської Республіки спрямоване на підтримку миру та стабільності у регіоні. Його мета - суто оборонна і не спрямована проти будь-якої іншої держави.
Підтвердження спільності завдань боротьби з тероризмом та екстремізмом. Усвідомлення необхідності консолідації зусиль щодо протидії терористичним загрозам. На прохання сирійської сторони Росія розгортає російську авіаційну групу на території Сирійської Арабської Республіки. Місце розгортання російської авіаційної групи та перелік об'єктів, переданих російській стороні, обумовлюються в окремому протоколі до цієї угоди. Для розгортання російської авіаційної групи сирійська сторона надає авіабазу Хмеїм у провінції Латакія з її інфраструктурою, а також необхідну територію, узгоджену між сторонами. Залучення російської авіаційної групи здійснюється за рішенням командира групи та відповідно до планів, узгоджених між сторонами. Склад російської авіаційної групи.
Спочатку визначимося, що розуміється під територіальної обороною?Це комплекс заходів загальнодержавного характеру, які мають на меті захист населення, об'єктів та комунікацій на території Російської Федерації від дій противника, диверсійно-терористичних актів, а також створення сприятливих умовдля функціонування органів державного та військового управління, підприємств, комунікацій та життєдіяльності населення.
Склад російської авіаційної групи визначається російською стороною за згодою із сирійською стороною. Організаційна структурата список співробітників російської авіаційної групи розробляються, затверджуються та коригуються уповноваженим органом російської сторони, повідомляючи уповноважене агентство сирійської сторони. Імпорт та вивіз майна та проїзд персоналу.
Російська сторона має право переїхати до Сирійської Арабської Республіки та вивести з Сирійської Арабської Республіки будь-яке спорядження, боєприпаси, снаряди та інші матеріали, необхідні для авіаційної групи, без будь-яких зборів чи мит. Необхідні для авіаційної групи, без будь-яких зборів або зборів.
До основних завдань територіальної оборони (ТО) ставляться:охорона та оборона важливих військових та державних об'єктів та об'єктів на комунікаціях; боротьба з диверсійно-розвідувальними, терористичними силами та силами спеціальних операцій противника; забезпечення запровадження та підтримки режимів надзвичайного та військового стану. Про складність та масштабність завдань, які покладаються на територіальну оборону, можна судити за кількістю об'єктів у Росії, які потрібно в умовах воєнного часу охороняти від диверсій. Перерахуємо лише потенційно особливо небезпечні об'єкти: 9 атомних електростанцій із 29 ядерними енергетичними установками; 9 атомних судів цивільного призначення із 15 ядерними енергетичними установками; близько 30 науково-дослідних організацій з 113 дослідницькими ядерними установками; 12 підприємств паливного циклу; 16 регіональних спеціальних комбінатів з переробки та захоронення радіоактивних відходів.
Все рухоме майно та об'єкти інфраструктури, тимчасово розміщені російською стороною на авіабазі Хмеїм, залишаються власністю Російської Федерації. Персонал російської авіаційної групи може вільно перетинати кордон, представляючи проїзні документи, дійсні для виїзду з Росії, та не підлягає митному чи прикордонному контролю. Російські військовослужбовці повинні поважати закони, звичаї та традиції країни перебування, про які їм буде повідомлено після прибуття до Сирії. Російський військовий контингент має бути захищений від цивільної та адміністративної юрисдикції Сирії. Рухомі та нерухомі речі російської авіаційної групи недоторканні. . Сирія також зобов'язалася звільнити російську повітряну групу від будь-яких прямих та непрямих податків.
Крім того, в Російській Федерації понад 3600 господарських об'єктів, що мають значні запаси небезпечних хімічних речовин, функціонує понад 8000 вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, в експлуатації знаходиться близько 150 тис. км магістральних газопроводів, 62 тис. км нафти і 25 тис. км продуктопроводів. Загальна довжина трубопроводів становить понад 220 тис. км.
