ВИЩА ШКОЛА БІБЛІОТЕКАРІВ 5

ХРОНІКИ КНИГОХІДЦІВ

Глава 1

Ранок добрим не буває, навіть якщо ранок першого дня осені. А особливо воно недобре, якщо напередодні ти допізна розважався з друзями. І нехай похмілля не мучить, але спати все одно хочеться ...

З сусіднього ліжка, стогнучи, сповзла чорнява кудлата чудовисько, прошкандибала до кухонної шафки і жадібно припала до глека з водою. Я крізь вії спостерігала за сусідкою і категорично не хотіла вставати.

Піднімайся, відьма, - проскрипіло чудовисько.

Не-а, - мляво відповіла я.

Ідемо в душ, - потерла обличчя Лола. - Незабаром розподіл, підручники треба отримати. А ще Івар з'явиться. Треба запобігти мордобі.

Думаєш… буде? - Зітхнула я, згадавши, як одного разу Виверг виколупував мене з душової кабінки, щоб поглянути на мою руку.

Ага-а-а… - протяжно позіхнула Лоліна, прикривши рот витонченою долонькою. - Це з тобою він м'який, а так він вищий дерхан. Бути сьогодні Рівалісу битим.

Слухай, - задумливо промовила я, - а от як ти думаєш, хоча б теоретично можливий варіант, що заради мене Івар піде проти традицій роду? Почне відпускати, хоча це не практикується і не можна, і наплює на те, що йому потрібно два хлопчики. Раптом я в принципі не можу відтворювати на світ пацанів? Я ж відьма, у таких, як я, народжуються дівчата. Адже за жіночою лінією дар передається.

Не-а, Кирюш. І не мрій. Навіть у моїй родині традиції – це святе. Без варіантів!

Добре, – повільно кивнула я. - Ну а якщо допустити крихітний шанс, що якщо я не можу прийняти долю, уготовану дружині глави роду Стенсі, то заради мене Івар відмовиться від спадщини і… Ну, не знаю. Заживемо ми десь із ним удвох, не залежними ні від кого?

Ти сама в це віриш? - глузливо пирхнула сусідка. - Що заради тебе, злиденного безрідного людського дівча, вищий дерхан зі старовинного знатного роду відмовиться від колосального стану, величезних територій та герцогського титулу? Серйозно?

Ну… - опустилася я, - у книжках казкові принци зазвичай саме так і чинять, якщо по-іншому немає можливості бути з коханою дівчиною.

Казкова дурниця - це ти, вибач! - розреготалася шкідлива дерхана. - Кіре, ось ти часом як ляпнеш що-небудь, хоч стій хоч падай. Начебто доросла дівчина, сина он примудрилася мати ельфійської зовнішності і по роках старше себе самої, а віриш у казки.

Зрозуміло, - знітилася я. - Значить, Зайчику сьогодні бути битим, але при цьому з Ізвергом мені апріорі нічого хорошого в майбутньому не світить. Блиск!

Ось під такі «райдужні» думки ми збиралися і чепурилися. Потім забігла Тельтіна, і ми втрьох вирушили на лужок перед головним корпусом ВШБ. Там уже розташовувався стіл із «глобусом», підтягувалися школярі, які передбачали чергову розвагу. Усі наші хлопці, окрім Івара, вже опинилися на місці. Слігонця пом'яті, з червоними від недосипання очима, але загалом цілком бадьорі. Ех, запатентувати б моє антипохмільне зілля! Просто мегаріч!

Додивившись розподіл до кінця, вся наша компанія просочилася всередину головного корпусу, щоб встигнути швидше отримати розклад та книги.

Плани на цей день у всіх були свої. Я з хвилюванням чекала на приїзд Івара. Почувалася трохи винною, водночас злилася, нервувала і боялася. Коротше, повний набір дівочої рефлексії. Комусь із хлопців треба було до міста у справах та за покупками, комусь просто погуляти, а я збиралася відвідати Ларису. А то кинули бідну економку та вмотали у своїх справах.

Втім, все пішло зовсім не так… А саме – сталося явище Івара Стенсі народу.

Ми всією нашою дружною бандою зібралися на лужку між корпусами гуртожитку, щоб потім разом вивалитися за ворота школи. І ось саме в цей момент і здався дерхан із Гаврюшею на плечі. Нелюд йшов із сумками від головного корпусу, мабуть, тільки прибувши в вежу телепортації, і, побачивши нас, помахав рукою. У мене, чесно кажучи, душа пішла в п'яти, і першою думкою було: куди і як сховати обручку Ріваліса. Бо… бо страшно, чорт!