Укази Президента Російської Федерації
Сирійська Арабська Республіка не подає позов у Російську Федерацію, російську авіаційну групу та її персонал і не подає жодних позову, пов'язаних із діяльністю російської авіаційної групи та її персоналу. Сирійська Арабська Республіка бере на себе відповідальність за врегулювання всіх претензій, які можуть бути пред'явлені третіми особами внаслідок збитків, заподіяних діяльністю російської авіагрупи та її персоналу. Сирійська Арабська республіка звільняє російську авіаційну групу від прямих і непрямих податків.
В даний час в нашій країні немає військ, сил і засобів та інших структур, спеціально підготовлених для територіальної оборони та оборони пам'яток мистецтва та майстерень митців http://bagetmaster.com.ua/ . А тим часом, на відміну від Російської Федерації, такі війська вже давно створені в багатьох державах світу. Наприклад, США в останнє десятиліття приділяється особливу увагу вдосконаленню територіальної оборони.
За згодою сторін ця угода може бути змінена. Виправлення обумовлюються в окремих протоколах. Усі розбіжності, які виникають внаслідок використання чи тлумачення цієї угоди, вирішуються шляхом консультацій. Угода тимчасово використовується з дати її підписання та набирає чинності з дати повідомлення дипломатичними каналами про виконання внутрішніх процедур сторін.
Строк дії Угоди та її припинення. Ця угода на невизначений термін. Він може бути розірваний будь-якою стороною після письмового повідомлення. У цьому випадку угода втрачає чинність протягом року після отримання повідомлення іншою стороною.
Достатньо сказати, що національна гвардія систематично спільно з регулярними збройними силами проводить планові навчання, у тому числі і щодо запобігання внутрішнім заворушенням, а також боротьбі з диверсантами та терористами. Показово, що після 11 вересня 2001 року в США було прийнято 12 нових федеральних законів, що регулюють питання національної безпеки за кризових ситуацій. Такий же серйозний підхід до вирішення питань територіальної оборони застосовується і в західноєвропейських країнах. Наприклад, регулярно проводяться спеціальні навчання типу "Вінтекс/Сімекс", "Прошнер-Пойнг", "Хілекс", "Рекс", "Альфа" з обов'язковим залученням армійських формувань.
У центрі міста Сучумі цього місяця завершено будівництво будівлі посольства Російської Федерації. Ділянка площею 2, 5 га була надана для будівництва за договором лізингу. Мабуть, розмір території не задовольняв північних сусідів, і, незважаючи на добрі «добросусідські відносини», адміністрація посольства вирішила вільно розпоряджатися цивільними зборами. Мощений тротуар знову був посипаний землею, на ньому лежав лужок і, нарешті, невеликий сарай для охорони служби посольства. На прохання міської адміністрації Сухумі було зазначено, що будівля безпеки не може бути встановлена на території, тому що персонал, відповідальний за іноземне посольство посольства, не мав доступу до приміщення.
У Франції питання територіальної оборони вирішують формування військової жандармерії, у Німеччині та Великій Британії – це територіальні війська, у Данії – війська «Захисту батьківщини» («Хевері»), у Нідерландах – війська цивільної оборониі військової поліції, у Греції - жандармерія та національна гвардія. Якщо ж звернутися до досвіду інших країн, то, наприклад, у Туреччині завдання територіальної оборони покладено на жандармерію, в Єгипті – на війська безпеки та цивільної оборони, у В'єтнамі – на війська народного ополчення, в Алжирі – на національну жандармерію.
Постанови Уряду Російської Федерації
Протест місцевої адміністрації залишився безуспішним. Будівля знаходиться навпроти будівлі посольства. На перший погляд, цей інцидент не здається актуальним. Однак він каже багато. Якщо держава не готова виконати свої зобов'язання з таких «малих» питань, як вона продовжуватиметься, якщо вона загрожуватиме її геополітичним інтересам? Можливо, Абхазія, будучи невеликою так званою державою, визнаною лише чотирма іншими державами як такими, не повинна надто покладатися на добрі наміри свого великого сусіда.