Кіра! - Порівнявшись, гукнув мене хлопець у своїй звичайній відстороненій манері. І не скажеш, що скучив. Напевно, все ж таки образився, що я поїхала від нього. - Хлопці, привіт!

Гаврюша теж помахав нам лапкою, привітно піднявши хвіст трубою і зобразивши мордочкою подобу лемур'ї посмішки. Народ відгукнувся безладним хором, всі явно почували себе не у своїй тарілці.

Привіт, - усміхнулася я, нервуючи все сильніше. Ох, що зараз буде…

Не… не зрозумів! - вигукнув Нелюд, дивлячись на мою руку.

Ы-и-и! Побачив! Прямо відразу…

Іваре, це… - почала я мямлити, але слухати мене ніхто не збирався.

Ріваліс! - гаркнув він, кидаючи сумки на землю і відправляючи туди свого фамільяра. - Я тебе попереджав, сволота ти вухаста? Я ж по-доброму просив… Як із нормальним адекватним хлопцем намагався спілкуватися…

Обличчя дерхана стало швидко змінюватися. Поповзла луска по щоках, щелепа почала висуватися вперед, та й плечі пролунали. Затріщала сорочка.

Іваре, почекай! - крикнула я, вчепившись у його руку. - Ходімо поговоримо, я зараз все поясню. Це не…

Кір-ра! - прогарчав вже жахливий монстр, струшуючи мене і здираючи з себе уривки сорочки.

Хлопці щось говорили, верещав своєю звіриною мовою переляканий Гаврюша, Карел намагався втрутитися. Лоліна, бурхливо жестикулюючи, теж голосно втовкмачувала свого одноплемінника, що бійкою нічого не вирішиш, і йому треба обговорити все зі мною. Що нічого такогонасправді не сталося, що він не так зрозумів. Та й я кричала те саме. Але... У Ізверга остаточно зірвало дах. Він навіть не намагався вникнути в наші слова, ігноруючи не лише хлопців, а й мене. Все, що я йому втовкмачувала і пояснювала, він просто не чув або не хотів чути.

А потім він кинувся на Ріва, і це було страшно. Реально страшно! Тому що стрункому худорлявому ельфу не було чого протиставити в кулачному бою лускатому монстрові з шипами на плечах і на ліктях. Але чи не застосовувати проти одного бойові заклинання?

Втрутилися хлопці, намагаючись відтягнути Нелюда від Ріваліса. Відлетів з розполосаними грудьми Еварт, поруч приземлився Юргіс, що скрючився. Карел, Мальдін та Гастон утрьох повисли на озвірілому дерхані… Івар втратив над собою контроль повністю і остаточно, він зараз не з друзями бився, він… убивав.

Це було настільки дико і непередбачено, що ніхто з нас навіть не додумався поставити щити. Адже не з нежиттю билися, а з Іваром, з нашим добрим другом. З одним із нас! Ніхто й припустити не міг, що станеться таке. Зайчик, ясна річ, готувався до того, що отримає в щелепу, як від Карела, але потім пояснить, і все ввійде в норму. Навіть думок ні в кого не виникло, що нелюд може впасти в стан берсеркера і перестане сприймати реальність.

У паніці кричали довкола студенти, які стали свідками події. Майнула мантія когось із викладачів.

Іваре! Ти ж уб'єш їх! - у розпачі закричала я, кидаючись до дерхану.

На що я сподівалася? На те, що мене вже він не чіпатиме? Що він мене любить і не зможе завдати шкоди? Що зумію достукатися до його засліпленого люттю розуму? Відволікаю? Вигадаю хвилинку для друзів? Сама не знаю… Просто шалено перелякалася і спробувала зробити хоч щось, адже це через мене…

Іваре! Припини, будь ласка! Вислухай мене…

Не озираючись, дерхан виставив назад зігнуту ліву руку, щоб перекрити мені дорогу, і ось на цю руку я з розгону і налетіла, не встигнувши пригальмувати чи відхилитися. Враховуючи нашу різницю в зростанні, величезний шип на лікті трансформованого бойового чудовиська встромився мені в шию.

Не знаю, що було потім… Я ще почула несамовиті дівочі крики, кілька разів булькнула розірваним горлом, а світ закружляв і згас. Здається, я померла, принаймні, світло в кінці довгого темного коридору манив, кликав… Треба було зробити лише кілька кроків. Зовсім небагато, і я побачу те, що там сяє. Хотілося б вірити, що я потраплю туди, куди після смерті переносяться добрі дівчатка. Адже я не встигла так сильно нагрішити. Але брешуть ті, хто кажуть, що за хвилину смерті перед очима проноситься все життя. Нічого не промайнуло, був тільки нестерпний бій, що роздирав, у шиї, а потім це кличе світло…

Піти не вдавалося. Невідома сила тягла назад, утримуючи, змушуючи повернутись. Світло віддалялося, поки не згасло зовсім, а я провалилася в чорне небуття. І це було страшенно прикро! Я могла б потрапити до Раю, якщо, звичайно, туди приймають невгамовних відьмочок. А так…

Зрідка з темряви до мене долинали тихі голоси.

Я тільки подивлюсь і піду, - надтреснуто сказав хтось.

Та прокинеться вона, — зітхнувши, відповів йому ніжний дівочий голос. - Ти що, Кірюшку не знаєш? Адже вона живчик. Такі, як вона, так просто не здаються. От подивишся, вона хоч і людина, а ще нас із тобою переживе. Тим паче магістр…

- Вишибалою хочете стати?

- Я-а-а? - У мене навіть рота відкрився.

Я вибивала? Він це як взагалі собі уявляє? Та в мені зросту – метр із кепкою. І повна відсутність м'язів.

- Ну а що? – задумливо продовжив ректор. – Факультет, як завжди, буде зрозумілим лише при розподілі. Ви якраз вдало сюди потрапили, не інакше вас сама Доля направляла. Розподіл завтра вранці. Але й так ясно, що здібності книгохідця у вас є, інакше б ви не змогли пройти в портал за Ніртоном. Працювали ви бібліотекарем, читати любите. Термін навчання – п'ять років. Якщо не знайдете коштів, щоб погасити вартість навчання, то потім відпрацюєте стільки ж років на державу та вільні.

- Стривайте! - Я похитала головою і навіть замружилася на мить. - Я ж дохлятина! Яка з мене вибивала?! Та мене перший же качок одним пальцем заб'є або об коліно зламає.

Федоїл зовсім непристойно заіржав, але, побачивши погляд магістра, осікся і почав давитися сміхом мовчки.

– Вибачте, Кіро, – усміхнувся чоловік за столом. - Я не врахував, що ви з іншої реальності. Наш навчальний заклад має назву – Вища Школа Бібліотекарів. Скорочено – ВШБ. А студентів та випускників, так уже повелося, називають «вишибалами».

– Ага! – кивнула я. Двома руками зачепилась за хрестовину своєї вірної швабри і повисла на ній у роздумах. – А ми взагалі де? - Задала я, нарешті, те питання, яке весь цей час крутилося в голові.

- У Міжреальності. Наш світ чи, як заведено називати, – реальність, знаходиться у центрі. Від нас за допомогою порталів можна без проблем та складнощів переміститися у будь-який зі світів реальних та нереальних. У цьому його особливість. Тільки звідси можна легко потрапити у світи нереальні, вигадані. І саме цим і займаються наші студенти та випускники. Ми – Бібліотекарі. Бібліотекарі з великої літери. Ви ж знаєте, що практично кожен день письменники створюють нові книги? І так відбувається не лише у вашій реальності, а й у всіх інших. Наше завдання – переміщатися у реальні світи і надавати, скажімо так, сприяння письменникам, якщо таке необхідне. Або переноситися в нереальності, тобто у вигадані світи, якщо виявляється, що трапилося те, чого не мало відбуватися за сюжетом. Якщо герої набули свого життя і творять непотребства. Зрозуміли?

– А-а-а, – простягла я.

Від пояснення магістра у мене мозок буквально закипів. І, підозрюю, зіниці стали квадратними, як у кози. І ось стояла я, дивилася на нього квадратними зіницями, як то вперте рогату парнокопитне, і плескала віями.

– Загалом вирішуйте. Якщо погоджуєтесь, то зараз Федоїл відведе вас до гуртожитку, дочекаєтеся завтрашнього розподілу по факультетах. Якщо не згодні, я відправлю вас додому. Але дороги назад не буде. Про навчання у ВШБ можете забути.