До того ж у нас недостатньо розроблена та нормативно-правова базаз територіальної оборони. З часу проголошення Російської Федерації як суверенної держави по суті не було створено жодної базової теоретичної розробки у сфері територіальної оборони. «Повчання по територіальній обороні», дійство в радянський період, втратило свою силу і скасовано, а розроблені пізніше нормативні документине припускають принципово нових розв'язків існуючих проблем.
Інші документи, що регламентують
Під час читання тексту є певні сумніви щодо справжніх намірів «партнера» та «союзника». Республіка Абхазія Рауль Чаджимба підписала «Угоду про партнерство та стратегічне партнерство» у Сочі. Державна Думапланує якнайшвидше ратифікувати угоду, щоб забезпечити її необхідне набуття чинності.
Однак Абхазія, як і раніше, розглядається як територіальна складова грузинської держави переважною частиною міжнародного співтовариства. У грудні угоду про партнерство, підписану Путіним та Чаджимбою, було передано на затвердження до Абхазької асамблеї.
Це стосується і проекту «Повчання з територіальної оборони», виданого 1989 року, який давно застарів. Таким чином, назріла необхідність перегляду, доопрацювання та коригування окремих положень теорії територіальної оборони та приведення її у відповідність до вимог часу. Якщо ж розглядати питання щодо використання загальновійськових формувань у системі завдань територіальної оборони, то тут також чимало невирішених проблем.
Міністерство закордонних справ у Тбілісі видало заяву, в якій рішуче засуджувалося підписання угоди про партнерство. Це підірвало б основні принципи міжнародного права, такі як не змішування в внутрішніх справахдержави, заборона використання та загрозу насильства, суверенітет, недоторканність державних кордонів, територіальна цілісність і виконання міжнародних зобов'язань. Було також зазначено, що Абхазія, як невід'ємна частина Грузії, не є об'єктом міжнародного права, а спроба підписати міжнародний договір з Абхазією є грубим порушенням міжнародного права та незаконним актом, який не повинен мати юридичних наслідків.
У Військовій доктрині РФ (2010 р.) у ст. 28 п. «г» серед основних завдань Збройних сил передбачено «здійснення заходів щодо територіальної оборони…». У розвиток цієї статті було прийнято деякі законодавчі документи, в яких передбачається, що планування та здійснення територіальної оборони у межах військових округів, організацію та підтримання взаємодії всіх сил, у тому числі від інших федеральних органів виконавчої влади, що беруть участь у територіальній обороні, охороні та обороні важливих військових об'єктів воєнний часу шпальтах відповідальності діючих фронтів відповідає Міністерство оборони РФ. У боротьбі ж з диверсійно-розвідувальними, терористичними силами та десантами супротивника, у забезпеченні встановлення та підтримки режиму військового стану Міністерство оборони лише бере участь. Звісно ж, що такий поділ завдань є невиправданим і штучним, оскільки ці завдання у принципі нероздільні.
Міністерство закордонних справ звернулося до міжнародної спільноти з проханням оцінити цю подію як у політичному, так і в юридичному плані та чинити тиск на Росію. На веб-сайті Канцелярії міністра з примирення та громадянської рівності була опублікована заява уряду Грузії, в якій підписання розглядалося як чіткий крок на шляху до фактичної анексії Абхазії.
На прес-конференції федеральний уряд Німеччини заявив, що цей поточний договір ускладнить для Москви мирне врегулювання конфлікту в Абхазії та Південній Осетії в рамках женевських переговорів. Податкове, митне та соціальне законодавство, грузинські страхи призведуть до анексії, що повзуть. Угода про партнерство також була оголошена під час державного візиту міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра до Грузії з тим фактом, що Німеччина жодним чином не визнає цю партнерську угоду з Абхазією і не підтверджує, що Федеративна Республіка є принципом територіальної єдності, заснованої на міжнародній праві.
Це підтверджує багатий вітчизняний досвід. Так, якщо звернутися до досвіду Великої Вітчизняної війни, то побачимо, що завдання територіальної оборони у воєнний час можуть вирішуватися лише комплексно за участю різних за складом сил і засобів і за тісної їхньої взаємодії та наявності єдиного керівництва. Система побудови територіальної оборони під час війни будувалася за територіальним принципом за строго централізованого керівництва її організацією.