Я крадькома глянула на Федька, який стояв і корчив мені пики, щосили натякаючи, щоб я провалювала звідси подалі. А ось фігушки, злидня патлатая! Що я, ненормальна, відмовлятися від навчання? В інститут геть уже не потрапила, тож дудки! Та й взагалі, одразу – казка, диво!

- Я згодна! – твердо відповіла ректорові. – Тільки мені треба якось сповістити батьків, адже вони переживають, куди я зникла.

– Їм передадуть листа, в якому буде повідомлення, що вас зарахували до ВШБ, виділили місце у гуртожитку, і ви приїдете їх відвідати через п'ять років після закінчення навчання.

– Вибачте, але на канікули у вашу реальність ви не зможете поїхати. У технічні світи важко пробиватися навіть заради найвищої мети, дуже необхідної та потрібної. Тож будувати портал та витрачати колосальну кількість енергії заради того, щоб ви відвідали родичів, ніхто не стане. Але не переживайте, лист буде з магічною складовою, ваші батьки не хвилюватимуться.

– А подзвонити?

У відповідь удостоїлася поблажливої ​​посмішки та негативного хитання головою.

– Втім, я не виключаю того, що ви потрапите на один факультет із Федоїлом Ніртоном, тоді хто знає? Припускаю, що ваша літня практика може випасти саме на вашу рідну реальність. Але гарантувати нічого не можу. Все залежатиме від обставин.

Я ще пару хвилин подумала, розглядаючи килим, потім набрала повні груди повітря для хоробрості і сказала:

- Я згодна вчитися тут. Дякую! Що від мене потребується?

- Ніртон, ведіть її до гуртожитку. Повідомте, що це мій наказ, хай Кірі виділять місце вже сьогодні. І ось ще, любий мій. Це ви її сюди притягли, тож ви за неї і відповідаєте до початку занять. Зрозуміло?

- Але, магістр! – заволав хлопець і метнув у мене злий погляд.

Я хижа усміхнулася і потрясла своєю шваброю. Федько скривився і з тугою глянув на ректора.

- Ніртон? - Підняв брови той.

– Зрозумів! Ідемо! - похмуро відгукнувся Федоїл і метнув у мене черговий злобний погляд.

А що я? Я нічого! Стояла собі, посміхалася на всі свої двадцять вісім зубів (зуби мудрості відростити ще не встигла) і мило моргала.

Федько вийшов у коридор, навіть не притримавши мені двері, тож довелося самій відчинити її, попрощатися з ректором (милий якийсь дядько виявився, а виглядав так суворо) і вийти слідом за своїм проводжатим.

- Дрібна проноза! - сердито кинув він мені і пішов уперед, не озираючись.

– А в око?

- Тьху на тебе! Ось за що це мені? Впала на мою голову! Мені через тебе тепер реферат писати і стежити за тобою, щоби нічого не наробила.

- Сам винен, нічого шлятися де не треба, - пирхнула я, закинула швабру на плече і поспішила за хлопцем, що віддаляється. - А я не пронира, а мила скромна дівчина.

- Шурх ти гидкий! Навіть у ВШБ примудрилася просочитися без проблем. А я, між іншим, іспити складав на конкурсному відборі претендентів і доводив свої здібності книгохідця, як і всі інші.

– Ось дякую тобі, люба людина! - Відважила я дурний уклін. - Притягнув мене в інший світ, по блату влаштував у «вишибали». Благодійник ти мій!

- У-у-у, прибив би! - прошипів наостанок Федько і вгамувався.

І правильно, все одно мене не свариш.

Про нове місце проживання та перші знайомства

Порожніми темними коридорами ми дійшли до широких сходів і спустилися на перший поверх. Потрапили до величезного холу, в центрі якого стояв великий глобус і неяскраво світився. Щоправда, коли ми наблизилися, я розглянула, що на глобусі замість контурів материків, морів та океанів – книжкові коріння. Деякі з них світилися яскравіше, деякі блідіші, а частина взагалі були темними.

- Федь, це що? – посмикала я за рукав свого супутника.

- Символ ВШБ і заразом Міжреальності. Вам на першому курсі всі розповідатимуть, – змирившись із моєю присутністю, вже майже спокійно пояснив хлопець.

Я ще встигла оглянути хол. Стеля губилася десь у висоті, а монолітні стіни йшли лише до середини простору, що йде вгору. Приблизно на рівні другого поверху вони обривалися і переходили в колони, що підпирали склепіння. А за колонами розташовувався балкон, що оперізував хол з трьох сторін. Напевно, звідти дуже зручно дивитися, що відбувається внизу.

З холу праворуч і ліворуч виходили два коридори, а його стіни покривала мозаїка, така сама, як у тій вежі, в яку ми спочатку потрапили. Створювалася ілюзія, що вздовж стін стоять стелажі, щільно заставлені книгами. До одного з цих мозаїчних стелажів навіть була притулена драбинка. Не знаю навіщо, але саме вона надавала закінчений вид стилізації під бібліотеку.

Нарешті ми вийшли надвір. Стояла глибока ніч, що дивно. Ймовірно, час тут відрізняється від земного. Небо було схоже на чорний оксамит із яскравими розсипами самоцвітів, бо далеко не всі зірки були білими. Деякі відливали блакитним кольором, інші світилися ніжно-рожевими, видні були і бузкові, і червоні крапки. Гарно! Потім я перевела погляд далі і спіткнулася.

- Вмерти! Три місяці! – прошепотіла, не звертаючи уваги на насмішкувате хмикання Феді.

03
березень
2017

Вища школа бібліотекарів-05. Хроніки книгохідців (Мілена Завойчинська), Олена Полонецька]

Формат: аудіокнига, MP3, 64kbps
Мілена Завойчинська
Рік зробити: 2017
Жанр: Любовно-фантастичний роман
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Олена Полонецька
Тривалість: 10:42:33
Опис: Навіть найцікавіше навчання колись і закінчується. Книгоходцям Кірі Золотовій і Карелу Вестову доведеться незабаром залишити ВШБ. Однак до диплома ще треба дістатися живими та бажано неушкодженими. А з підвищеним коханням цієї парочки до пригод та здатністю притягувати проблеми зробити це, мабуть, буде не так просто. Тим більше, що в планах на найближче майбутнє – висиджування драконячих яєць, розбирання з місцевою мафією, подорож до азіатських джунглів та з'ясування таких заплутаних стосунків. І лише потім – випускні іспити… Ну а після випуску… життя продовжиться. Адже стільки ще не зроблено, безліч світів не ощасливлено знайомством із невгамовними «викидами», а комусь ще тільки доведеться дізнатися про щось важливе. Але це вже інше життя і зовсім інша історія.
Дод. інформація: Прочитано за виданням: М.: "Ексмо", 2016р.
За аудіокнигу дякую торрент-трекеру "Книжковий трекер" та його релізеру gervins

04
але я
2016

Вища школа бібліотекарів-2. Бойова практика книгохідців (Мілена Завойчинська), Олена Полонецька]

Автор: Мілена Завойчинська
Рік зробити: 2016

Видавництво: ІДДК
Виконавець: Олена Полонецька
Тривалість: 09:55:51
Опис: Чокнутий маг, підозріло милі русалки, бійки з упирями на нічному кладовищі, примара з дарами, від яких неможливо відмовитися, кривавий ритуал і артефакт Споконвічної Темряви… Так, не так уявляла собі Кіра літню практику після першого курсу Вищої Школи Бібліотека. А як красиво все малювалося… Місяць на морі з напарником та другом Карелом як соба… соратника та учасника ваги...

13
сен
2016

Вища Школа Бібліотекарів: Магія книгохідців (1 книга з 4) (Мілена Завойчинська), Олена Полонецька]

Формат: аудіокнига, MP3, 50-54kbps
Автор: Мілена Завойчинська
Рік зробити: 2016
Жанр: Міське фентезі
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Олена Полонецька
Тривалість: 10:07:13
Опис: Хто б міг припустити, що пізні посиденьки в закритій бібліотеці, сутичка з книжковим злодієм і проста дерев'яна швабра виявляться в сто разів результативнішими за ЄДІ? І якщо останній не дав Кірі Золотовій вступити до інституту, то все інше відразу зробило її студенткою найнезвичайнішої магічної школи в Міжреальності – Вищої Школи Бібліотекарів. Саме там навчають таких, як вона, наділених магією книг...