На боці МЗС Грузії пан Штайнмайєр також заявив, що укладання російсько-абхазького договору та військових навчань російської арміїна території Південної Осетії, яке було розпочато у грудні, порушило суверенітет, територіальну цілісність та основні принципи міжнародного права Грузії.
Сполучені Штати також негативно оцінили угоду. Прес-секретар Державного департаменту Джефф Ратке. Аналогічно угода засудила низку європейських країн, таких як Болгарія, Данія, Литва, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Чеська Республіка, Україна.
У кожній області, що входить до складу військового округу, утворювалася бойова група. Територія області, своєю чергою, розбивалася на бойові ділянки. На чолі кожної з дільниць призначався начальник, який відповідав за організацію боротьби з диверсійними групами супротивника, що діють у межах його дільниці. Начальнику бойової дільниці на час виконання завдань зі знищення диверсантів підпорядковувалися всі військові частини Червоної Армії та НКВС, а також озброєні загони, розташовані на його території.
Він заявив у своїй заяві, що держави-члени Північноатлантичного альянсу не визнають Договір про партнерство. Підписання цього договору аж ніяк не сприяє мирному та довгостроковому врегулюванню конфліктів. Він закликав Росію відмовитися від визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії - регіонів Грузії, що відкололися, - і вивести свої війська з території Грузії. Парламентська асамблея висловила стурбованість у зв'язку з кроками, зробленими Росією для приєднання Абхазії, яка кидає серйозну тінь на мир та безпеку в Європі.
Начальники бойових дільниць та груп мали постійний взаємозв'язок із місцевими органами державної влади, військовими частинами НКВС, міліцією, начальниками сусідніх бойових груп та дільниць. Командувач військами військового округу особисто і через штаб регулярно контролював рівень готовності бойових груп до виконання покладених на них завдань. Для боротьби з окремими групами супротивника, що проникли в тил, залучалися також батальйони народного ополчення, винищувальні загони, команди Осоавіахіма.
Доповідачі Парламентської асамблеї Ради Європи заявили, що угода про партнерство порушує міжнародне право і є прикладом підпільної анексії. Президент Конгресу місцевої та регіональної влади Ради Європи Жан-Клод Фекон заявив у грудні, що угода про партнерство, укладена з порушенням територіальної цілісності держави-члена Ради Європи, не може бути визнана. Угода була засуджена Президентом Конгресу як додатковий фактор дестабілізації.
Зміст вихідної версії проти. Початкова версія договору, який, як передбачає російський уряд, має на увазі, передбачає, що угода вже вийшла за рамки простого партнерства та співробітництва. Контракт інтеграції включав створення спільної оборонної інфраструктури та єдиної митної та економічної одиниці. Абхазькому уряду загрожувало суверенне існування абхазької республіки. Таким чином Чаджимба виступив проти підписання цієї версії і зажадав перегляду контракту.
Охорона об'єктів, розташованих біля військових округів, здійснювалася військовими підрозділами, полками НКВС, озброєними робочими загонами. Кожному з таких підрозділів призначалися певні об'єкти, за збереження яких вони відповідали. У сучасних умовахЯк показує військова практика, потрібно переглянути деякі керівні документи щодо організації територіальної оборони. Територіальний принцип (у тому розумінні, як він викладений у керівних документах) вже не відповідає сучасним вимогам і має бути доповнений новим змістом.
У деяких військових округах на оперативно-стратегічних навчаннях зони територіальної оборони створювалися не за територіальним принципом, як у минулу війну, що означало рівномірний розподіл сил і засобів територіальної оборони по багатьох областях, а по-новому, а саме - за адміністративно-військовим принципом. , у якому основні зусилля зосереджувалися у найбільш складних областях (районах), у своїй виділялися критично важливі об'єкти, яких багато в чому залежало життєзабезпечення населення, і їх охорону і оборону виділялися найбільші ресурси.