31
січ
2017

Вища школа бібліотекарів-4. Книгоходці та таємниця механічного бога (Мілена Завойчинська), Олена Полонецька]

Формат: аудіокнига, MP3, 64kbps
Автор: Мілена Завойчинська
Рік зробити: 2017
Жанр: Любовно-фантастичний роман
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Олена Полонецька
Тривалість: 09:43:28
Опис: Чергова літня практика Кіри та Карела, тільки ось компанія у них цього року серйозна. Серйозна, красива і непередбачувана. Аннушка особисто супроводжує своїх учнів, а знаючи характер магістра Каріборо, можна не сумніватися, що нудьгувати адептам ВШБ не доведеться. Дивовижна реальність Дарколь, в якій магія і техніка живуть пліч-о-пліч. Загадкові послання, пошуки... чогось. Що потрібно діла...

25
березень
2018

Практикантка 2. Бойова одиниця (Кам'янистий Артем), Полонецька Олена]

Автор: Кам'янистий Артем
Рік зробити: 2018
Жанр: Фантастика
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Полонецька Олена
Тривалість: 16:11:22
Опис: "Бойова одиниця" - фантастичний роман Артема Кам'янистого, друга книга циклу "Практікантка", жанр бойова фантастика. Даремно Аліна покинула Монастир, дуже навіть даремно… Великий Світ тільки й чекав цього, щоб влаштувати їй неприємності за повною програмою. Знову одна, на вулицях великого міста, що стало для неї небезпечнішою за дику тайгу. Агенти дивного магістра, спецслужби, Тринадцятий зі своїм смертоносним почтом... нд...

28
липень
2017

Дикуни Ойкумени 3. Вожак (Олді Генрі Лайон), Полонецька Олена, Дмитро Полонецький]

Формат: аудіокнига, MP3, 56kbps
Автор: Олді Генрі Лайон
Рік зробити: 2017
Жанр: Фантастика
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Полонецька Олена, Дмитро Полонецький
Тривалість: 14:15:02
Опис: "Вожак" - третя, заключна книга фантастичного роману-трилогії Г. Л. Олді "Дікарі Ойкумени", жанр космічна фантастика. Це довгоочікуване продовження циклу, започаткованого романами «Ойкумена» та «Місто і світу». Героями попередніх епопеїв були артист Лючано Борготта та лікар Регіна ван Фрассен. Герой «Дикарів Ойкумени» – солдат Марк Кай Тумідус. Можна сказати, герой-професіонал. Астлантіда, світ...

11
але я
2018

Блудний син, або Ойкумена: через двадцять років 2. Втікач (Олді Генрі Лайон), Полонецька Олена; Полонецький Дмитро]

Формат: аудіокнига, MP3, 48kbps
Автор: Олді Генрі Лайон
Рік зробити: 2018
Жанр: Фантастика
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Полонецька Олена; Полонецький Дмитро
Тривалість: 12:49:24
Опис: Ойкумена на порозі війни. Три могутні цивілізації стягують бойові флотилії до місця майбутньої битви. Аскети-брамайни, вовки Великої Помпілії та Ларгітас, флагман технічного прогресу – всі готові вчепитися один одному в горлянку. Причина розбрату – маленький хлопчик, чудо із чудес. Навіть антиси, велетні космосу, що гуляють пішки між зірками, порушують свій нейтралітет. Змови, інтриги, політ...

07
червень
2017

S-T-I-K-S 3. Колір її очей (Артем Кам'янистий, Аля Холодова), Полонецька Олена]

Формат: аудіокнига, MP3, 56kbps
Автор: Артем Кам'янистий, Аля Холодова
Рік зробити: 2017
Жанр: Фантастика
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Полонецька Олена
Тривалість: 18:17:46
Опис: Ми найкращі, ми еліта світу краси. Високі стіни оберігають нас від чоловічої настирливості та смертельних небезпек Стіксу. Нашу привабливість шліфують видатні майстри своєї справи, над нашою освітою працюють найкращі педагоги. І на кожну вихованку чекає однакова доля – стати покірною обраницею важливого пана. Але, незважаючи на найсуворіше виховання, є серед нас ті, які готові.

25
березень
2018

Практикантка 1. Практикантка (Кам'янистий Артем), Полонецька Олена]

Формат: аудіокнига, MP3, 56kbps
Автор: Кам'янистий Артем
Рік зробити: 2018
Жанр: Фантастика
Видавництво: ІДДК
Виконавець: Полонецька Олена
Тривалість: 13:07:10
Опис: "Практікантка" - фантастичний роман Артема Кам'янистого, перша книга циклу "Практікантка", жанр бойова фантастика. При "синій тривозі" не гинуть, але бувають винятки. Пошукову групу знищено, вціліла лише юна практикантка, яка вперше залишила стіни суворого навчального закладу. Щоб вижити, треба лише дочекатися допомоги. Але вона діє за інструкцією та починає небезпечне переслідування. Навколо починається...