Характерно, що з управління військами у разі створювався спільний оперативний штаб, до складу якого входили представники всіх силових структур, і навіть авіації, інженерних військ, РЕБ, РХБЗ. Однак сучасна системауправління силами та засобами територіальної оборони повною мірою поки що не відповідає можливим загрозам. Зокрема, вона не забезпечує повною мірою своєчасність виконання завдань з охорони та оборони важливих військових, державних об'єктів, а також боротьби з диверсійно-терористичними формуваннями. Сьогодні потрібна наявність системи захищених пунктів управління та вдосконалення системи зв'язку оповіщення територіальної оборони.
Вимагають подальшого вдосконалення та програмно-технічні засоби та способи інформаційного забезпечення, зокрема, створення єдиної інформаційної системи територіальної оборони країни.
Важливу, а то й основну роль системі територіальної оборони грають загальновійськові формування, виділені з резерву військового округу. Вони виконують властиві їм завдання, але з звичайних умовах: їм призначаються не смуги, а відповідальні райони (сектору) територіальної оборони, нерідко великих розмірів. Цілями дій загальновійськовихвійськових частин
та підрозділів при боротьбі з диверсійно-терористичними групами є рухомі, часто малорозмірні, добре замасковані об'єкти - це можуть бути і десанти, а також загони місцевих іррегулярних збройних формувань. Такі об'єкти, як і об'єкти на комунікаціях, можуть розташовуватися значному віддаленні друг від друга, що зумовлює необхідність дій військ у окремих напрямах, ускладнює їх управління і взаємодія.
Наступ і оборона, як основні види дій у загальновійськовому бою, у боротьбі з диверсійно-терористичними групами не підходять. Тут потрібні інші способи збройної боротьби, нестереотипні тактичні прийоми, які в деталях поки що не розроблені, а необхідність, як бачимо, є в цьому. Назвемо умовно такі дії спеціальними. Вважаємо, що спеціальні дії займуть окремий розділ у загальній тактиці, тим більше, що вони належать не лише до територіальної оборони.Залежно від цілей та завдань можна виділити такі види спеціальних дій: - інформаційно-технічні (складова частина
інформаційно-технічної боротьби); - протидиверсійні (протиповстанські, протипартизанські); - контртерористичні; - інформаційно-психологічні; - пошуково-рятувальні; - розвідувально-пошукові; - ізоляційно-блокуючі; - ударно-штурмові. Спеціальні дії відрізняютьсяхарактерними особливостями
Не можна забувати, що важливу роль у підтримці загальновійськових підрозділів у боротьбі з ДРГ, десантами супротивника грають бойові гелікоптери. З їхньою допомогою ведеться повітряна розвідка, виявляються цілі, і за ними наносяться точкові удари. Тому при вирішенні питань територіальної оборони важливо заздалегідь продумати, наприклад, як у боротьбі з диверсійно-розвідувальними групами супротивника авіація взаємодіятиме із загальновійськовими формуваннями. Що ж стосується артилерії і мінометів, то вони, на нашу думку, можуть входити до складу винищувальних, блокуючих загонів при діях зі знищення десантів, що висадилися, і ДРГ. Особливу увагу при вирішенні питань територіальної оборони слід приділити ролі та місцю інженерних підрозділів. Адже, наприклад, під час блокування ДРГ без дистанційного мінування можливих напрямів дій противника не обійтися. Здається, необхідно заздалегідь продумати питання, щоб із загальновійськовими формуваннями, виділеними із резерву військового округу, обов'язково діяли рухливі загони загородження.
Як бачимо, очевидна необхідність у постійному вдосконаленні способів застосування з'єднань і військових частин силових структур, як у підготовці, так і в проведенні заходів щодо захисту населення, території та найважливіших об'єктів інфраструктури країни. Не менш важливо у конкретній історичній та політичній обстановці визначати роль та місце територіальної оборони у системі інших оборонних заходів.
І. ВОРОБ'ЄВ, В. КИСЕЛЬОВ