02
січ
2014

Хроніки брата Кадфаеля 05. Прокажений із притулку Святого Жиля (Пітерс Елліс)

Автор: Пітерс Елліс
Рік зробити: 2013
Жанр: історичний детектив
Видавництво: аудіокнига своїми руками
Виконавець: Theophanu
Тривалість: 08:38:34
Опис: Англія. XII ст. Імператриця Матильда бореться за трон із королем Стефаном. Хвилі розбрату докочуються до Шрусбері, де у тихій бенедиктинській обителі живе колишній моряк та хрестоносець брат Кадфаель. Він хоче одного: мирно обробляти свій сад, але життя раз у раз підкидає йому хитрі загадки. «Прокажений із притулку Святого Жиля» - п'ята книга серії: готується нерівний шлюб старого барона та юної...

11
грудень
2007

Вампірські Хроніки + Нові Вампірські хроніки + Життя Мейфейрських відьом

Формат: аудіоспектакль, MP3, 320kbps
Автор: Жак Оффенбах
Рік виконання: 1948
Жанр: Радіоспектакль
Видавництво: Держтелерадіофонд
Виконавець: Надія Кемарська, Анатолій Орфенов, Сергій Ценін, Володимир Канделакі, Микола Макєєв, Тамара Янко, Георгій Дойніков
Тривалість: 01:33:23
Опис: «Прекрасна Олена» була написана Ж. Оффенбахом у 1864 році. Все дійство відбувається у Стародавній Греції. Храм Марса в запустінні та всі дари несуть у храм Венери. Переодягнувшись у пастуха, син троянського царя - Паріс, приносить дар Афродіті, сподіваючись у нагороду дізнатися ім'я найпрекраснішої жінки Спарти. Жрець храму...

18
сен
2016

Вища міра (Амнуель Павло)

Формат: аудіокнига, MP3, 192kbps
Автор: Амнуель Павло
Рік зробити: 2016
Жанр: Фантастика
Видавництво: Творча група «СамІздат»
Виконавець: Воротилін Олег
Тривалість: 01:27:49
Опис:
Опис: Герой повісті так визначає суть основної ідеї: «По суті людина семимірна, хоч і не підозрює про це. І в нефіксованих вимірах кожен пов'язаний з усіма іншими... І тому будь-яка ваша дія тут, у тривимірному просторі, абсолютно неминуче веде до деяких дій в інших вимірах... Людина живе у всіх вимірах відразу, не розуміючи цього... Якщо помре ваше тре...

10
березень
2012

Вищий захід (Віктор Пронін)

Формат: аудіокнига, MP3, 128kbps
Автор: Віктор Пронін
Рік зробити: 2012
Жанр: Детектив
Видавництво: Ніде не купиш
Виконавець: Діна Григор'єва
Тривалість: 07:11:02
Опис: Чи зможеш ти жити після того, як бандити по-звірячому уб'ють твою дружину і дитину? Хто б ти не був, відтепер тобі потрібно лише одне – убити ворога. Саме цим бажанням одержимий банкір Апихтін – знайти та покарати. Вбивці не знають жалю, а він забуде про неї. Він дістане їх, дістане будь-що…
Дод. інформація:
Оцифровано: Nikto1971
Очищено: beckham48

03
сен
2013

Вища міра (Володимир Арро)

Формат: аудіоспектакль, MP3, 160kbps
Автор: Володимир Арро
Рік зробити: 2013
Жанр: військова проза
Видавництво: Радіо "Культура"
Виконавець: Ігор Костолевський, Макар Запорізький, Андрій Данилюк, Михайло Станкевич, Олег Ребров, Олександр Лутошкін, Дмитро Писаренко, Наталія Позднякова, Мадлен Джабраїлова
Тривалість: 01:46:46
Опис: У п'єсі Володимира Арро «Вищий захід» йдеться про історично достовірний факт: у 1941 в обложеному Ленінграді залізничники були засуджені до страти за те, що викрали продовольство, з метою допомогти людям, які ризикували життям заради інших. Арро у...